Журавлина болотяна
| Журавлина болотяна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Вересоцвіті (Ericales) |
| Родина: | Вересові (Ericaceae) |
| Рід: | Чорниця (Vaccinium) |
| Вид: | Журавлина болотяна (V. oxycoccos)
|
| Біноміальна назва | |
| Vaccinium oxycoccos | |
| Синоніми | |
|
Oxycoccus palustris Pers. | |
Журавли́на боло́тяна[1] (Vaccinium oxycoccos, Oxycoccus palustris Pers.; Oxycoccus quadripetalus Gilib.) — вічнозелена рослина роду Vaccinium родини вересові (Ericaceae). Місцеві назви — журавлина, журавлика, жаровиця. Релікт льодовикового періоду.[2]
Систематика[ред. | ред. код]
Систематика вересових є складною і багато разів переглядалася. Деякими дослідниками, у тому числі і радянськими, з родини вересові (Ericaceae) виділялася родина Брусничні (Vacciniaceae), до якої відносили рід Vaccinium.[3] З цього ж роду виділявся в окремий рід Журавлина (Oxycoccus), до якого відносили вид журавлина болотяна.[4][5]
Етимологія[ред. | ред. код]
Іншими мовами: рос. клю́ква, журавина, журавика, біл. журавіна, пол. żurawina, чеськ. žoravina, žeravina, словац. žóravin, в.-луж. žorawa. Назва виникла, мабуть, унаслідок скорочення словосполуки журавлина ягода; ця рослина росте на болотах, де водяться журавлі.
Опис рослини[ред. | ред. код]
Вічнозелений слаборозгалужений сланкий чагарничок родини брусничних (15 — 30 см заввишки). Пагони тонкі, темно-бурі з висхідними квітконосними гілочками. Молоді гілочки опушені. Листки (5-16 мм завдовжки, 2-6 мм завширшки) чергові, яйцеподібні або довгасті, гоструваті, шкірясті, короткочерешкові, пластинка зверху блискуча, темно-зелена з загорнутими вниз цілісними краями, зісподу світло-зелена, майже біла від воскового нальоту.
Квітки по одній-чотири, пониклі, розміщені на кінцях торішніх пагонів. Квітконіжки довгі, опушені з двома загостреними приквітками. Чашечка з чотирма округлими, війчастими по краю чашолистками, спочатку зелена, пізніше червона. Віночок (5-7 мм завдовжки, 1,5-2- мм завширшки) колесоподібний, з рожево-червоними загнутими зовні довгасто-ланцетними частками. Тичинок вісім, а короткими розширеними густоволосистими нитками, маточка одна, зав'язь нижня.
Плід — темно-червона соковита ягода (8-18 мм у діаметрі). Ягоди варіюють за формою від кулястих до грушоподібних, багатонасінні, зимуючі. Насіння (1-2 мм завдовжки) яйцеподібно-видовжене, на верхівці серпоподібне з крупносітчастою шкіркою.
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається в північній і центральній Європі, північній Азії та Північній Америці[6]. Росте журавлина у заболочених соснових і мішаних лісах, на оліготрофних і мезотрофних болотах. Світлолюбна рослина. Віддає перевагу вологим та холодним місцевостям. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у вересні.
Поширена в західному правобережному Поліссі, північно-східній частині лівобережного Лісостепу, зрідка в Карпатах і Прикарпатті. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Чернігівській областях і в Карпатах.
Близький вид[ред. | ред. код]
За морфологічними ознаками до журавлини болотяної близька журавлина дрібноплода (O. microcarpa Turez.). Відрізняється від попереднього виду дрібними (2-3 мм завдовжки) загостреними листками та дрібними ягодами (4-6 мм у діаметрі) зрідка росте разом із журавлиною болотяною. Потребує охорони.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Харчова, вітамінозна, лікарська рослина.
У харчуванні[ред. | ред. код]
Ягоди вживають у їжу як свіжими, так і переробленими у вигляді соків, сиропів, екстракту, лікерів, наливок, вин, варення, желе, мармеладу, начинок, виробів типу «журавлина в цукрі». Пектинові речовини, що містяться в ягодах, мають прекрасні властивості утворювати желе і надавати кондитерським виробам з неї високої якості. Ягоди журавлини містять цукри (3-4 %), лимонну, хінну, бензойну кислоти (3,25 %), азотисті речовини, мінеральні солі, йод, дубильні й фарбувальні речовини; вітамін С (10-32 мг %).
Із свіжих ягід можна приготувати журавлиновий мус, що має ніжний і тонкий смак.[7]
Ягоди журавлини можна квасити у банках та діжках. Залиті розчином солі та цукру ягоди витримують протягом тижня при кімнатній температурі поки не перебродять. Потім закривають і зберігають у холодному місці.[8] Журавлину також додають до квашеної капусти.
У медицині[ред. | ред. код]
Ягоди журавлини містять також урсолову кислоту, яку останнім часом добувають з відходів після приготування екстракту. У відходах вміст цієї кислоти досягає 6 %. Урсолова кислота має гормоноподібну дію і пропонується для лікування хвороби Аддісона, крім того, вона сприяє розширенню коронарних судин серця. Ягоди вкриті восковим нальотом, який запобігає їхньому загниванню, а завдяки бензойній кислоті вони можуть зберігатися тривалий період (близько 10 місяців) у свіжому вигляді. Відходи виробництва екстракту, соків, вин із журавлини використовуються для одержання високоякісного пектину та барвників.
Завдяки вмісту вітаміну С ягоди журавлини є прекрасним антицинготним засобом.
У народній медицині ягоди журавлини застосовують при гіпертонії та при зниженій кислотності шлункового соку. Сік і екстракт з ягід п'ють як протигарячковий і вітамінний засіб. Листки використовують при задусі, ягоди і листки — при анемії та порушенні обміну речовин.
Збирання, переробка та зберігання[ред. | ред. код]
Збирають ягоди з настанням перших приморозків і до утворення снігового покриву, а поновлюють збір після танення снігу. Збирають ягоди вручну або за допомогою гребінців. При обох способах ягоди треба збирати обережно, не пошкоджуючи їх, бо деформовані швидко псуються.
Зібрані ягоди сортують і очищають від домішок, обережно складають у плетені кошики місткістю 35-60 кг. Кошики не досипають до країв на 5 см, ягоди прикривають чистою мішковиною і перевозять до місць переробки. Зберігають свіжі ягоди при температурі близько 0°, при відсутності холодного приміщення ягоди пересипають у діжки і заливають водою, якість ягід при цьому майже не змінюється.
Площі журавлинників в Україні становлять близько 30 тис. га, тільки за останні 10 років вона скоротились на 7 тис. га в зв'язку з інтенсивною меліорацією західного Полісся. Збереження журавлини можливе тільки при посиленні охорони масивів, що лишилися, і створенні культурних плантацій.
Перші спроби створення штучних плантацій журавлини проведено з ініціативи В. Ф. Буткуса інститутом ботаніки АН Литви (1966 р.).
Для розведення журавлини використовують вироблені торфовища, створюючи певну систему водопостачання. Висаджують кореневі паростки або стеблові живці. На штучних плантаціях на третій рік журавлина плодоносить. Плантації довговічні, можуть існувати до 80 років і давати урожай до 4-6 т/га. Собівартість ягід, вирощених на плантації, в 8-10 разів нижча від вартості ягід, що купуються в населення. Тому вирощування журавлини є не тільки доцільним і прибутковим, але й дозволяє вирішити проблему рекультивації пустищ, а також відновлення земель, залишених після торфорозробок. Наприкінці 70-х років XX ст. дослідні ділянки з вирощування журавлини болотяної були створені в Чувашії, в Центральному ботанічному саду Сибірського відділення АН Росії, Нігулаському заповіднику (Естонія), Волзькому лісництві Нижньогородської області, Камінь-Каширському лісгоспзазі Волинської області, Латвії, Головному Ботанічному саду АН Росії. Перспективні для вирощування в умовах Полісся і північноамериканські сорти журавлини з крупними плодами.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Зарості -
Плоди -
Нерозкриті квіти -
На марках СРСР
).jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Vaccinium oxycoccos // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Дитяча енциклопедія: Живий світ України / О. Ф. Цеханська, Д. Г. Стрєлков — Харків: «Ранок», 2007—128с., іл.
- ↑ Інтродукція найважливіших ягідних рослин з родини Vacciniaceae Lindl. в Україні
- ↑ Биология. Современная иллюстрированная энциклопедия." Гл. ред. А. П. Горкин; М.: Росмэн, 2006. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ «Биологический энциклопедический словарь.» Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — 2-е изд., исправл. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
- ↑ Журавлинний мус - пошаговий кулінарний рецепт з фото. cookery.com.ua. Архів оригіналу за 14 січня 2019. Процитовано 14 січня 2019.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.121
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Етимологічний словник української мови, том 2, Київ, Наукова думка, 1985
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Журавлина лікує від грипу
Посилання[ред. | ред. код]
- Журавлина чотирипелюсткова // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 166. — ISBN 5-88500-055-7.
|