Жарков Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жарков.
Ф
Сергій Жарков
Сергій Жарков
Сергій Жарков
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Миколайович Жарков
Народження 7 травня 1958(1958-05-07)
  СРСР м. Одеса, УРСР
Смерть 26 липня 2012(2012-07-26) (54 роки)
  Україна м. Одеса, Україна
Зріст 174 см
Вага 75 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція Захисник / півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977 СРСР Чорноморець (Одеса) 0 (0)
1978—1980 СРСР СКА (Одеса) 66 (4)
1980—1988 СРСР Чорноморець (Одеса) 215 (6)
1992—1993 Україна СК Одеса 38 (0)
1997 Україна СКА-Лотто (Одеса) 6 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1992—1993 Україна СК Одеса
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сергі́й Микола́йович Жарко́в (нар. 7 травня 1958, м. Одеса, УРСР — † 26 липня 2012, м. Одеса, Україна) — колишній радянський та український футболіст, виступав на позиції захисника та півзахисника. Майстер спорту СРСР (1977). Чемпіон світу серед молоді (1977).

Біографія[ред. | ред. код]

Корінний одесит Сергій Жарков почав займатися футболом у СДЮШОР рідного міста, де його тренером був Олександр Руга. У п'ятнадцятирічному віці хлопця було зараховано до дублюючого складу одеського «Чорноморця». Ще у юнацтві, під час бійки Сергію потрапили каменем в обличчя. Удар був настільки сильним, що він перестав бачити правим оком. Граючи у футбол, Жарков всіляко приховував свою недугу від лікарів та тренерів. Виявився обман на одній з медкомісій у «Чорноморці», проте на той час 17-річний футболіст, що бачив тільки одним оком, вже зміг довести свою спроможність на футбольному полі. Виступав Сергій переважно за дублюючий склад «моряків», лише одного разу вийшовши у складі першої команди у матчі на Кубок СРСР.

Згодом Жаркова запросили до юнацької збірної СРСР, де він став основним гравцем. У 1977 році знаходився у розташуванні збірної на молодіжному чемпіонаті світу, що проходив в Тунісі і завершився перемогою радянської команди, однак через конфлікт з тренером Сергієм Мосягіним на поле так і не вийшов, хоча як член команди золоту медаль все ж отримав.

У 1978 році Сергія було призвано до армії та направлено до одеського СКА, що виступав у першій лізі. У команді разом з Жарковим «служили» такі відомі футболісти як Ігор Бєланов, Петро Чілібі та інші. Відігравши в армійському клубі два з половиною роки, повернувся до «Чорноморця», ставши гравцем основного складу та на багато років застовпивши за собою ліву бровку як у захисті, так і в середній лінії. У 1984 році одесити посіли 4 місце в чемпіонаті СРСР, отримавши право представляти країну в Кубку УЄФА, де Сергій дебютував 18 вересня 1985 в матчі проти німецького «Вердера»[1].

У 1986 році одесити зайняли передостаннє місце у турнірній таблиці та залишили вищу лігу, проте вже через рік знову підвищилися у класі не останнім чином завдяки впевненій грі Сергія Жаркова. У 1988 році, провівши загалом дев'ять сезонів у складі «Чорноморця», Жарков вирішив закінчити кар'єру футболіста.

Залишивши великий футбол, Сергій протягом року виступав за ветеранську збірну СРСР. Пізніше ходив у плавання на судні «Максим Горький», куди був зарахований на посаду спортивного інструктора. У складі екіпажу здійснив три навколосвітні подорожі і похід до архіпелагу Шпіцберген.

У 1992 році, зійшовши на берег, отримав запрошення від команди СК «Одеса», де був граючим тренером, а у 1993 році суміщував функції гравця з посадою головного керманича команди. Пізніше, через розбіжності з керівництвом клубу, залишив тренерський пост.

З 1994 по 2000 грав за аматорські колективи «Благо» (Благоєве), «Рибак» (Одеса), «Лотто-GCM». З останньою командою пробився до турніру другої ліги, де у сезоні 1997/98 вона виступала під назвою «СКА-Лотто». Потім продовжив грати в одеських командах «Рибак-Дорожник», «Сигнал», а також команді КАПО з селища Первомайське. Надалі не залишався осторонь від футболу, брав участь в іграх за ветеранські команди Одеси.

Загинув 26 липня 2012 року. Його тіло було знайдено на пляжі в районі 7-ї Пересипської[2].

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні досягнення[ред. | ред. код]

Особисті здобутки[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 18.09.85 Одеса. «Чорноморець» (Одеса) — «Вердер» (Бремен) 2:1. Протокол матчу. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 19 лютого 2012.
  2. ↑ Загинув Сергій Жарков. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 27 липня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю
1 Новіков (в) • 2 Крячко • 3 Балтача • 4 Каплун • 5 Ільїн • 6 Баль • 7 Безсонов • 8 Хідіятуллін • 9 Бичков • 10 Халайджян • 11 Петраков • 12 Батич • 13 Сопко • 14 Кисельніков • 15 Бодров • 16 Ігумін • 17 Жарков • 18 Сивуха (в) • Тренер: Сергій Мосягін
СРСР
СК «Одеса» – Тренери

Шапошников (1952–1960) · Лобжанідзе (1960–1961) · Черкаський (1962) · Федоров (1963–1965) · Мамикін (1966–1967) · Шапошников (1967) · Квочак (1968–1969) · Бліндер (1969) · Масловський (1970) · Матвєєв (1971) · Єрмолаєв (1972–1976) · Шемельов (1976–1981) · Масловський (1982) · Капличний (1983–1984) · Зубков (1985) · Беца (1986) · Масловський (1987–1989) · Марусин (1989) · Галицький (1989) · Тарханов (1990) · Марусин (1991–1992) · Смаровоз (1993) · Жарков (1993) · Смаровоз (1993–1994) · Марусин (1994–1997) · Мельник (1997) · Щербаков (1997) · Голоколосов (1997–1998) · Щербаков (1998–1999) ·

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жарков_Сергій_Миколайович&oldid=39682130