Кам'янське (Болградський район)
| село Кам'янське | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Болградський район
| ||||
| Громада | Арцизька міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51060010060070745 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1944 | ||||
| Населення | 2739 | ||||
| Площа | 5,29 км² | ||||
| Густота населення | 517,77 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68441 | ||||
| Телефонний код | +380 4845 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°49′09″ пн. ш. 29°15′44″ сх. д. / 45.81917° пн. ш. 29.26222° сх. д.Координати: 45°49′09″ пн. ш. 29°15′44″ сх. д. / 45.81917° пн. ш. 29.26222° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
43 м | ||||
| Водойми | р. Ташлик, р. Кам'янка | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68441, Одеська обл., Болградський р-н, с. Кам'янське, вул. Миру, 3 | ||||
| Карта | |||||
  Кам'янське | |||||
 Кам'янське | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Кам'янське́ — село Арцизької міської громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Населення становить 2739 осіб. Площа населеного пункту — 564 га.
Географія[ред. | ред. код]
Село Кам'янське Арцизького району лежить у південній частині Одеської області на річці Ташлик, на відстані 180 км від обласного центру — Одеси та за 30 км від районного центру — м. Арциз, за 6—8 км від залізничної станції Аліяга і за 5 км від станції Главані. У селі річка Кам'янка впадає у річку Ташлик.
Назва[ред. | ред. код]
До 1944 року мало назву Ташлик. «Ташлик» — слово тюркське, означає «Кам'яна долина».
Історія[ред. | ред. код]
Засноване в 1811 році переселенцями з Таврії. Для будівництва будинків використовували місцевий камінь. Займалися хліборобством, розводили худобу, птицю, бджіл. Усім біженцям давали по 14 десятин землі, включаючи дороги, каменоломні та інші «незручні землі», як їх називали. Фактично для хліборобства залишалося десятин дванадцять. Жінки пряли, ткали, хліб пекли, вели невелике домашнє господарство, ростили дітлахів.
Сприятливі умови, багаті землі, швидке зростання розробки каменю-черепашнику сприяли тому, що село Ташлик стало волосним центром Бессарабської губернії Аккерманського повіту.
У 1870 році в селі відкрита церковноприходська школа, у якій займалося до 20 осіб, навчання було необов'язковим.
У 1890 році на кошти земства було побудовано чотирикласне міністерське училище. Через п'ять років була відкрита маленька лікарня в будинку Лемешева Афанасія на п'ять ліжок.
З 1895—1900 року в селі вже було понад 1000 дворів, з яких 100 дворів належали заможним середнякам.
У 1902 році загальний сход села під тиском бідноти розв'язав питання про переділ землі (на душу).
У селі почали розвиватися приватна торгівля, Окриваем майстерні по дереву, залозу. Македонці Ілля Пимонович і Христо Даскалов відкрили цех безалкогольних напоїв, де виготовляли хлібний квас, випікали всілякі кондитерські вироби. Виникла необхідність у збуті товару. У 1902 році на загальному сході села було вирішено відкрити Ташлицький базар, завдяки якому економічний і культурний розвиток села зросла.
У 1912 році з ініціативи Яковлева- Войтенко І. І., Степанова Іларіона Івановича в селі було організовано товариство пайовиків, яка проводила роботу з поліпшення торгівлі промисловими та сільськогосподарськими товарами.
У 1913—1914 роках на кошти земства була побудована лікарня на 15 ліжок. Першим лікарем був Пославський Микола Іванович. У цьому ж році була відкрита маленька приватна аптека. Аптекарем був Крамар.
На початку 60 десятих років село повністю електрифіковано, побудований комплекс магазинів Каменського сільпо, заасфальтовані головні вулиці села, побудований і введений в дію сільський Будинок культури на 650 місць. 1 вересня 1975 побудована і відкрита нова загальноосвітня школа на 640 учнів, побудовано понад 500 нових, кам'яних індивідуальних житлових будинків. Відкриті три бібліотеки з книжковим фондом 17 000 примірників книг, функціонує лікарня, поліклініка, три дитячих садки. Населення села працевлаштовані, трудяться на даних підприємствах, установах, організаціях. У 1985 році було побудовано і відкрито новий дитячий садок на 150 дитячих місць.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3240 осіб, з яких 1427 чоловіків та 1813 жінок.[1]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 2673 особи.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 44,8 % |
| російська | 29,46 % |
| молдовська | 23,04 % |
| болгарська | 2,26 % |
| гагаузька | 0,22 % |
| білоруська | 0,04 % |
| вірменська | 0,04 % |
Економіка[ред. | ред. код]
Агропромисловий комплекс[ред. | ред. код]
Сільськогосподарське виробництво — основна галузь розвитку. Загальна площа земель — 7385, у тому числі сільгоспугідь — 6 787 га. На території села розташовано приватне підприємство «Агрофірма „Росія — південь“», 16 фермерських господарств, 50 осіб самостійно ведуть товарне сільськогосподарське виробництві на базі земельних часток (паїв). У селі розвинене суспільне і приватне тваринництво.
Торгівля[ред. | ред. код]
Торговельна діяльність в селі здійснюється в 13 торгових точках, всі з них — приватні. Два підприємства громадського харчування: сільське кафе і шкільна їдальня.
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Загальноосвітня школа 1—3 ступенів, у школі 240 учнів.
- Дитячий дошкільний заклад «Колосок» на 60 місць, діє 3 групи.
- Сільська лікарська амбулаторія, з персоналом 19 осіб на 10 ліжко-місць амбулаторного лікування.
- Сільський Будинок культури на 600 місць, побудований в 1970 році за державні кошти.
- Сільська бібліотека (зав. бібліотеки — Гуляєва Наталія Анатоліївна).
- Краєзнавчий музей.
- Поштове відділення зв'язку.
- Автоматична телефонна станція.
- Радіопередавальний ретрансляційний цех № 2,
- Аптека ПП «Максі».
- Дільнична лікарня ветеринарної медицини.
На території села діють три церкви — Св. Архангело-Михайлівська церква Української православної церкви Київського патріархату, Св. Архангело-Михайлівська церква Української православної церкви Московського патріархату і церква євангельських християн-баптистів.
Вулиць у селі — 21, з них тільки 5 — з твердим покриттям. На всіх вулицях проведено нічне освітлення.
- 28 червня
- Пушкіна
- Тениста
- Братів Мойсеєвих
- Бориса Топора
- Миру
- Виноградна
- Вишняки
- Гірна
- Кар'єрна
- Київська
- Квіткова
- Маяки
- Перекоп
- Піщана
- Бессарабська
- Садова
- Молодіжна
- Гагаріна
- Матросова
- Котовського
У селі є водопровід з водою для технічних цілей протяжністю 33,280 кілометра, 4 артсвердловини.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Ковальджи Кирило Володимирович — радянсько-російський поет, прозаїк, літературний критик та перекладач.
Народний музикант міста Ізмаїл Одеської області Юрій Дмитрієв написав пісню «Про Кам'янське», яка нині визнана гімном села.
- Захисник України у війні проти Московії
Герб і прапор[ред. | ред. код]
На червоному полі Святий Архістратиг Михаїл у срібних латах із золотим німбом і срібними розпростертими крилами, який тримає лівою рукою золотий варязький щит із червоним хрестом і правою — срібний вогняний опущений до низу меч із золотим руків'ям і перехрестям. База золота, вирубна, мурована. Щит розміщений у золотому картуші та увінчаний золотою сільською короною.
Символіка[ред. | ред. код]
Образ Святого Архістратига Михаїла символізує дві Свято-Архангело-Михайлівські церкви, що є символом віри та духовності. Два розпростертих крила, дві церкви — символ єдності православних односельців Української православної церкви, як Київського, так і Московського патріархату.
Золота вирубна мурована база символізує багаті родовища каменю-черепашнику й підтверджує саму назву села. Тюркською воно звалося «Ташлык», що означає «Кам'яна долина». Золотий колір є символом багатства, благородства, достатку. Червоний колір символізує красу, мужність, боротьбу, срібний — мудрість, чистоту та віру.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 вересня 2019.
| |||||||||||
| ||||||||||||||
