Кангранде II делла Скала
| Кангранде II делла Скала | |
|---|---|
 | |
| Народився |
7 червня 1332 Верона |
| Помер |
14 грудня 1359 Верона ·вбивство |
| Національність | італієць |
| Діяльність | кондотьєр, політик |
| Титул | синьйор Верони |
| Посада | Список королів Італії |
| Термін | 1352—1359 роки |
| Попередник | Альберто II |
| Наступник |
Кансіньоріо I Паоло Альбойно |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Скалігери |
| Батько | Мастіно II |
| Мати | Таддео да Каррара |
| Брати, сестри | Beatrice Regina della Scalad, Verde della Scalad, Кансіньоріо делла Скала, Паоло Альбойно делла Скала, Fregnano della Scalad, Giovanni della Scalad і Pietro della Scalad |
| У шлюбі з | Єлизавета Віттельсбах |
| Діти | бастарди: 3 сини і 5 доньок |
 | |
Кангранде II делла Скала (*Cangrande II della Scala, 7 червня 1332 — 14 грудня 1359) — синьйор Верони в 1352—1359 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Скалігери. Старший син Мастіно II, синьйора Верони, та Таддео да Каррара. Народився у 1332 році в Вероні. За правління батька та стрийка нічим себе не виявив, незважаючи на військовий досвід у 1337—1339 роках.
1350 року оженився на доньці імператора Людовіка IV Віттельсбаха. Лише у 1352 році після смерті II делла СкалаАльберто II успадкував владу на Вероною.
Із самого початку вирішив зібрати незліченні скарби для відновлення влади над колишніми містами Скалігерів. При цьому вирішив спиратися на найманців з Баварії та Бранденбургу. 1352 року розпочав зводити потужну фортецю Веккью (завершено 1356 року). Після цього налагоджуються гарні стосунки з Феррарою та Венецією. 1353 року приєднується до Антиміланської ліги. У 1354 році отримав від Карла IV Люксембурга, імператора Священної Римської імперії, посаду імператорського вікарія Верони і Віченци. Після цього вийшов з Антиміланської ліги.
Посилення податкового тягаря (вперше впроваджено податок на землю, зменшено або скасовано пенсії сановників попередніх синьйорів, зменшено виплати чиновникам двору) викликало невдоволення населення. Водночас виявилися амбіції середнього брата Кансіньоріо, якому вирішили допомогти падуанські синьйори Каррари, що побоювалися амбіцій Кангранде II.
У 1354 році вибухнуло повстання проти влади синьйора Верона, яким намагався скористатися зведений брат Фрегнано. Втім, Кангранде II придушив змову і повстання за допомогою баварських найманців.
Втім, уже у 1359 році виникла нова змова, в результаті якої брат Кансіньоріо власноруч вбив Кангранде II. Владу успадкували Кансіньоріо та його брат Паоло Альбойно.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Єлизавета, донька Людовіка IV Віттельстбаха, імператора Священної Римської імперії.
8 бастардів
Джерела[ред. | ред. код]
- Gian Maria Varanini: DELLA SCALA, Cangrande. In: Dizionario Biografico degli Italiani. Bd 37, 1989.
- A. Castagnetti e G. M. Varanini, Il Veneto nel medioevo: Le signorie trecentesche, Verona, Banca Popolare di Verona, 1995.