Капітан (військове звання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капітан
Погон капітана
СВ ЗСУ та ДШВ, ВПС, ССО
Країна Україна Україна
Вид збройних сил СВ ЗСУ, ДШВ ЗСУ, ПС ЗСУ, ССО ЗСУ
Звання НАТО OF-2
Категорія молодший офіцерський склад
Створено 1991
Вище звання Майор
Нижче звання Старший лейтенант
Рівноцінні звання ВМС: Капітан-лейтенант

Капіта́н (від лат. caput, «голова»; пізньолат. capitaneus, «воєначальник») — військове звання молодшого офіцерського складу в армії і на флоті багатьох країн світу.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше чин (звання) «капітан» (фр. capitaine) з'явився в середньовічній Франції, де позначав начальників окремих військових округів. 1558 року капітанами стали називати командирів рот, а начальників військових округів — генерал-капітанами. Також капітанами називали власників або командирів кораблів будь-якого типу.

Річ Посполита[ред. | ред. код]

На теренах України капітани появились у XVI ст. як командири підрозділів найманої піхоти німецької чи угорської[1] піхоти, що складались з декількох компаній. Звання відповідало рангу полковника у національних підрозділах. З XVII ст. у Речі Посполитій існував уряд військового капітана, котрий командував прибічною сторожею гетьманів. Впродовж XVII—XVIII ст. у європейських арміях капітан був командиром компанії піхоти, ескадрону кавалерії, драгунів, зокрема у військах аутораменту національного та іноземного Речі Посполитої.

Росія. СРСР[ред. | ред. код]

У Московському царстві чин (звання) капітана з'явився в XVI столітті для іноземних офіцерів; у XVII столітті встановлений для командирів рот в полках «нового строю», а на початку XVIII століття — для командирів рот у всій регулярній армії. У кавалеріїдрагунських полках і корпусі жандармів з 1882) званню капітана відповідало звання ротмістр, в козачих військах — осавул. У 1705—1798 роках існувало також звання капітан-поручник, замінене потім на штабс-капітан (у кавалерії йому відповідало звання штабс-ротмістр, а в козачих військах — підосавул).

У російському ВМФ з початку XVIII століття існували звання: капітан-командор (1707—1732, 1751—1764, 1798—1827), капітан корабля (1701—1713, 1732—1751), капітан 1 і 2 рангу (1713—1732, 1751—1917), капітан 3 рангу (1713—1732), капітан 4 рангу (1713—1717) і капітан-лейтенант (1713—1884, 1909—1911).

У збройних силах СРСР звання капітан було встановлено ухвалою ЦВК і РНК СРСР від 22 вересня 1935 року для командного складу сухопутних військ, ПС і берегових частин ВМФ. Цією ж ухвалою для корабельного складу ВМФ введені звання капітан 1, 2 і 3 рангу і капітан-лейтенант (останнє відповідає званню капітан у сухопутних силах). В артилерії звання капітан відповідає посаді командир батареї (комбат).

Військове звання Сухопутних сил та авіації Збройних Сил України (з 1991 року)[ред. | ред. код]

Збройні сили України які утворилися під час розпаду СРСР, перейняли радянський зразок військових звань, а також радянських знаків розрізнення. В 1995 році з'являється новий зразок погонів, на якому просвіти як засіб розрізнення класів офіцерів зникають, за виключенням цього знаки розрізнення не піддалися зміні.

В 2016 році Президентом України був затверджений «Проект однострою та знаки розрізнення Збройних Сил України». В Проєкті серед іншого розглянуті військові звання та знаки розрізнення військовослужбовців. За знаки розрізнення капітани отримали на кожен погон по чотири чотирипроменеві зірочки і які розташовуються вздовж вісі погона. Відрізнити категорію офіцера (молодші, старші, вищі офіцери) можна за знаком категорії, який розташовується нижче зірочок. У молодших офіцерів, до яких відноситься звання капітан, знак категорії на погонах відсутній.

Нижче за рангом:
Старший лейтенант


Капітан
Вище за рангом:
Майор


Галерея[ред. | ред. код]

Звання капітан існує в арміях багатьох держав.

Знаки розрізнення капітана в деяких країнах світу

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 71-72. — ISBN 00101-236. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]