Жалко-Титаренко Порфирій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порфирій Дмитрович Жалко-Титаренко
Народження 6 березня 1881(1881-03-06)
Мерефа, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 10 грудня 1949(1949-12-10) (68 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 Українська Держава
 СРСР
Навчання Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Діяльність художник
Працівник Варшавська політехніка
Член Національна спілка художників України

Порфирій Дмитрович Жалко́-Титаре́нко (нар. 6 березня 1881, Мерефа — пом. 10 грудня 1949, Київ) — український радянський живописець, графік; член Асоціації художників Червоної України в 1920-ті роки та Спілки художників України з 1945 року. Батько мікробіолога Валентина Жалко-Титаренка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 лютого [6 березня] 1881(18810306) року в селі Мерефі (тепер місто Харківської області, Україна). Вчився у Пензенському художньому училищі, у 19051906 роках — у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв в Петербурзі (майстерня Іллі Рєпіна). У 19061914 роках викладав у Варшавському політехнічному інституті, одночасно у художній школі та реальному училищі; у 19151919 роках викладав на вищих жіночих курсах в Москві. Багато подорожував (відвідав Німеччину, Італію, Велику Британію та інші країни).

З 1919 року у Києві, брав участь у оформленні міста до першотравневих свят. У 19191922 роках працював художником студії агітплакатів Політичного управління Червоної Армії; у 19221928 роках — викладач малюнку політехнічного інституту; у 19281930 роках — викладач нарисної геометрії інституту народного господарства; у 19301941 роках — доцент Київського хіміко-технологічного інституту; з 1944 року — професор Київського інженерно-будівельного інституту, завідувач кафедрою.

Помер 10 грудня 1949 року у Києві.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор портретів, пейзажів, жанрових картин в імпресіоністській манері, біля 50 кіноплакатів на замовлення Всеукраїнського фотокіноуправління, оформлення книг і театральних вистав. Серед робіт:

  • «Падіння Новгородського віча» (1906);
  • «Єва» (1907);
  • «Японська мелодія» (1907, Національний музей у Варшаві);
  • «Бабине літо» (1908);
  • «Пробудження» (1909);
  • «Фавн та жінка» (1911);
  • «Парк у Лазенках» (1913, олія);
  • «Фавн та юнак» (1916, олія);
  • «Наступ Червоних військ на Варшаву» (1920);
  • «Портрет Г. І. Петровського» (акварель);
  • «Портрет професора Тартаковського» (1941, пастель);
  • «Фізкультурниця» (1941, олія);
  • «Святий Миколай-чудотворець» (1942);
  • «Натюрморт» (1946);
  • «Урожай» (1947, етюд, олія).

Брав участь у міських та зарубіжних мистецьких виставках з 1912 року.

Окремі роботи зберігаються у Київському, Луганському, Харківському художніх музеях, Національних музеях у Варшаві та Кракові, Музеї Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.

Література[ред. | ред. код]