Еміль Гріффіт
Еміль Гріффіт  | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Еміль Альфонс Гріффіт |
| Громадянство |
 Американські Віргінські Острови |
| Народився |
3 лютого 1938 Сент-Томас, Сент-Томас, Американські Віргінські Острови, США |
| Помер |
23 липня 2013 (75 років) Хемпстед, Нассау, Нью-Йорк, США |
| Поховання | Saint Michael's Cemeteryd |
| Вагова категорія | напівсередня, 1-а середня, середня |
| Стійка | правша |
| Зріст | 171 см |
| Розмах рук | 183 см |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 2 червня 1958 |
| Останній бій | 30 липня 1977 |
| Боїв | 112 |
| Перемог | 85 |
| Перемог нокаутом | 23 |
| Поразок | 24 |
| Нічиїх | 2 |
| Не відбулося | 1 |
Еміль Альфонс Гріффіт (англ. Emile Alphonse Griffith; 3 лютого 1938, Сент-Томас, Віргінські Острови, США — 22 липня 2013, Хемпстед, штат Нью-Йорк, США) — боксер- професіонал, екс-чемпіон світу у двох вагових категоріях.
"Боксер року" (1964) за версією журналу "Рінг"[1].
Аматорська кар'єра[ред. | ред. код]
У 1958 році виграв 3 турніри « Золоті рукавички » у напівсередній вазі серед любителів: New York Daily News Golden Gloves, New York Golden Gloves Tournament of Champions та Intercity Golden Gloves[2].
Професійна кар'єра[ред. | ред. код]
На професійному рингу дебютував 2 червня 1958 року, перемігши за очками Джо Пархема[3].
11 березня 1960 року зустрівся з Денні Мойєром. Протягом усіх десяти раундів тривав приблизно рівний бій. Думки суддів розділилися. Один суддя віддав перемогу Мойєру з рахунком 5/5. Двоє інших виставили такий же рахунок на користь Гріффіта[4].
26 квітня 1960 року Гріффіт та Мойєр зустрілися вдруге. Цього разу перемога залишилася за Мойєром (роздільним рішенням): 100/98, 99/96, 96/99[5].
Перший бій з Луїсом Мануелем Родрігесом[ред. | ред. код]
12 грудня 1960 року переміг роздільним рішенням кубинця Луїса Мануеля Родрігеса: 6/4, 5/4, 4/5. Для Родрігеса ця поразка стала першою в кар'єрі (за 35 перемог)[6].
Чемпіонський бій з Бенні Паретом[ред. | ред. код]
1 квітня 1961 року Гріффіт вийшов на бій за звання чемпіона світу в напівсередній вазі проти Бенні Парета. Еміль здобув перемогу нокаутом у 13-му раунді та завоював свій перший титул у професіоналах[7].
Другий бій з Бенні Паретом[ред. | ред. код]
30 вересня 1961 року відбувся другий бій між Гріффітом та Паретом. Цього разу поєдинок тривав усі 12 раундів. Рахунок суддів: 8/6 Гріффіт, 8/6 та 9/6 Парет. Більшість опитаних після бою журналістів вважали, що найкращим у цій сутичці був Гріффіт[8].
Третій бій із Бенні Паретом[ред. | ред. код]
24 березня 1962 року відбувся третій раунд протистояння між Гріффітом та Паретом. Гріффіт виграв технічним нокаутом у 12-му раунді[9].
Після бою Парет впав у кому і за кілька днів помер.
18 серпня 1962 року провів третій бій проти Денні Мойєра. Здобув у ньому перемогу роздільним рішенням суддів: 99/95, 99/96, 96/97[10].
Другий бій із Луїсом Мануелем Родрігесом[ред. | ред. код]
21 березня 1963 року втратив свої титули WBC і WBA у напівсередній вазі, поступившись Луїсу Мануелю Родрігесу. Рахунок суддів: 8/6, 8/5, 9/5. Все на користь кубинця[11].
Третій бій із Луїсом Мануелем Родрігесом[ред. | ред. код]
8 червня 1963 року Гріффіт і Родрігес зустрілися знову. Після 15 раундів думки суддів розділилися. Двоє віддали перемогу Гріффіту - 8/7 та 9/6. Один виставив 10/5 на користь Родрігеса[12].
Бій з Рубіном Картером[ред. | ред. код]
20 грудня 1963 року в не титульному бою програв нокаутом у першому раунді Рубіну Картеру на прізвисько «Ураган»[13].
Четвертий бій із Луїсом Мануелем Родрігесом[ред. | ред. код]
12 червня 1964 року відбувся заключний, четвертий, бій Гріффіт - Родрігес. У запеклому бою гору взяв Гріффіт. Рахунок суддів: 69/67 та 70/68 Гріффіт, 71/70 Родрігес[14].
1 грудня 1964 року Еміль переміг відомого британського боксера Дейва Чарнлі технічним нокаутом у передостанньому, дев'ятому, раунді[15].
Перший бій із Мануелем Гонсалесом[ред. | ред. код]
26 січня 1965 року Гріффіт поступився за очками (97/94, 94/97, 95/96) Мануелю Гонсалесу. Титули Гріффіта на кону не стояли[16].
10 грудня 1965 року Гріффіт знову зустрівся з Гонсалесом. На цей раз бій був титульним. Чемпіон здобув перемогу з розгромним рахунком: 9/5, 11/3, 12/3[17].
Чемпіонський бій з Діком Тайгером[ред. | ред. код]
25 квітня 1966 року Гріффіт вийшов на бій проти чемпіона WBC і WBA у середній вазі Діка Тайгера . Еміль здобув перемогу одноголосним рішенням суддів (7/6, 8/7, 9/5) та став чемпіоном світу у другій ваговій категорії[18].
Перший бій із Джої Арчером[ред. | ред. код]
13 липня 1966 року Гріффіт захистив свої титули у бою проти Джої Арчера. Рахунок суддя після 15-ти раундів: 9/5, 8/7, 7/7[19].
Другий бій із Джої Арчером[ред. | ред. код]
23 січня 1967 року Гріффіт та Арчер зустрілися знову. У близькому бою Гріффіт виграв рішенням суддів: 8/7 та 8/6 (двічі)[20].
Перший бій з Ніно Бенвенути[ред. | ред. код]
17 квітня 1967 року Гріффіт захищав свої титули в середній вазі в поєдинку проти італійця Ніно Бенвенути . Італієць здобув перемогу одноголосним рішенням: 9/6 та 10/5 (двічі)[21].
Другий бій з Ніно Бенвенути[ред. | ред. код]
29 вересня 1967 року Гріффіт та Бенвенути зустрілися знову. Гріффіту вдалося взяти реванш: 9/5 (двічі) та 7/7 після 15-ти раундів[22].
4 березня 1968 року Гріффіт та Бенвенути зустрілися втретє. Ніно здобув перемогу і знову відібрав у Гріффіта титули у середній вазі. Рахунок суддів: 8/6 (двічі) та 7/7[23].
Чемпіонський бій з Хосе Наполєсом[ред. | ред. код]
17 жовтня 1969 року Гріффіт спробував знову стати чемпіоном світу у напівсередній вазі. Йому протистояв кубинець Хосе Наполіс. Кубинець виграв одноголосним рішенням: 9/4, 11/4, 11/3[24].
4 червня 1970 року переміг за очками данця Тома Богса, який на той момент мав рекорд 53-0[25].
Другий бій з Діком Тайгером[ред. | ред. код]
15 липня 1970 року вдруге зустрівся з нігерійцем Діком Тайгером. Гріффіт впевнено виграв: 8/2 та 7/2 (двічі)[26]. Це був останній бій у кар'єрі Тайгера.
Чемпіонський бій з Карлосом Монсоном[ред. | ред. код]
25 вересня 1971 року Гріффіт вийшов на бій проти аргентинця Карлоса Монсона, який володіє титулами WBC і WBA в середній вазі. У передостанньому, чотирнадцятому раунді Гріффіт пропустив серію важких ударів і рефері довелося зупинити бій. Таким чином, було оголошено перемогу Монсона технічним нокаутом[27].
Другий бій з Карлосом Монсоном[ред. | ред. код]
2 червня 1973 року Гріффіт зробив другу спробу відібрати у Монсона титули в середній вазі. Аргентинець виграв одноголосним рішенням: 147/145, 147/144, 147/143[28].
30 липня 1977 року програв за очками британцю Алану Мінтеру[29]. Після цього пішов із боксу.
Досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон світу у напівсередній ваговій категорії (1961, 1962)
- Чемпіон світу в напівсередній ваговій категорії ( WBC, 1963, 1963—1966; WBA, 1962—1963, 1963—1966)
- Чемпіон світу в середній ваговій категорії ( WBC, 1966—1967, 1967—1968; WBA, 1966—1967, 1967—1968)
- "Боксер року" (1964) за версією журналу "Рінг"
- У 1990-му році включений до Міжнародної зали боксерської слави в Канастоті, Нью-Йорк
Сім'я[ред. | ред. код]
У 1971 році одружився з Мерседес Донасторг.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ring Magazine Fighter of the Year. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Amateur Career. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Понедельник 2 Июнь 1958. St. Nicholas Arena, New York, New York, Соединенные Штаты. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Denny Moyer (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Denny Moyer (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Luis Manuel Rodriguez (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Benny Paret vs. Emile Griffith (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Benny Paret (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Benny (Kid) Paret vs. Emile Griffith (3rd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Denny Moyer (3rd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Luis Manuel Rodriguez (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Luis Manuel Rodriguez vs. Emile Griffith (3rd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Rubin Carter. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Luis Rodriguez (4th meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Fight:18876. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Manuel Gonzalez (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Manuel Gonzalez (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Emile Griffith (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Joey Archer (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Joey Archer (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Nino Benvenuti (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Nino Benvenuti vs. Emile Griffith (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Nino Benvenuti (3rd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Jose Napoles vs. Emile Griffith. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Четверг 4 Июнь 1970. Valby Hallen, Valby, Дания. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Dick Tiger (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Carlos Monzon vs. Emile Griffith (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Carlos Monzon vs. Emile Griffith (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Alan Minter. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.