Елен Гордон
| Елен Гордон-Лазарефф | |
|---|---|
| Hélène Gordon-Lazareff | |
| Ім'я при народженні | рос. Елена Борисовна Гордон |
| Народилася |
21 вересня 1909 Ростов-на-Дону,  Росія |
| Померла |
16 лютого 1988 (78 років) Ле-Лаванду ·хвороба Альцгеймера |
| Поховання | Пер-Лашез і grave of Pierre and Hélène Lazareffd |
| Країна |
 Франція |
| Місце проживання |
Париж, Франція |
| Діяльність |
редактор журналу Elle, журналістка у сфері моди |
| Знання мов | французька[1], англійська і російська |
| Заклад | Elle, Paris-Soird, Marie-Claired, Harper's Bazaar і The New York Times Companyd |
| Посада | директор |
| Батько | Борис Гордон |
| У шлюбі з | П'єр Лазарефф |
| Діти (2) | Мішель Розьє |
| Автограф |
 |
Елен Гордон-Лазарефф (фр. Hélène Gordon-Lazareff; 21 вересня 1909 — 16 лютого 1988) — французька журналістка, засновниця журналу «Elle», дружина медіамагната П'єра Лазареффа.
Біографія[ред. | ред. код]
Елен Гордон народилася в Ростові-на-Дону у сім'ї російського тютюнового магната Бориса Гордона, відомого мецената і любителя поезії. У власній типографії він друкував вірші символістів і публікував невидані твори Достоєвського[2]. Сім'я Гордон була змушена емігрувати за кордон під час Жовтневого перевороту 1917 року. Батько Елен встиг вивезти з країни свої капітали і вкласти їх у європейські банки, тому в Парижі родина не зазнала бідності[3]. В дитинстві Елен довелося жити в різних містах Європи, але більшу частину свого часу вона провела у Парижі. Навчалася у ліцеї Генріха IV, пізніше — в Сорбонні на факультеті етнології[4]. Закінчивши навчання, засновниця Elle вирушила до Африки. Свої дорожні замітки Елен віднесла головному редактору газети "Paris-Soir"[en], П'єру Лазареффу[5]. Наступного дня їх було включено до номера, і того ж дня П'єр запропонував дівчині вести дитячу рубрику. У "Paris-Soir"[en] Елен друкувалася під псевдонімом «Tante Juliette» (у перекладі — Тітонька Джульєтт)[6].
Після одруження з П'єром подружжя втікає до Нью-Йорка, тому що у Франції розпочинається переслідування євреїв. В Нью-Йорку Елен продовжує працювати в сфері журналістики і співпрацює з такими виданнями, як Harper's Bazaar і New York Times. Дівчина чудово володіла англійською, тому це допомогло їй у роботі з американськими ЗМІ[ru].
В 1944 подружжя повертається до Франції. П'єр стає генеральним директором видавництва, яке випускає "Paris-Soir"[en]. Пізніше цей бізнес піде вгору, що зробить чоловіка Елен першим європейським медіамагнатом.
Повернувшись до Парижу, Елен має намір створити власне видання про моду. Вона відкриває редакцію в тому будинку, де знаходиться "Paris-Soir"[en], тільки двома поверхами вище. В перших випусках, окрім заміток про модні тренди, були розповіді письменниці Колетт, створені за замовленням редакції[7]. Журнал друкувався в США, що дозволило йому мати конкурентну перевагу — можливість розміщення кольорових фотознімків, що не мали на той час французькі видання[ru]. У першому номері Elle були поради про те, як залишатися вільною і привабливою, незважаючи на дефіцит і харчування за талонами, як перешивати старі сукні, щоб вони були в моді, рецепти страв. Журнал швидко набував популярності й став одним із найтиражніших жіночих видань про моду.
Елен Гордон померла у 1988, через 16 років після смерті чоловіка.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Перший шлюб Елен був невдалим. Одружившись у 19 років, вона розлучилася з чоловіком вже через 3 роки. За цей час у подружжя народилася дочка — Мішель. Другим чоловіком Елен став П'єр Лазарефф, головний редактор газети "Paris-Soir"[en]. Вони одружилися в 1939 році.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Елен та її чоловік мали маєток у Лувесьєнні, де приймали відомих людей. Серед них були Франсуаза Саган, Марія Каллас, Мартін Лютер Кінг, Ів Монтан, Симона Синьйоре та інші.
- Батько Елен займався доволі прибутковим бізнесом. Цигарки «Гордон» набували в Росії такої популярності, як «Мальборо» в Америці[8].
- Під час свого перебування в Африці Елен досліджувала плем'я догонів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Донская казачка Елена Лазарева издаёт журнал «ELLE». Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Елена Лазарева - основательница французского Elle. Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 30 січня 2015.
- ↑ Маленькая стальная птица. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 30 січня 2015.
- ↑ " Pierre et Hélène Lazareff, couple hors normes ! ", Sophie Delassein, Jean-Pierre Thiollet, France-Soir, 12-05-2009, http://www.francesoir.fr/loisirs/litterature/“pierre-et-helene-lazareff-couple-hors-normes-”-sophie-delassein-38180.html[недоступне посилання]
- ↑ Hélène Lazareff Gordon. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Elle.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ПРОЩАЙ, «ФРАНС-СУАР». Архів оригіналу за 30 січня 2015. Процитовано 30 січня 2015.
|
