Жорж Лакомб (режисер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж Лакомб
фр. Georges Lacombe
Дата народження 19 серпня 1902(1902-08-19)[1][2][…]
Місце народження XX округ Парижа, Париж[1][4]
Дата смерті 14 квітня 1990(1990-04-14)[5][2][4] (87 років)
Місце смерті Канни[1][4]
Громадянство  Франція
Професія кінорежисер, сценарист
Роки активності 19241973
IMDb ID 0480190

Жорж Лако́мб (фр. Georges Lacombe; 19 вересня 1902, Париж, Франція — 14 квітня 1990, Канни, Франція) — французький кінорежисер та сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Жорж Лакомб народився 19 вересня 1902 року в Парижі. За освітою — агроном. У 1923—1930 роках працював як асистент режисера у Рене Клера, Жана Гремійона та ін. У 1928 році дебютував як режисер документального фільму «Зона» про паризькі околиці та міські звалища.

У фільмах Лакомба 1930-х років відчувається вплив Рене Клера. Його найвдаліший фільм цього періоду — «Молодість» (1933), у якому ледь намічений сюжет служив приводом для серії ліричних сценок із життя парижан. В подальшому Лакомб використовує мотиви «поетичного реалізму» Жака Превера та Марселя Карне. Сентиментальність, властива режисерові, якнайповніше виразилася у фільмах «Небесні музиканти» (1939) та «Монмартри на Сені» (1941).

У фільмах Лакомба майже завжди знімалися першокласні актори (Жан-Луї Барро, Едіт Піаф, Ремю та ін.). У фільмі Жоржа Лакомба «Країна без зірок» (1946) зіграв свою першу значну роль Жерар Філіп. У фільмі «Ніч — моє царство» (1951) головну роль грав Жан Габен.

У 1960-1970-х роках Жорж Лакомб працював переважно на телебаченні, знімаючи телефільми та серіали.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1931 Телефонний дзвінок Un coup de téléphone Так
1932 Ця свиня Морен Ce cochon de Morin Так
1933 Невидима жінка La femme invisible Так
1934 Молодь Jeunesse Так
1935 Скандальне подружжя Les époux scandaleux Так
1936 Щаслива дорога La route heureuse Так
Розташоване серце Le coeur dispose Так
1938 Паризьке кафе Café de Paris Так Так
1939 За фасадом Derrière la façade Так Так
1940 Небесні музиканти Les musiciens du ciel Так
Париж-Нью-Йорк Paris New-York Так
Їх було 12 жінок Elles étaient douze femmes Так
1941 Останній з шести Le dernier des six Так
Монмартри на Сені Montmartre sur Seine Так Так
1942 Газета виходить о 5 годині Le journal tombe à cinq heures Так
Мосьє Миша Monsieur La Souris Так
1943 Нескінченні сходи L'escalier sans fin Так
1944 Божевільна Флоранс Florence est folle Так
1946 Країна без зірок Le pays sans étoiles Так Так
Мартін Руманьяк Martin Roumagnac Так Так
1948 Засуджені Les condamnés Так
1950 Прелюдія слави Prélude à la gloire Так
1951 Ніч — моє царство La nuit est mon royaume Так
1952 Сім смертних гріхів (епізод «Восьмий смертний гріх») Les sept péchés capitaux Так
1953 Заклик долі L'appel du destin Так
Їхня остання ніч Leur dernière nuit Так Так
1955 Вуличне світло La lumière d'en face Так
1958 Білий вантаж Cargaison blanche Так
Мій нещасний батько Mon coquin de père Так Так
1962 т/с Інспектор Леклерк досліджує L'inspecteur Leclerc enquête Так
1970 т/ф Мосьє де Пурсоньяк Monsieur de Pourceaugnac Так

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Жоржа Лакомба[6]
Рік Категорія Фільм Результат
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1934 Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм Молодь Номінація
1939 За фасадом (спільно з Івом Мірандом) Номінація
1951 Золотий лев Ніч — моє царство Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • ЛАКОМБ, Жорж // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л.— С. 882 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]