Касити
Касити (аккад. kaššū, Кашшу) — стародавні племена, що жили в гірських місцевостях Західного Ірану, у верхів'ях річки Діяла та її приток у північно-західних меж Еламу. Чи були вони тут автохтонами, чи прибульцями — невідомо.
Мова[ред. | ред. код]
Генетичні зв'язки фрагментарно збереженої каситської мови не встановлені.
Висловлюються думки про індоєвропейське походження каситів[1].
Історія[ред. | ред. код]
Касити спочатку були пастушачим плем'ям і жили в Західному Ірані (Загрос) біля північно-західних меж Еламу. Як ударну силу свого ополчення вони використовували колісниці[2]. Висловлюється припущення, що від каситських вершників походить образ кентаврів[3]. По долині річки Діяла касити здійснювали набіги на Межиріччя в кінці періоду I Вавилонської династії.
Одна з груп каситських племен ще в XVIII столітті до н. е. просунулася навіть в Північне Межиріччя і вийшла до притоку середнього Євфрату Хабуру. Трохи нижче впадання Хабуру в Євфрат у зв'язку з їх вторгненням було відтворено старе Ханейське царство з центром в м Терке. Запанувала тут династія, мабуть, спочатку була аккадсько-аморейська і лише спиралася на збройні сили каситів. Але потім касити самі захопили владу і стали царями.
Завдяки навалі хетів, каситам в 1595 р. до н. е. е. вдалося повалити аморейську династію[4] та встановити контроль над Вавилоном і керувати ним в XVI—XII ст. до н. е. В XV ст. до н. е. каситський цар Улам-Буріаш захоплює південне Межиріччя і нарікає себе «царем Вавилону, царем Шумеру та Аккаду, царем каситів і царем Кар-Дуніашу». Царські укази висікалися на камені кудурру[5]. У XIV ст. до н. е. позначилася Ассирійська небезпека. У каситський період касити перетворилися в привілейований клас вавилонського суспільства, які розділили країну на доми (біту), на чолі дому стояв пан (бел біті), який відав системою місцевого оподаткування та організовував громадські роботи з обслуговування системи іригації. Важливу роль грали жерці та купці[6]. Посилюється культ бога Мардука. Розвиваються відносини з Єгиптом (династичні шлюби, торгівля, листування)[7].
Кінець каситській династії поклала навала еламітів. Останній каситський цар Елліль-надін-аххе потрапив у полон. Намісником Вавилона було призначено еламського ставленика, а еламіти продовжували військові походи на південь і північ країни[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сабатіні Москаті. Цивілізації Стародавнього Сходу / Наталя Лісова. — Москва : Центрполиграф, 2010. — 334 с. — ISBN 978-5-227-02056-7.
- ↑ Каситська династія. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2017.
- ↑ Міфічні коні — Кентавр. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
- ↑ каситське правління та піднесення Ассирії. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2017.
- ↑ Завоювання Вавилона каситами. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
- ↑ Розпад Старо-вавилонського царства. Каситське царство. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
- ↑ Вавилонське царство при каситській династії. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
- ↑ Історія Вавилонії. Архів оригіналу за 22 вересня 2008. Процитовано 10 січня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вавилон при каситській династії [Архівовано 28 листопада 2012 у WebCite]
- Каситська династія [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Авдієв В. І. Завоювання Вавилона каситами [Архівовано 11 січня 2017 у Wayback Machine.] // Історія Стародавнього Сходу
- Зниклі народи — касити [Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||