Зепп Маєр

	Зепп Маєр
	Зепп Маєр
Особисті дані
Повне ім'я	Йозеф Дітер Маєр (Josef Dieter Maier)
Народження	28 лютого 1944 (80 років)
	Меттен, Баварія; Німеччина
Зріст	183 см
Вага	75 кг
Прізвисько	клоун
Громадянство	Німеччина
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди	Зала спортивної слави Німеччини (16 травня 2014) Футболіст року в Німеччині (1975) Футболіст року в Німеччині (1977) Футболіст року в Німеччині (1978)
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Зепп Маєр у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маєр.

Йозеф Дитер «Зепп» Ма́єр (нім. Josef Dieter "Sepp" Maier, нар. 28 лютого 1944, Меттен) — німецький футболіст. Воротар. Всю ігрову кар'єру провів у «Баварії» (Мюнхен). Триразовий володар Кубка європейських чемпіонів. Чемпіон світу 1974 року і чемпіон Європи 1972 року у складі збірної ФРН. Найкращий німецький воротар XX сторіччя (згідно з IFFHS), тричі визнавався Футболістом року в Німеччині.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Клубні виступи[ред. | ред. код]

У 1958 році 14-річний Зепп Маєр почав тренуватися у юнацькій команді «Баварії»^[1] (англ.). В дитинстві він хотів стати актором, тому у професіональній кар'єрі його назвали «клоуном» за емоційну міміку.

З 1963 року Маєр почав залучатися до стартового складу команди і швидко став основним голкіпером «Баварії». До створеної того ж року Бундесліги мюнхенська команда не потрапила і два перші повноцінні сезони молодий воротар провів, граючи у другому за рівнем німецькому дивізіоні.

1965 року «Баварія» нарешті дебютувала у Бундеслізі. Новачок турніру відразу почав боротися за найвищі місця, і за чотири сезони, 1969 року, «Баварія» здобула свій перший титул переможця Бундесліги. Протягом наступного десятиріччя мюнхенський клуб, в якому захисну лінію уособлював Франц Бекенбауер, а в нападі домінував Герд Мюллер, незмінно був серед лідерів німецького і європейського футболу. Зепп Маєр залишався беззаперечним «першим номером» цієї команди до 1979 року, коли він потрапив в автомобільну аварію, отримавши струс мозку і перелом руки. Після п'яти місяців лікування найкращий на той час воротар Німеччини був змушений завершити кар'єру. За 14 сезонів, проведених у Бундеслізі, Маєр пропустив лише 3 матчі, причому 442 гри Бундесліги поспіль, проведені ним з 1966 по 1979 рік і досі лишаються рекордом ліги^[2]. Загалом Маєр здобув п'ять титулів чемпіона ФРН, хоча при здобутті останнього з них, у сезоні 1979/80, жодного разу на поле вже не виходив, залишаючись резервним воротарем.

На кар'єру Маєра також припав один з найуспішніших періодів єврокубкової історії «Баварії», протягом якого вона тричі поспіль ставала володарем Кубка чемпіонів, здолавши у фіналі 1974 року мадридський «Атлетіко», 1975 року «Лідс Юнайтед», а 1976 року — «Сент-Етьєн». До того, у 1967 році, «Баварія» обіграла у фіналі Кубка володарів кубків УЄФА шотландський «Рейнджерс». Таким чином Маєр став володарем чотирьох єврокубків, а також автором непересічного воротарського досягнення — пропустив лише один гол у п'яти фінальних іграх європейських кубків (фінал КЧ-1974 включав також другу гру-перегравання).

Особистий внесок воротаря в успіхи його команди визнавався зокрема присудженням звання «Футболіст року в Німеччині» у 1975, 1977 і 1978 роках. А в опитуванні на звання володаря «Золотого м'яча» найкращого футболіста Європи 1975 року Маєр посів 5-е місце.

Гра за збірну[ред. | ред. код]

Ще наприкінці дебютного сезону «Баварії» у Бундеслізі, навесні 1966 року, її молодого голкіпера примітив тренерський штаб національної збірної ФРН, за яку Маєр дебютував того ж травня в одній з товариських ігор. А вже за два місяці він поїхав до Англії на тогорічний чемпіонат світу, де, щоправда, був лише одним з дублерів Ганса Тільковскі і на поле не виходив. А сам турнір завершився для німців поразкою у додатковий час фінальної гри від господарів змагання і «сріблом» світової першості.

Невдовзі досвідчений Тільковскі завершив кар'єру у збірній, і саме Маєру вдалося виграти конкуренцію серед колег за воротарським амплуа і стати на більш ніж десятиріччя беззаперечним основним захисником воріт західнонімецької національної команди. Його першим великим турніром у цьому статусі став чемпіонат світу 1970 року, на якому німці зазнали лише однієї поразки, поступившись італійцям у додатковий час півфінальної зустрічі, яка увійшла до історії як «Матч століття». Згодом вони здолали уругвайців у грі за третє місце, здобувши таким чином «бронзу».

Свій перший титул у складі збірної Маєр здобув 1972 року, на домашньому Євро-1972, де пропустив лише один гол — у півфіналі німці з рахунком 2:1 здолали бельгійців, а у фінальній грі не залишили шансів збірній СРСР (3:0).

За два роки перелік досягнень Маєра поповнився титулом чемпіона світу — на чемпіонаті світу 1974, який також приймала ФРН, господарі, за яких виступали такі зірки світового футболу як Франц Бекенбауер, Берті Фогтс, Герд Мюллер і Пауль Брайтнер, неочікувано зазнали поразки у принциповій грі групового етапу проти східних німців, проте бездоганно провели решту турніру і здобули титул найсильнішої команди світу. Апогеєм їх виступу стала фінальна гра, що проходила у майже рідному для Маєра Мюнхені, в якій німці здобули вольову перемогу 2:1 над нідерландцями з Йоганом Кройфом у складі.

Ще за два роки, у фінальній частині Євро-1976, Маєр з партнерами по команді стали віце-чемпіонами Європи, поступившись за пенальті у фіналі збірній Чехословаччини. У цій серії пенальті Маєр увійшов до історії як воротар, який пропустив оригінальний «удар у стилі Паненки».

Як згодом з'ясувалося останнім у кар'єрі Маєра великим турніром був Чемпіонат світу 1978 року. На цьому четвертому для нього мундіалі Маєр традиційно був основним голкіпером Західної Німеччини і демонстрував надійну гру, проте у команди проявилися проблеми у нападі. Найпопулярнішим рахунком в іграх діючих чемпіонів світу була нічия 0:0 — з таким рахунком завершилися їх ігри першого групового етапу проти Польщі і Тунісу, а також перша гра другого групового етапу проти італійців. У подальших іграх другого групового етапу німецький напад збільшив ефективність, проте з'явилися проблеми у захисті, і, програвши аутсайдерам квартету австрійцям в останньому турі, збірна ФРН навіть не потрапила до гри за третє місце.

Загалом протягом чотирнадцяти років захищав ворота збірної ФРН у 95 матчах, пропустивши 80 голів. Був учасником чотирьох чемпіонатів світу, ставши одним з небагатьох футболістів, які здобули повний комплект нагород цього змагання («золото» 1974 року, «срібло» 1966 року і «бронза» 1970 року). На двох чемпіонатах Європи, де брав участь Маєр, були здобуті титули чемпіона і віце-чемпіона континенту.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

1988 року повернувся до великого футболу, ставши тренером воротарів збірної ФРН (з 1990 року — об'єднаної Німеччини). З 1994 року обійняв аналогічну посаду і в мюнхенській «Баварії».

Від самого початку роботи в «Баварії» опікувався насамперед підготовкою нового на той час голкіпера цієї команди Олівера Кана. З наступного року Кан став одним з воротарів національної збірної Німеччини, де також готувався до матчів під керівництвом Маєра і на початку 2000-х років став наступником Андреаса Кепке в статусі основного воротаря бундес-тім.

Національну збірну Маєр залишив восени 2004 року після конфлікту з її новопризначеним очільником Юргеном Клінсманном, який віддав перевагу над Каном на воротарській позиції у команді Єнсу Леманну^[3]. Маєр продовжував працювати на клубному рівні до виходу на пенсію у 2008 році^[4].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна статистика[ред. | ред. код]

Сезон	Клуб	Ліга	Чемпіонат		Кубок		Разом
Сезон	Клуб	Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1962–63	«Баварія» (Мюнхен)	Оберліга	4	0	-	-	4	0
1963–64		Регіоналліга	23	0	-	-	23	0
1964–65		Регіоналліга	36	0	-	-	36	0
1965–66		Бундесліга	31	0	7	0	38	0
1966–67			34	0	6	0	40	0
1967–68			34	0	7	0	41	0
1968–69			34	0	5	0	39	0
1969–70			34	0	7	0	41	0
1970–71			34	0	5	0	39	0
1971–72			34	0	3	0	37	0
1972–73			34	0	4	0	38	0
1973–74			34	0	4	0	38	0
1974–75			34	0	3	0	37	0
1975–76			34	0	4	0	38	0
1976–77			34	0	3	0	37	0
1977–78			34	0	4	0	38	0
1978–79			34	0	1	0	35	0
1979–80			0	0	0	0	0	0
Усього			536	0	63	0	599	0

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

Статистика матчів і голів за збірну — ФРН

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи
4-5-1966	Дублін	Ірландія	0 – 4	ФРН	товариський матч	-
12-10-1966	Анкара	Туреччина	0 – 2	ФРН	товариський матч	-
19-11-1966	Кельн	ФРН	3 – 0	Норвегія	товариський матч	-
22-3-1967	Ганновер	ФРН	1 – 0	Болгарія	товариський матч	-
3-5-1967	Белград	Югославія	1 – 0	ФРН	Відбір до ЧЄ 1968	-1
27-9-1967	Гельзенкірхен	ФРН	5 – 1	Франція	товариський матч	-1
7-10-1967	Гамбург	ФРН	3 – 1	Югославія	Відбір до ЧЄ 1968	-1
6-3-1968	Брюссель	Бельгія	1 – 3	ФРН	товариський матч	-1
25-9-1968	Марсель	Франція	1 – 1	ФРН	товариський матч	-1
13-10-1968	Відень	Австрія	0 – 2	ФРН	Відбір до ЧС 1970	-
14-12-1968	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	2 – 2	ФРН	товариський матч	-2
22-12-1968	Мехіко	Мексика	0 – 0	ФРН	товариський матч	-
26-3-1969	Франкфурт-на-Майні	ФРН	1 – 1	Уельс	товариський матч	-1
16-4-1969	Глазго	Шотландія	1 – 1	ФРН	Відбір до ЧС 1970	-1
10-5-1969	Нюрнберг	ФРН	1 – 0	Австрія	Відбір до ЧС 1970	-
21-5-1969	Ессен	ФРН	12 – 0	Кіпр	Відбір до ЧС 1970	-
24-9-1969	Софія (місто)	Болгарія	0 – 1	ФРН	товариський матч	-
22-10-1969	Гамбург	ФРН	3 – 2	Шотландія	Відбір до ЧС 1970	-2
8-4-1970	Штутгарт	ФРН	1 – 1	Румунія	товариський матч	-1
3-6-1970	Леон	ФРН	2 – 1	Марокко	ЧС 1970 - 1-й етап	-1
7-6-1970	Леон	ФРН	5 – 2	Болгарія	ЧС 1970 - 1-й етап	-2
10-6-1970	Леон	ФРН	3 – 1	Перу	ЧС 1970 - 1-й етап	-1
14-6-1970	Леон	ФРН	3 – 2 д.ч.	Англія	ЧС 1970 - чвертьфінал	-2
17-6-1970	Мехіко	Італія	4 – 3 д.ч.	ФРН	ЧС 1970 - півфінал	-3
9-9-1970	Леверкузен	ФРН	3 – 1	Болгарія	товариський матч	-1
17-10-1970	Кельн	ФРН	1 – 1	Туреччина	Відбір до ЧЄ 1972	-1
18-11-1970	Загреб	Югославія	2 – 0	ФРН	товариський матч	-2
17-2-1971	Тирана	Албанія	0 – 1	ФРН	Відбір до ЧЄ 1972	-
25-4-1971	Стамбул	Туреччина	0 – 3	ФРН	Відбір до ЧЄ 1972	-
12-6-1971	Карлсруе	ФРН	2 – 0	Албанія	Відбір до ЧЄ 1972	-
27-6-1971	Гетеборг	Швеція	1 – 0	ФРН	товариський матч	-1
30-6-1971	Копенгаген	Данія	1 – 3	ФРН	товариський матч	-1
8-9-1971	Ганновер	ФРН	5 – 0	Мексика	товариський матч	-
10-10-1971	Краків	Польща	1 – 3	ФРН	Відбір до ЧЄ 1972	-1
17-11-1971	Вольфсбург	ФРН	0 – 0	Польща	Відбір до ЧЄ 1972	-
29-3-1972	Братислава	Чехословаччина	0 – 2	ФРН	товариський матч	-
29-4-1972	Лондон	Англія	1 – 3	ФРН	Відбір до ЧЄ 1972	-1
13-5-1972	Берлін	ФРН	0 – 0	Англія	Відбір до ЧЄ 1972	-
26-5-1972	Мюнхен	ФРН	4 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-1
14-6-1972	Антверпен	Бельгія	1 – 2	ФРН	ЧЄ 1972 - 1-й етап	-1
18-6-1972	Брюссель	ФРН	3 – 0	СРСР	ЧЄ 1972 - 1-й етап	-
15-11-1972	Дюссельдорф	ФРН	5 – 1	Швейцарія	товариський матч	-1
14-2-1973	Кельн	ФРН	2 – 3	Аргентина	товариський матч	-3
9-5-1973	Штутгарт	ФРН	0 – 1	Югославія	товариський матч	-1
16-6-1973	Кайзерслаутерн	ФРН	0 – 1	Бразилія	товариський матч	-1
14-11-1973	Глазго	Шотландія	1 – 1	ФРН	товариський матч	-1
24-11-1973	Мангайм	ФРН	2 – 1	Іспанія	товариський матч	-1
26-2-1974	Рим	Італія	0 – 0	ФРН	товариський матч	-
27-3-1974	Дрезден	ФРН	2 – 1	Японія	товариський матч	-1
1-5-1974	Менхенгладбах	ФРН	2 – 0	Швеція	товариський матч	-
14-6-1974	Берлін	ФРН	1 – 0	Чилі	ЧС 1974 - 1-й етап	-
18-6-1974	Гамбург	Австралія	0 – 3	ФРН	ЧС 1974 - 1-й етап	-
22-6-1974	Гамбург	НДР	1 – 0	ФРН	ЧС 1974 - 1-й етап	-1
26-6-1974	Дюссельдорф	Югославія	0 – 2	ФРН	ЧС 1974 - 2-й етап	-
30-6-1974	Дюссельдорф	ФРН	4 – 2	Швеція	ЧС 1974 - 2-й етап	-2
3-7-1974	Франкфурт-на-Майні	Польща	0 – 1	ФРН	ЧС 1974 - 2-й етап	-
7-7-1974	Мюнхен	Нідерланди	1 – 2	ФРН	ЧС 1974 - Фінал	-1
4-9-1974	Базель	Швейцарія	1 – 2	ФРН	товариський матч	-1
20-11-1974	Пірей	Греція	2 – 2	ФРН	Відбір до ЧЄ 1976	-2
12-3-1975	Лондон	Англія	2 – 0	ФРН	товариський матч	-2
27-4-1975	Софія (місто)	Болгарія	1 – 1	ФРН	Відбір до ЧЄ 1976	-1
17-5-1975	Франкфурт-на-Майні	ФРН	1 – 1	Сенегал	товариський матч	-1
3-9-1975	Відень	Австрія	0 – 2	ФРН	товариський матч	-
11-10-1975	Дюссельдорф	ФРН	1 – 1	Греція	Відбір до ЧЄ 1976	-1
19-11-1975	Штутгарт	ФРН	1 – 0	Болгарія	Відбір до ЧЄ 1976	-
28-2-1976	Ганновер	ФРН	8 – 0	Мальта	Відбір до ЧЄ 1976	-
24-4-1976	Мадрид	Іспанія	1 – 1	ФРН	Відбір до ЧЄ 1976	-1
22-5-1976	Гельзенкірхен	ФРН	2 – 0	Іспанія	Відбір до ЧЄ 1976	-
17-6-1976	Белград	Югославія	2 – 4	ФРН	ЧЄ 1976 - 1-й етап	-2
20-6-1976	Белград	ФРН	2 – 2	Чехословаччина	ЧЄ 1976 - 1-й етап	-2
17-11-1976	Гамбург	ФРН	2 – 0	США	товариський матч	-
23-2-1977	Париж	Франція	1 – 0	ФРН	товариський матч	-1
27-4-1977	Кельн	ФРН	5 – 0	Північна Ірландія	товариський матч	-
30-4-1977	Ліма	Перу	1 – 2	ФРН	товариський матч	-1
12-6-1977	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	1 – 1	ФРН	товариський матч	-1
14-6-1977	Мехіко	Мексика	2 – 2	ФРН	товариський матч	-2
7-9-1977	Гельсінкі	Фінляндія	0 – 1	ФРН	товариський матч	-
8-10-1977	Берлін	ФРН	2 – 1	Італія	товариський матч	-1
14-12-1977	Дортмунд	ФРН	1 – 1	Уельс	товариський матч	-1
22-2-1978	Мюнхен	ФРН	2 – 1	Англія	товариський матч	-1
8-3-1978	Вольфсбург	ФРН	1 – 0	СРСР	товариський матч	-
5-4-1978	Дрезден	ФРН	0 – 1	Аргентина	товариський матч	-1
19-4-1978	Стокгольм	Швеція	3 – 1	ФРН	товариський матч	-3
1-6-1978	Буенос-Айрес	ФРН	0 – 0	Польща	ЧС 1978 - 1-й етап	-
6-6-1978	Кордова	ФРН	6 – 0	Мексика	ЧС 1978 - 1-й етап	-
10-6-1978	Кордова	ФРН	0 – 0	Туніс	ЧС 1978 - 1-й етап	-
14-6-1978	Кордова	Італія	0 – 0	ФРН	ЧС 1978 - 2-й етап	-
18-6-1978	Кордова	ФРН	2 – 2	Нідерланди	ЧС 1978 - 2-й етап	-2
21-6-1978	Кордова	Австрія	3 – 2	ФРН	ЧС 1978 - 2-й етап	-3
11-10-1978	Прага	Чехословаччина	3 – 4	ФРН	товариський матч	-3
15-11-1978	Будапешт	Угорщина	0 – 0	ФРН	товариський матч	-
25-2-1979	Гзіра	Мальта	0 – 0	ФРН	Відбір до ЧЄ 1980	-
2-5-1979	Рексем	Уельс	0 – 2	ФРН	Відбір до ЧЄ 1980	-
22-5-1979	Дублін	Ірландія	1 – 3	ФРН	товариський матч	-1
26-5-1979	Рейк'явік	Ісландія	1 – 3	ФРН	товариський матч	-1
Усього		Матчів	95		Голів	-80

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Збірна ФРН

Чемпіон світу (1974)
фіналіст чемпіонату світу (1966)
3-є місце на чемпіонаті світу (1970)
чемпіон Європи (1972)
фіналіст чемпіонату Європи (1976)

«Баварія» (Мюнхен)

володар Кубка європейських чемпіонів (1974, 1975 і 1976)
переможець Кубка володарів Кубків (1967)
володар Міжконтинентального кубка (1976)
чемпіон Німеччини (1969, 1972, 1973, 1974 і 1980)
володар Кубка Німеччини (1966, 1967, 1969 і 1971)

Особисті

Футболіст року в Німеччині (1975, 1977 і 1978)
найкращий воротар Німеччини у XX сторіччі (за версією IFFHS)
4-е місце у списку найкращих воротарів XX сторіччя

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Bayern Hall of Fame: Sepp Maier. fcbayern.de. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
↑ "Entmüdungsbecken? Wir waren nie müde!". Spiegel Online (нім.). 23 серпня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
↑ Selldorf, Philipp (7 жовтня 2004). Letzte Warnung für Sepp Maier. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 27 травня 2012. (нім.)
↑ Bayern board honours Hitzfeld, Kahn and co. fcbayern.de. 17 травня 2008. Процитовано 27 травня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Зепп Маєр

Офіційна сторінка Зеппа Маєра (нім.)
Зепп Маєр на сайті ФІФА (англ.)

Зепп Маєр на сайті fussballdaten.de (нім.)
Зепп Маєр на сайті National-Football-Teams.com (англ.)

Портал «Біографії» Портал «Футбол»

[1] Bayern Hall of Fame: Sepp Maier. fcbayern.de. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 27 травня 2012.

[2] "Entmüdungsbecken? Wir waren nie müde!". Spiegel Online (нім.). 23 серпня 2012. Архів оригіналу за 5 червня 2018. Процитовано 27 травня 2018.

[3] Selldorf, Philipp (7 жовтня 2004). Letzte Warnung für Sepp Maier. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 27 травня 2012. (нім.)

[4] Bayern board honours Hitzfeld, Kahn and co. fcbayern.de. 17 травня 2008. Процитовано 27 травня 2012.

[1]

[2]

[3]

[4]

Зепп Маєр

Зміст