Кальчик (річка)
| Кальчик | |
|---|---|
 | |
| 47°21′20″ пн. ш. 37°08′20″ сх. д. / 47.35560000002777770° пн. ш. 37.13890000002777469° сх. д. | |
| Витік | біля села Кальчинівка |
| • координати | 47°21′20″ пн. ш. 37°08′20″ сх. д. / 47.35560000002777770° пн. ш. 37.13890000002777469° сх. д. |
| • висота, м | ~250 м |
| Гирло | р. Кальміус |
| • координати | 47°07′00″ пн. ш. 37°36′45″ сх. д. / 47.1167000000277766958° пн. ш. 37.6125000000277723° сх. д. |
| Країни: |
 Україна |
| Регіон | |
| Довжина | 88 км |
| Площа басейну: | 1263 км² |
| Притоки: | Малий Кальчик (ліва), Калець (права) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ка́льчик — річка в Україні, у Пологівському районі Запорізької області (верхів'я) та Маріупольському районі Донецької області. Права притока Кальміусу (басейн Азовського моря).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки 88 км, площа басейну — 1263 км². Долина трапецієподібна, завширшки до 3 км, завглибшки до 40 м. Річище помірно звивисте, завширшки до 10 м, завглибшки 1,5 м. Похил річки 2,4 м/км. Живлення мішане. Замерзає (у верхній і середній течії) із середини грудня, скресає наприкінці лютого. Гідрологічні пости біля села Кременівка і міста Маріуполь. Для водопостачання м. Маріуполя на Калці споруджено Старокримське водосховище, є ставки. Воду Кальчика використовують також для зрошування.
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Кальчик бере початок на Приазовській височині, біля села Кальчинівка. Тече спершу в межах Запорізької області на північний схід, у межах Донецької області — на південний схід і південь (у пониззі), у пригирловій частині — переважно на схід. Впадає до Кальміусу в межах міста Маріуполя (на північний схід від центральної частини міста).
Основні притоки[ред. | ред. код]
- Малий Кальчик (ліва);
- Калець (права).
Населені пункти[ред. | ред. код]
Найбільше місто на Кальчику — Маріуполь. На цій річці знаходяться 5 сіл, серед яких два у Запорізькій області та три в Донецькій області, а також селище Старий Крим.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Багато істориків отоожнюють Кальчик є літописною річкою Калка, на якій де відбулася відбулися дві важливі історичні битви.
Битва на Калці (1223)[ред. | ред. код]
Битва між русько-половецькими й монгольськими військами. 1222 року монголо-татари через Північний Кавказ вдерлися в Північне Причорномор'я і завдали поразки половцям та аланам у битві на Дону. Половецький хан Котян відступив до Дніпра і звернувся по допомогу до галицького князя Мстислава Мстиславича Удатного. На нараді князів у Києві було вирішено виступити спільно з половцями проти монголо-татар. У квітні 1223 року в похід проти ординців зібралося велике військо, яке складалося з київських, смоленських, галицьких, волинських, чернігово-сіверських, курських, владимиро-суздальських полків та війська половецького хана. Переправившись через Дніпро біля порогів, об'єднані сили київських князів розбили монголо-татарський авангард. Під час вироблення єдиного плану подальших дій серед князів виникли суперечності. Галицький князь Мстислав Удатний, волинський Данило Романович Галицький і половці переправилися через Калку, а інші князі залишилися на західному березі річки. 31 травня 1223 року (за іншими даними, 16 червня) на Калці відбулася вирішальна битва. Монголо-татари атакували спочатку половців, а потім князівські дружини і розбили їх. Неузгодженість дій князів-сюзеренів, неодночасний початок бойових дій руських полків мали трагічні наслідки. Не врятували становище хоробрість і героїзм руських воїнів (особливо відзначився 18-річний галицький князь Данило Романович). Після цього монголо-татари оточили табір великого князя київського Мстислава Романовича і три дні штурмували його. Не зумівши прорвати добре організовану оборону, нападники запропонували укласти мир. Коли ж умови миру були прийняті і князівські дружини залишили табір, ординці напали на них і всіх знищили. Під час битви на Калці загинуло, за літописними даними, шість князів; із простих воїнів до дому повернувся лише кожен десятий, а кількість загиблих киян досягла 10 тисяч.
Битва на Калці (1380)[ред. | ред. код]
Битва між темником Мамаєм та ханом Тохтамишем. Завершилася розгромом (і подальшою загибеллю) Мамая[1].
Екологічна ситуація[ред. | ред. код]
Станом на 2023 рік під час російсько-української війни знищується екосистема річки Кальчик. Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що "Рашисти остаточно перетворили річку Кальчик в районі окупованого Маріуполя на болото. При тому роботи по знищенню екології не закінчуються. В двох місцях, де були мости, просто засипають русло річки, що призводить виникненню болота"[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.133
- ↑ Екоцид в Маріуполі: рашисти перетворюють річку Кальчик на болото
Джерела[ред. | ред. код]
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 232, 233
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 135. — (№ 2331)
Посилання[ред. | ред. код]
- Калка, Калець [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 580. — 1000 екз.