Ерне Гере
| Ерне Гере | |
|---|---|
| угор. Gerő Ernő | |
 | |
| Ім'я при народженні | угор. Singer Ernő |
| Народився |
8 липня 1898[1][2][4] Требушовце, Хонт (комітат), Угорське королівство[d], Транслейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер |
12 березня 1980[1][2][…] (81 рік) Будапешт, Угорська Народна Республіка[5] |
| Поховання | Фаркашреті |
| Країна |
 Угорщина |
| Діяльність | економіст, політик, шпигун, державний службовець |
| Alma mater | Будапештський університет (1918) |
| Знання мов | угорська[1][6] |
| Членство | Угорська академія наук |
| Посада | член Національних зборів Угорщини[d], member of the Provisional National Assemblyd і Minister of Trade and Transportd |
| Партія | Угорська комуністична партія, Угорська партія трудящих і Угорська соціалістична робоча партія |
| Родичі | Anna Fazekasd |
| У шлюбі з | Erzsébet Fazekasd |
| Нагороди | |
Ерне Гере (угор. Gerő Ernő, уродж. Ерне Зінгер (угор. Singer Ernő); 8 липня 1891, Требушовце — 12 березня 1980, Будапешт) — угорський політичний діяч.
Народився в єврейській родині. З 1918 року — член Комуністичної партії Угорщини. Після розгрому Угорської радянської республіки в 1919 році втік до Відня. Жив у Москві з 1923 року і грав провідну роль в апараті Комуністичного інтернаціоналу. Перебував в Іспанії під час Громадянської війни. Виступав політичним радником Національного комітету «Вільна Німеччина».
З 26 січня по 11 травня 1945 року — член Вищої Національної ради. При диктатурі Матяша Ракоші, яка багато в чому копіювала сталінський режим у СРСР, був членом Політбюро Центрального Комітету УПТ, обіймав посади міністра фінансів і міністра внутрішніх справ.
З 21 липня по 25 жовтня 1956 року обіймав посаду Генерального секретаря ЦК УПТ, до моменту її фактичного розпаду і утворення на її базі УСРП. Вважається, що якщо б Янош Кадар або Імре Надь замінив Матяша Ракоші в липні 1956 року замість Ерне Гере[прояснити], угорської революції можна було б уникнути[7].
Після своєї відставки під час Угорського повстання 1956 р., втік до СРСР. У 1961 році повернувся в Будапешт, за участь у масових репресіях був виключений з партії. Працював перекладачем.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124580246 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Джоанна Гранвілл (Johanna Granville), The First Domino: International Decision Making During the Hungarian Crisis of 1956 [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Texas A & M University Press, 2004. (англ.)
|
