Еспіриту-Санто (острів)
| Еспіриту-Санто | |
|---|---|
| ісп. Espíritu Santo | |
 | |
|
Карта  | |
| Географія | |
| 15°25′ пд. ш. 166°54′ сх. д. / 15.417° пд. ш. 166.900° сх. д.Координати: 15°25′ пд. ш. 166°54′ сх. д. / 15.417° пд. ш. 166.900° сх. д. | |
| Акваторія | Тихий океан |
| Група островів | Нові Гебриди |
| Площа | 3955,5 км² |
| Найвища точка | 1879 м |
| Країна | |
| Вануату | |
| Регіон | Санма |
| Адм. одиниця | Провінція Санма |
| Населення |
39 601 (2009) |
  Еспіриту-Санто Еспіриту-Санто (Вануату) | |
 | |
 Еспіриту-Санто у Вікісховищі | |
Еспіриту-Санто (від ісп. espíritu santo — Святий Дух, іноді називають просто Санто) — найбільший острів у складі Вануату. Площа 3955,5 км². Населення — 39 601 чоловік[1]. Входить до складу архіпелагу Нові Гебриди в тихоокеанському регіоні Меланезія. Основна частина провінції Санма.
Місто Луганвіль на південно-східному узбережжі Еспіриту-Санто — друге за величиною місто Вануату й столиця провінції. Дороги йдуть на північ і на захід від Луганвілля, але більша частина острова не має дорожньої мережі.
Найвища точка острова — гора Табвемасана на заході центральної частини острова, вона є одночасно найвищою точкою всієї країни.
Історія[ред. | ред. код]
Португальський дослідник, іспанський службовець, Педро Фернандес Кірос 1606 року заснував поселення в бухті Біг-Бей на північному боці острова. Еспіриту-Санто отримав свою назву від Кіроса, який назвав всю групу островів Австралія-де-Еспіранту-Санто.
Під час останніх етапів Другої світової війни острів був базою США та зосереджував військове постачання, аеродром і бази підтримки.
Між травнем і серпнем 1980 року острів був місцем повстання під час передачі влади над колоніальними Новими Гебридами від спільного британсько-французького кондомініуму до незалежного Вануату. Рух Джиммі Стівенса Нагріамель оголосив острів Еспіранту Санто незалежним від нового уряду. Була проголошена Республіка Вемерана. Колишня франко-британська адміністрація та збройні сили поставились до самопроголошеної республіки індиферентно. У зв'язку з цим уряд Вануату запрохав допомоги з Папуа Нової Гвінеї, чиї сили вторглись на острів і відновили центральну владу.
Сучасність[ред. | ред. код]
Нині Санто, завдяки наявності у прилеглих водах кораблів, що зазнали катастроф, і рифів, є популярним об'єктом туризму, зокрема, дайвінгу. Там також є відомий пляж Шампань-Біч, дуже популярний у туристів, відрізняється рожевим піском і прозорою водою. В західній частині острова розташовано багато печер. Круїзні лайнери часто зупиняються в Луганвіллі.
Джерелом прибутку для місцевих жителів є туристична індустрія, вирощування арахісу, сільське господарство й рибальство.
Більшість населення Санто — християни. Найбільші церковні громади на острові — Пресвітеріанська Церква Вануату, Католицька церква й Церква Меланезії (Англіканська). Активність проявляють також Апостольська Церква, Церква Христа й Адвентисти сьомого дня. Однак є багато сільських жителів, які все ще сповідують язичництво.
Головні сучасні проблеми острова — малярія, туберкульоз, зростання числа випадків ВІЛ-інфекції. Широко практикується вживання наркотику — місцевого виду перцю, також зростає вживання алкогольних напоїв. Це тягне за собою зростання злочинності, особливо випадків насильства у відношенні до жінок, й родову війну.
Персоналії[ред. | ред. код]
- Села Моліса (1950—2022) — політик Вануату.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 2009 National Population and Housing Census (PDF). Vanuatu National Statistics Office. 2009. с. 12. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2012. Процитовано 16 грудня 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еспіриту-Санто (острів) |
- Settlement History and Landscape Use in Santo, Vanuatu [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]