Каськів Богдан Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каськів Богдан Дмитрович
Народився 3 липня 1941(1941-07-03) (82 роки)
Львів
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Львів
Діяльність скрипаль і педагог
Відомий завдяки професор Львівської музичної академії імені М. Лисенка
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
Заклад Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
У шлюбі з Тетяна Сиротюк, доцент Львівської музичної академії
Діти син Олег Каськів, відомий скрипаль і педагог
Нагороди заслужений діяч мистецтв України (2006)

Богда́н Дми́трович Ка́ськів (нар. 3 липня 1941(19410703), Львів) — український скрипаль і педагог, професор, заслужений діяч мистецтв України (2006).

Життєпис[ред. | ред. код]

1964 — закінчив Львівську консерваторію (викладач — професор Д. М. Лекгер).

1970 — закінчив асистентуру-стажування при Московській консерваторії (клас Д. Циганова).

Богдан Дмитрович свого часу навчався у П. Макаренка (1915—1995), який був учнем Б. Сібора (1880—1961), а той був учнем Л. Ауера (1845—1930).[1]

З 1964 працює у Львівській музичній академії імені М. Лисенка: з 1987 — завідувач кафедри скрипки і перша скрипка струнного квартету педагогів цієї академії. З 1980 року — доцент, з 1999 — професор.

Серед його учнів — В. Заранський, С. Бурко, А. Микитка, І. Пилатюк, П. Терпелюк, син О. Каськів.

Є першим виконавцем багатьох творів для скрипки С. Людкевича, М. Колесси, М. Скорика, Є. Станковича, В. Кікти, І. Мацієвського.

Гастролював у країнах Європи та Північної Америки.

Автор, упорядник та редактор творів[ред. | ред. код]

  • Навчальний посібник «Вивчення оркестрових партій» (Львів, 2006) — автор
  • «П'єси для скрипки та фортепіано» (Київ, 1985)
  • «Соната № 2 для скрипки та фортепіано» (Нью-Йорк, 2000)
  • «Концерт для скрипки» В. Задерацького (Львів, 2003)
  • «Концерт № 5 для скрипки з оркестром» (Львів, 2004) М. Скорика
  • «Пьесы советских композиторов для скрипки и фортепиано» (Москва, 1983, випуск 2 і 1987, випуск 8)(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юрій Соколовський. Три складові феномену педагогіки Ігоря Пилатюка. — С. 353 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2019. Процитовано 27 березня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]