Енн Лекі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енн Лекі
Ann Leckie
Народилася 2 березня 1966(1966-03-02) (58 років)
Толідо, Огайо, США
Громадянство США США
Діяльність письменниця
Сфера роботи наукова фантастика[1] і науково-фантастична літератураd[1]
Alma mater Університет Вашингтона в Сент-Луїсі
Мова творів англійська
Роки активності 2006—дотепер
Жанр фантастика, космічна опера
Magnum opus трилогія Imperial Radch
Нагороди
Сайт: annleckie.com
CMNS: Енн Лекі у Вікісховищі

Енн Лекі (англ. Ann Leckie, 2 березня 1966 року, Толідо, Огайо, США)[2][3]— американська письменниця-фантастка. Її дебютний роман 2013 року Ancillary Justice нагороджений Премією «Неб'юла» (2013), Премією «Г'юго» (2014), Премією Артура Кларка (2014) та багатьма іншими.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Енн Лекі народилася в Толідо, штат Огайо і виросла Сент-Луїсі, штат Міссурі, де її батьки, обидва хіміки за фахом, оселилися 1967 року.[3]

В Сент-Луїсі Енн закінчила школу і вступила до Університету Вашингтона, де 1989 року отримала ступінь з музики. Місця, де працювала Енн Лекі були мало пов'язані з її освітою. Впродовж дев'яти років вона була офіціанткою та розпорядницею в університетському клубі, виконували низку тимчасових робіт, була членом геодезичної бригади і т. ін.[3]

1996 року Енн одружилася з Девідом Харре і того ж року народила доньку Ейден, а 2000 року — сина Говена. В цей час Лекі присвятила себе вихованню дітей, працюючи неповний робочий день підмінним кухарем. Материнство надихнуло її почати писати, хоча справжнього прагнення до письменництва на той час вона не мала, це сприймалося лише як можливість висловитися, спосіб спілкування з ким-небудь, окрім дітей[3]

Початок творчої кар'єри[ред. | ред. код]

Першу спробу написати роман Лекі здійснила в листопаді 2002 року, під час Національного місячника з написання роману (NaNoWriMo). Вона успішно окреслила перші контури майбутньої імперії Радч, але визнала результат занадто приблизним.

2005 року Енн виграла конкурс і взяла участь у шеститижневій програмі з написання наукової фантастики та фентезі в Сіетлі, що проводить Кларіонівська Західна письменницька майстерня (англ. Clarion West Writers Workshop). Майстерня приймає лише вісімнадцять студентів на рік. Лекі навчалася там у відомої письменниці-фантастки Октавії Батлер.[3]

Після повернення додому Енн Лекі почала писати роман Ancillary Justice. За її словами, вона багато разів відмовлялася від ідеї його створення і знов поверталася до нього, в підсумку робота над романом тривала шість років.

Водночас Лекі пише і публікує в часописах Subterranean Magazine, Strange Horizons, Realms of Fantasy та ін. низку оповідань, першим з яких стало «Гесперія і слава» (англ. Hesperia and Glory), що вийшло 2006 року у Subterranean Magazine. Деякі з цих оповідань були відібрані до антологій найкращої фантастики року The Year's Best Science Fiction & Fantasy.

2008 року Лекі разом з Рейчел Свірскі започаткувала щотижневий фантастичний подкаст PodCastle, де виконувала обов'язки помічника редактора.[4] У 2010—2013 роках вона редагувала мережевий журнал Giganotosaurus[5], а також була секретарем Асоціації американських авторів наукової фантастики та фентезі у 2012—2013 роках.[6]

2012 року Лекі спробувала продати Ancillary Justice і відносно швидко знайшла агента і видавця — Orbit Books. Роман вийшов друком у жовтні 2013 року і майже одразу викликав значну реакцію критики і читачів.[3]

Цикл про всесвіт Імперії Радч[ред. | ред. код]

Дебютний роман Лекі Ancillary Justice став першою книгою трилогії в жанрі космічна опера «Імперська Радч»(англ. Imperial Radch). Він побачив світ в жовтні 2013 року і отримав усі основні нагороди англомовної фантастики та багато інших національних премій. Головний персонаж роману на ім'я Брек є допоміжним елементом і єдиним залишком штучного інтелекту зруйнованого військового корабля, що прагне помститися імператору Радч. Продовження, Ancillary Sword, було надруковане видавництвом Orbit Books в жовтні 2014 року, отримало премії Британської асоціації наукової фантастики за найкращий роман та «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман. Наступного року вийшла остання частина трилогії, Ancillary Mercy, також нагороджена премією «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман.

Окрім трилогії, до циклу належать ще два оповідання: «Повільна отрута ночі» (англ. Night's Slow Poison) 2012 року та «Вона мені наказує і я слухаюсь» (англ. She Commands Me and I Obey) 2015 року.

2017 року вийшов друком черговий роман Енн Лекі Provenance, події в якому знов відбуваються у всесвіті Імперії Радч.

На 2019 рік Orbit books анонсує видання першого роману Лекі в жанрі фентезі під назвою The Raven Tower, сюжет якого не пов'язаний з попередніми творами.[7]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

Цикл про всесвіт Імперії Радч

Трилогія «Імперська Радч»:
  • Ancillary Justice, (вид-во Orbit Books, 2013, ISBN 978-0-356-50240-3)
  • Ancillary Sword, (вид-во Orbit Books, 2014, ISBN 978-0-356-50241-0)
  • Ancillary Mercy, (вид-во Orbit Books, 2015, ISBN 978-0-356-50242-7)
    • оповідання «Повільна отрута ночі» (англ. Night's Slow Poison) (Electric Velocipede Magazine, 2012)[8]
    • оповідання «Вона мені наказує і я слухаюсь» (англ. She Commands Me and I Obey) (Strange Horizons, 2014)[9]

Оповідання[ред. | ред. код]

  • «Гесперія і слава» (англ. Hesperia and Glory, Subterranean #4, 2006)[10]
  • «Як я знайшов бога» (англ. How I Found God, 2006)
  • «Поховання мерців» (англ. Bury the Dead, 2007)[11]
  • «Вони занурюються і зникають» (англ. They Sink and Are Vanished Away, 2007)
  • «Дружина змія» (англ. The Snake’s Wife, Helix #6, Fall 2007)
  • «Болотяні боги» (англ. Marsh Gods, Strange Horizons, 7 July 2008)[12]
  • Clickweed (Two Cranes Press, 2008)
  • «Голка та нитка» (англ. Needle and Thread, Lone Star Stories #29, October 2008) з Рейчел Свірскі[13]
  • «Бог Ау» (англ. The God of Au, Helix #8, Spring 2008)
  • «Налендар» (англ. The Nalendar, Andromeda Spaceways #36, September 2008)[14]
  • «Табір під загрозою» (англ. The Endangered Camp, Clockwork Phoenix Anthology #2, 2009)[15]
  • «Невідомий бог» (англ. The Unknown God, Realms of Fantasy, February 2010)
  • «Улюблениця Сонця» (англ. Beloved of the Sun, Beneath Ceaseless Skies #54, October 21, 2010)[16]
  • «Діва, Мати, Стара» (англ. Maiden, Mother, Crone, Realms of Fantasy, December 2010)з Рейчел Свірскі[17]
  • «Інше слово для світу» (англ. Another word for World, Future Visions, 2015)[18]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Ancillary Justice (2013)

Ancillary Sword (2014)

Ancillary Mercy (2015)

Трилогія Imperial Radch (2013-2015)

Provenance (2017)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Ann Leckie: Silhouettes. Locus Online (англ.). 6 серпня 2014. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017.
  3. ↑ а б в г д е Wicentowski, Danny (25 червня 2014). Is Ann Leckie the Next Big Thing in Science Fiction? (англ.). Riverfront Times. Архів оригіналу за 26 березня 2016.
  4. ↑ About Us (англ.). PodCastle. 1 квітня 2008. Архів оригіналу за 16 січня 2018.
  5. ↑ Leckie, Ann (23 жовтня 2013). Please Welcome Our New Editor, Rashida J Smith (англ.). Giganotosaurus Magazine. Архів оригіналу за 14 березня 2014.
  6. ↑ SFWA 2012 Election Results (англ.). SFWA. 21 травня 2012. Архів оригіналу за 25 травня 2012.
  7. ↑ Orbit Books Announces Ann Leckie’s First Fantasy Novel The Raven Tower (англ.). Tor.com. 23 жовтня 2013. Архів оригіналу за 14 квітня 2018.
  8. ↑ Leckie, Ann (6 серпня 2012). Night’s Slow Poison (англ.). Electric Velocipede Magazine. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012.
  9. ↑ Leckie, Ann (14 жовтня 2014). She Commands Me and I Obey (англ.). № Fund drive special. Strange Horizons. Архів оригіналу за 26 січня 2017.
  10. ↑ Subterranean. Issue #4 (PDF). Subterranean Press (англ.): 31. 2006. Архів оригіналу (PDF) за 3 липня 2007.
  11. ↑ Leckie, Ann (2007-04-23) Bury the Dead
  12. ↑ Strange Horizons. Issue 7 July 2008. Strange Horizons (англ.). 2008. Архів оригіналу за 26 листопада 2016.
  13. ↑ Needle and Thread. Lone Star Stories (англ.). 2008. Архів 29/thread.htm оригіналу за 7 листопада 2009.
  14. ↑ Andromeda Spaceways #36. Andromeda Spaceways (англ.). 2008. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016.
  15. ↑ Clockwork Phoenix 2: More Tales of Beauty and Strangeness. Clockwork Phoenix (англ.). 2009. ISBN 978-1-60762-027-3. Архів оригіналу за 26 березня 2010.
  16. ↑ Beloved of the Sun. Beneath Ceaseless Skies (англ.). 21 жовтня 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014.
  17. ↑ Maiden, Mother, Crone. Light Speed Magazine (англ.). 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2015.
  18. ↑ Another word for World in Future Visions [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Microsoft. 2015
  19. ↑ 2013 Nebula Awards. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  20. ↑ а б в BSFA Awards. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 12 жовтня 2018.
  21. ↑ 2013 Awards [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] The Kitschies
  22. ↑ 2014 Hugo Awards. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 12 жовтня 2018.
  23. ↑ The Arthur C. Clarke Award. 2014 Winner. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  24. ↑ 2014 Locus Awards Winners. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  25. ↑ Winners [Архівовано 31 жовтня 2018 у Wayback Machine.] The British Fantasy Awards
  26. ↑ Lauréats 2016 [Архівовано 29 червня 2018 у Wayback Machine.] Prix Bob Morane
  27. ↑ 星雲賞リスト · Список лауреатів премії Сейун (яп.). Федерація груп шанувальників наукової фантастики Японії. Архів оригіналу за 2 серпня 2018.
  28. ↑ 2013 Honor List James Tiptree, Jr. Literary Award
  29. ↑ 2014 Philip K. Dick Award Nominees Announced. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 12 жовтня 2018.
  30. ↑ John W. Campbell Memorial Award Finalists (англ.). The Gunn Center for the Study of Science Fiction. 2014. Архів оригіналу за 30 серпня 2018.
  31. ↑ 2015 Locus Awards Winners. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  32. ↑ 2014 Nebula Awards. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  33. ↑ 2015 Hugo Awards. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 12 жовтня 2018.
  34. ↑ 2016 Locus Awards Winners. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  35. ↑ 2015 Nebula Awards. Архів оригіналу за 22 серпня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.
  36. ↑ 2016 Hugo Awards. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 12 жовтня 2018.
  37. ↑ 2016 Dragon Awards Winners (англ.). Locus Magazine Online. 6 вересня 2016. Архів оригіналу за 7 вересня 2016.
  38. ↑ Grand Prix de l'Imaginaire 2017 (фр.). Le site officiel du Grand Prix de l'Imaginaire. 5 червня 2017. Архів оригіналу за 8 січня 2018.
  39. ↑ 2017年 第48回星雲賞 · 48-е нагородження премією Сейун (яп.). Федерація груп шанувальників наукової фантастики Японії. Архів оригіналу за 4 квітня 2017.
  40. ↑ 2018 Hugo Awards. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 12 жовтня 2018.
  41. ↑ 2018 Locus Awards Winners. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 12 жовтня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енн_Лекі&oldid=42014780