Карл Густав Мосандер
| Карл Густав Мосандер | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 вересня 1797[1][2][…] Кальмар, Швеція[4] |
| Помер |
15 жовтня 1858[1][2][…] (61 рік) Lovö church parishd, Швеція[1] |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | хімік, фармаколог |
| Галузь | хімія |
| Alma mater | Каролінський Інститут |
| Науковий керівник | Єнс Якоб Берцеліус |
| Знання мов | шведська |
| Заклад | Каролінський Інститут |
| Членство | Шведська королівська академія наук[1], Прусська академія наук, Баварська академія наук і Royal Swedish Academy of Agriculture and Forestryd |
| Батько | Isak Mosanderd[1] |
| Діти | Hulda Elizabeth Constance Mosanderd[5] |
Карл Густав Мосандер (швед. Carl Gustaf Mosander; *10 вересня 1797, Кальмар, Швеція — 15 жовтня 1858, Ловен, Швеція) — шведський лікар та хімік. Першовідкривач лантану (1839), ербію (1843), тербію (1843).
Біографія[ред. | ред. код]
Карл Густав Мосандер народився 10 вересня 1797 в Кальмарі, зараз Швеція, де й пішов до школи. У 12 років хлопець переїхав з матір'ю у Стокгольм, де почав навчатися аптечній справі. У 1817 році склав іспити на аптекаря. Працюючи аптекарем, зацікавився медициною і вступив до Каролінського Інституту, який закінчив із ступенем магістра хірургії у 1824 році. Після закінчення інституту протягом декількох років служив військовим хірургом. По завершенні хірургічної кар'єри, стає викладачем хімії в Каролінському Інституті і асистентом у мінералогічній колекції Шведського музею природної історії. Навчався і довгий час жив у квартирі Єнса Берцеліуса. З 1832 року був його асистентом, а після відставки Берцеліуса у 1836 у стає його наступником на посаді професора хімії і фармакології Каролінського інституту.
Відкриття хімічних елементів[ред. | ред. код]
У 1826 Мосандер припустив, що в церіевій землі, крім церію, міститься оксид іншого елемента, після чого почав ретельне дослідження сполук церію. У 1833 році Карл Густав Мосандер був обраний членом Шведської королівської академії наук.
У 1839 році, вивчаючи сполуки церію, виявляє лантан — в результаті дослідження зразків нітрату церію, що частково розклалися. У тому ж — 1839 повідомляє про відкриття ще одного елемента «Дидимію». Однак в 1885 році австрійський хімік К. Ауер фон Вельсбах показав, що дідім є сумішшю двох рідкоземельних елементів — неодиму та празеодиму. У 1843 році, застосовуючи аналогічні припущення до іттрієвої землі, відкрив ще два елементи ітрій, ербій і тербій.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Carl Gustaf Mosander — 1917.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Nordisk familjebok: konversationslexikon och realencyklopedi / за ред. B. Meijer, T. Westrin, Ruben G:son Berg et al. — 2 — Stockholm: 1900.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
Джерела[ред. | ред. код]
- Mary Elvira Weeks, " The discovery of the elements: XVI. The rare earth elements ", Journal of Chemical Education, 1951, vol. 9, 10, p. 1751–1773 (англ.)
|
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |