Зоринськ
| Зоринськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Алчевський район | ||||||||
| Громада | Алчевська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1878 | ||||||||
| Статус міста | з 1963 року | ||||||||
| Населення | ▼ 7219 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 9 км² | ||||||||
| Густота населення | 802 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94323 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6441 | ||||||||
| Координати | 48°25′00″ пн. ш. 38°37′00″ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 245 м | ||||||||
| Водойма | р. Лозова | ||||||||
| Назва мешканців | зоринча́нин, зоринча́нка, зоринча́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Мануїлівка | ||||||||
| До районного центру | |||||||||
| - фізична | 18,6 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 56 км | ||||||||
| - автошляхами | 60,6 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 777 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 94323, м. Зоринськ, вул. Леніна, 8 | ||||||||
| Вебсторінка | Зоринська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Рижов Семен Сергійович | ||||||||
|
| |||||||||
Зо́ринськ — місто в Україні, в Алчевській міській громаді Алчевського району Луганської області. Відстань до колишнього райцентру становить близько 18 км і проходить автошляхом М04.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване на правому березі річки Лозова, правої притоки Лугані (басейн Сіверського Дінця).
Сусідні населені пункти: селища Оленівка на заході, Старе, Ломуватка та Южна Ломуватка на північному заході, міста Брянка на півночі і Кипуче на північному сході, села Чорногорівка, Новоселівка на південному сході, Малоіванівка на півдні, селища Байрачки і Софіївка на південному заході.
Історія[ред. | ред. код]
Місто утворене 17 грудня 1963 об'єднанням залізничного селища Мануїлівка та селища шахти Ніканор.
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Мануїлівка Оленівської волості, мешкало 281 особа, налічувався 41 двір, існував винокурний завод[2].
На початок 1908 рік населення зросло до 451 особи (227 чоловічої статі та 224 — жіночої), 77 дворових господарства[3].
Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 265 жителів Зоринська[4].
Чисельність населення Зоринська у 1959 р. становила 12,1 тис. осіб, у 1979 р. — 9,4 тис. осіб, у 1989 р. — 9,8 тис. осіб.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Алчевської міської громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перевальського району увійшло до складу Алчевського району[6].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року 17,02 % населення міста вказали українську мову рідною, 82,74 % — російську, 0,24 % — інші мови[7].
Економіка[ред. | ред. код]
Видобуток кам'яного вугілля здійснюється на ОПП Шахта «Никанор-Нова» ДП «Луганськвугілля», яку російська терористична організація «ЛНР» планує закрити до 1 лютого 2021 року[8].
Транспорт[ред. | ред. код]
- Залізнична станція Мануїлівка на залізничній гілці Дебальцеве — Луганськ Донецької залізниці
- Автодорога E40 (М04 Знам'янка — Луганськ — Ізварине) (на Волгоград, через Дніпропетровськ, Донецьк)
Галерея[ред. | ред. код]
Залізничний вокзал станції Мануйлівка
|
Церква
|
Пам'ятник молодогвардійцям
|
Ринок
|
Постаті[ред. | ред. код]
- Безрук Віктор Олексійович (1950) — український футбольний функціонер. Голова Луганської обласної федерації футболу, член Президії Федерації футболу України.
- Долгов Ігор Олександрович (1964—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. — 196 с.(рос.)
- Офіційний вебсайт Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Донбаська широта // Укр. тиждень, № 1-2, 15 січня 2010 [Архівовано 13 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний вебсайт Зоринської міської ради
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Славяносербскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 351—356 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 7 березня 2016.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Банк даних — перепис 2001
- ↑ В ОРЛО вирішили закрити ще п'ять шахт [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]. «Вчасно»
Література[ред. | ред. код]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| |||||||||||