Житковичі

місто Житковичі біл. Жыткавічы
Транслітерація назви	Žytkavičy
Герб Житковичів d
Основні дані
52°13′01″ пн. ш. 27°51′16″ сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Район	Житковицький район
Перша згадка	1500
Статус	з жовтень 1971 року
Населення	16,9 тис. (2004)
Площа	14,686551 км²
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247951 (2,3)
Телефонний код	+375-2353
Висота	137 м
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція	Житковичі
До Мінська
- фізична	229 км
До обласного центру
- фізична	238 км
Житковичі
Житковичі Житковичі (Гомельська область)
Житковичі у Вікісховищі

Жи́тковичі (біл. Жыткавічы) — місто в Білорусі, у самому центрі Прип'ятського Полісся, адміністративний центр Житковицького району Гомельської області.

Житковичі знаходиться за 238 км на захід від обласного центру. Відстань до Мінська 229 км і 25 км до історичного міста Турів. Проходять автошляхи Берестя — Гомель, Мінськ — Мікашевичі, Житковичі — Столін, Житковичі — Любань, залізнична станція Житковичі на лінії Гомель — Лунинець. На околиці міста знаходиться велике розвідане родовище бурого вугілля.

Населення

Рік	Кількість населення	Дворів
1866	644	80
1886	326	51
1897	1 200	-
1908	2 084	-
1909	2 027	329
1923	2 895	-
1924	2 175	378
1926	2 975	-
1928	2 334	-
1933	2 900	-
2005	16 600	-

Історія

Житковичі вперше згадуються в Литовській Метриці в у 1500 році як містечко Слуцького князівства (Новогрудське воєводство) Великого князівства Литовського. Після об'єднання Великого князівства Литовського та Польщі Житковичі входили до складу Речі Посполитої.

Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році стали центром волості в Мозирському повіті Мінської губернії Російської імперії. В тому ж році тут налічувалося 79 дворів, проходив тракт Мозир — Давид-Городок, діяла поштова станція. Тут розташовувався маєток Ожаринських. З 1795 по 1924 роки центр волості, до складу якої входили 13 селищ.

Промисловість у містечку почала розвиватися з 1886 року з будівництвом Поліської залізниці і почала діяти станція.

17 липня 1924 року Житковицька волость була перейменована в Житковицький район. З 27 вересня 1938 року Житковичі отримали статус селища міського типу, де жило 4,3 тис. осіб.

Під час Другої світової війни у Житковичах діяло підпілля. У боях за визволення селища загинуло 139 воїнів, вони поховані у братській могилі у сквері.

У жовтні 1971 року Житковичі отримали статус міста, сюди було включене сусіднє село Дворець.

Забудова

Сучасна забудова кам'яна та дерев'яна, нові будинки зводяться вздовж бульвару. Багатоповерхові будинки побудовані в мікрорайонах «Озерний» і «Північний».

Визначні пам'ятки

Пам'ятник дерев'яного зодчества Житковицька Свято-Троїцька церква. Цей храм був побудований в 1842 році. Також костел св. Йосипа, та й церква св. Параски П'ятниці.

Освіта та культура

У місті діє 4 середніх школи, 1 школа-інтернат, 1 музична, 2 спортивних школи, ПТУ-182 (сільське і лісове господарство, механізація меліоративних робіт). Будинок школярів, районний і міський будинки культури, бібліотеки, центр фольклору, музей. Видається газета «Нове Полісся». 7 вересня в Житковичах і Турові проводиться фестиваль камерної та духової музики під керуванням Михайла Фінберга.

Відомі особи

• Композитор В Будник
• Художниця Н. Чорноголових

Промисловість

• Основні підприємства: моторобудівний завод, завод «Сатурн», лісозаготівельне об'єднання.
• Підприємства харчової промисловості: молокозавод, хлібозавод.

Посилання

• «Жыткавічы: жыта» — сайт міста
• Фото на Globus.tut.by [Архівовано 18 серпня 2005 у Wayback Machine.]
• Геральдика
• Zhytkavichy, Belarus
• Żytkowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 899. (пол.)