Ель-Аюн
| Ель-Аюн العيون al-ʾAyūn ⵍⵄⵢⵓⵏ | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 27°09′ пн. ш. 13°12′ зх. д. / 27.150° пн. ш. 13.200° зх. д.Координати: 27°09′ пн. ш. 13°12′ зх. д. / 27.150° пн. ш. 13.200° зх. д. | ||||
| Країна | Марокко | |||
| Регіон | Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра | |||
| Столиця для | Ель-Аюн — Сагія-ель-Хамра | |||
| Засновано | 1938 | |||
| Площа | 20 999 882,597415 квадратний метр[1] | |||
| Населення | 192 639 людей (2008) | |||
| Висота НРМ | 72 м | |||
| Офіційна мова | арабська | |||
| Міста-побратими | Каракас, Малага, Альмерія, Авілес, Монтевідео, Лорка, Сорренто, Сесто-Фьорентіно | |||
| Часовий пояс | UTC+0 і UTC+1 | |||
| GeoNames | 2491223 | |||
| OSM | r3409845 ·R | |||
| Міська влада | ||||
| мер міста | Moulay Hamdi Ould Errachidd | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Ель-Аюн Ель-Аюн (Західна Сахара) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Ель-Аюн у Вікісховищі | ||||
Ель-Аю́н (араб. العيون, ісп. El Aaiún) — найбільше місто в Західній Сахарі. Перебуває під контролем марокканської адміністрації, головне місто однієї з областей Марокко — Ель-Аюн — Сакія-ель-Хамра, столиця Сахарської Арабської Демократичної Республіки (заявлено).
Природні умови[ред. | ред. код]
Місто розташоване приблизно за 20 км від Атлантичного узбережжя, в оазі на лівому (південному) березі ваді (річкової долини) Хамра. Рельєф місцевості дюнний. Тропічний сухий клімат пом'якшується близькістю океану. Рослинність представлена фініковими пальмами, інжирними деревами і акаціями. З тварин водяться дрібні гризуни і плазуни.
Місто розташоване на двох рівнях — нижня частина, включаючи колишній центр з іспанським собором, у долині уед Хамра, і верхня частина, де розташована міська адміністрація і Велика мечеть — на плато вище берега ваді.
Вище Ель-Аюна долина Хамра перегороджена дамбою, у результаті чого утворено водосховище. по дамбі проходить національна дорога R1.
Місто не виходить до океану, проте на узбережжі океану розташований порт, пов'язаний з Ель-Аюном автодорогою.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат Ель-Аюна набагато м'якіший, ніж для аналогічних регіонів в глибині материка внаслідок охолоджуючого впливу Канарської течії.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних пустель. Найтепліший місяць — серпень із середньою температурою 25 °C (77 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 16.7 °С (62 °F).[2]
| Клімат Ель-Аюна | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C |
28 | 33 | 37 | 41 | 38 | 37 | 43 | 47 | 40 | 38 | 33 | 30 | 47 |
| Середній максимум, °C | 20 | 20 | 22 | 22 | 22 | 24 | 26 | 28 | 27 | 25 | 24 | 20 | 23 |
| Середня температура, °C | 16 | 17 | 19 | 18 | 20 | 21 | 23 | 25 | 24 | 22 | 20 | 17 | 20 |
| Середній мінімум, °C | 12 | 13 | 16 | 15 | 16 | 18 | 20 | 21 | 20 | 18 | 16 | 13 | 17 |
| Абсолютний мінімум, °C |
5 | 6 | 8 | 10 | 11 | 11 | 12 | 17 | 16 | 8 | 2 | 6 | 2 |
| Норма опадів, мм | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 10 | 120 |
| Днів з опадами | 3 | 3 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 0 | 2 | 1 | 3 | 18 |
| Днів з дощем | 3 | 3 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 0 | 2 | 1 | 3 | 18 |
| Вологість повітря, % | 65 | 70 | 65 | 70 | 70 | 70 | 75 | 75 | 75 | 75 | 70 | 70 | 70.8 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Населення, мова, віросповідання[ред. | ред. код]
Населення Ель-Аюна — 192 639 осіб (2008)[3], при цьому в столиці живе половина населення країни. Національний склад його практично однорідний — 95 % сахраві (араби Західної Сахари, або маври). У місті проживає 8 тис. європейців. Державною мовою є арабська, у повсякденному спілкуванні використовується діалект хасанія. Панівна релігія — іслам.
Населення Ель-Аюна по роках:
| 1982 | 1994 | 1999 | 2004 | 2006 | 2009 | 2013 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 93,875 | 136,950 | 169,000 | 183,691 | 188,084 | 194,668 | 270,000 |
Історія[ред. | ред. код]
Перші поселення на території сучасної столиці відносяться до X століття, що пов'язано з вдалим розташуванням в оазі. Як місто Ель-Аюн відомий з 1936 року, поселення було засновано іспанцями після колонізації Західної Сахари. До 1958 місто входило до складу іспанського протекторату, а з 1961 року — до складу заморської провінції Іспанії.
У 1975 році, після виведення іспанських військ, король Марокко Хасан II, який давно заявляв територіальні претензії на Західну Сахару, оголосив так званий Зелений марш, у ході якого 350 тисяч марокканців перетнули кордон Західної Сахари і зайняли її населені пункти, у тому числі Ель-Аюн. З цього моменту місто контролюється Марокко. У 1976 році Народний фронт за звільнення Сегієт-ель-Хамра і Ріо-де-Оро (ПОЛІСАРІО) проголосив створення Сахарської Арабської Демократичної Республіки, столицею якої і був оголошений Ель-Аюн. Однак остаточну незалежність країна не здобула й досі, її уряд перебуває у вигнанні. З точки зору Марокко, Ель-Аюн є адміністративним центром області Ель-Аюн-Буждур-Сагіет-ель-Хамра. З початку марокканської окупації місто істотно збільшилося, і багато вулиць не мають назв, а позначені номерами.
В Ель-Аюні розташована штаб-квартира миротворчої місії ООН з референдуму в Західній Сахарі (MINURSO), і в місті є підвищена присутність військовослужбовців ООН. Зокрема, співробітники ООН повністю займають найпрестижніший в місті, побудований ще в колоніальні часи, готель Парадор.
Культурне значення[ред. | ред. код]
Ель-Аюн, у силу свого невеликого віку і невдалого розташування, ніколи не грав роль значного культурного центру. У місті збереглося невелике число пам'яток, зокрема, руїни іспанського форту, Велика мечеть Мулай Абдель-Азіз, історичний музей і ремісничий ринок.
В Ель-Аюні зберігся також іспанський собор, який, хоч і не діє, до сих пір належить католицькій церкви. Це одна з двох християнських церков, що збереглися на території Західної Сахари.
Більшість будівель Ель-Аюну пофарбовано в один зі світлих відтінків коричневого кольору (палена Сієна).
Транспорт[ред. | ред. код]
У місті є аеропорт (IATA: EUN — ICAO: GMML/GSAI) з двома злітно-посадковими смугами довжиною 2700 і 2500 метрів.
За декілька кілометрів на схід від міста, по дамбі, що перегороджує ваді Хамра, проходить дорога N1, одна з основних транспортних магістралей Марокко, що з'єднує Ель-Аюн з Танжером, Касабланкою, Агадіром на півночі і Дахлою на півдні. У південному напрямку дорога виходить за межі Західної Сахари і йде далі в Мавританію і Сенегал, закінчуючись у Дакарі.
В Ель-Аюні існує автостанція, місто пов'язане прямим автобусним сполученням з Агадіром і Марракешем.
На узбережжі Атлантичного океану, приблизно за 20 км від міста, є порт.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.wolframalpha.com/input?i=el+aauin — WolframAlpha.
- ↑ Клімат Ель-Аюна. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ World Gazetteer. «Western Sahara: largest cities and towns and statistics of their population» [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.] . (англ.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ель-Аюн |
| |||||||||||
|
