Катерина Опалінська
| Катерина Опалінська | |
 | |
 | |
| Народження: |
13 жовтня 1680[1][2] Познань, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[1] |
|---|---|
| Смерть: |
19 березня 1747[1][2] (66 років) Люневіль, Лотарингія |
| Поховання: | Церква Нотр-Дам-де-Бонсекурd |
| Країна: | Річ Посполита |
| Релігія: | католицтво |
| Рід: | Опалінські |
| Батько: | Ян Кароль Опалінський |
| Мати: | Zofia Czarnkowska Opalińskad |
| Шлюб: | Станіслав Лещинський |
| Діти: | Марія Лещинська і Лещинська Анна |
Катажина Опалінська (пол. Katarzyna Opalińska 12 жовтня 1680, Познань — 19 березня 1747, Люневіль) — королева Речі Посполитої[джерело?] і Велика княгиня Литовська і Руська в 1705—1708 і 1733—1736 роках, дружина Станіслава Лещинського. Мати французької королеви Марії Лещинської.
Біографія[ред. | ред. код]
Катерина була дочкою польського магната Яна Карла Опалінського, гербу Лодзя і Зофії Чарнковської. 10 травня 1698 вона вступила в шлюб зі Станіславом Лещинським у Кракові. У 1699 році народила першу доньку Анну, яка померла в 1717 році, в 1703 році народила дочку Марію, майбутню королеву Франції в шлюбі з Людовиком XV.
У 1704 році її чоловік став королем Польщі і великим князем Литви завдяки шведському королю Карлу XII. У 1709 році Станіслав був скинутий, коли шведська армія втратила владу в Польщі. Сім'я Катерини поїхала до Швеції. Оселилася в місті Крістіанстад.[3] У Швеції вона дуже здружилася з овдовілою королевою Гедвігою Елеонорою. Польська королівська сім'я була дуже популярна в Швеції, їх часто запрошували на прийоми шведські аристократи. У 1712 році Катажина відвідала лазні міста Медеви.[3] У 1714 році, з дозволу Карла XII сім'я переїхала в Цвайбрюккен, шведську провінцію в Німеччині. Там вони проживали до смерті короля в 1718 році.[3] Після його смерті родина переїхала до Франції та оселилася в Ельзасі.
У 1725 році дочка Катерини Марія була обрана за дружину французького короля Людовика XV. Катерина Опалінська стала тещею французького короля. Після весілля дочки Катерина і Станіслав проживали в Шато-дю-Шамбор. У 1737 рік Станіслав став правлячим герцогом Лотаринзьким, Катерина отримала титул герцогині. На відміну від Станіслава, Катерина так і не пристосувалася до життя у Франції чи Лотарингії, сумувала за рідною Польщею. Колишня королева була описана як «добросердна, домашня жінка, що любила благодійність, але водночас досить сувора».[4] Як тільки її чоловік став герцогом Лотаринзьким, він завів велику кількість коханок, включаючи Катерину Оссолінську, Анну Марію Оссолінську, Марію Луїзу де Лінангес, мадам де Бассомпьер і мадам де Камбресс. Із 1745 року чоловік мав постійні стосунки з маркізою де Боурфлез. Усім цим відносинам Катерина запобігти не могла.[5]
Катерина Опалінська померла 19 березня 1747 року. У день смерті її зять король Людовик XV наказав провести пам'ятну церемонію в Соборі Нотр-Дам в Парижі. Могила її розташована в Нотр-Дам-де-Бонсекоз у Нансі, поруч спочивають Станіслав і дочка Анна.
Родовід[ред. | ред. код]
| 8. Пйотр Опалінський | ||||||||||||||||
| 4. Кшиштоф Опалінський | ||||||||||||||||
| 9. Софія Костка | ||||||||||||||||
| 2. Ян Кароль Опалінський | ||||||||||||||||
| 10. Адам Чарнковський | ||||||||||||||||
| 5. Тереса Констанція Чарнковська | ||||||||||||||||
| 11. Катерина Лещинська | ||||||||||||||||
| 1. Катерина Опалінська | ||||||||||||||||
| 12. Казімеж Чарнковський | ||||||||||||||||
| 6. Адам Чарнковський | ||||||||||||||||
| 13. Констанція Любомирська | ||||||||||||||||
| 3. Зофія Чарнковська | ||||||||||||||||
| 14. Ремігіан Залеський | ||||||||||||||||
| 7. Тереса Залеська | ||||||||||||||||
| 15. Анна Мілзинська | ||||||||||||||||
Галерея[ред. | ред. код]
-
Замок Серакув, який дістався Катажині у спадок в 1695 р. -
Портрет Катерина як королеви Польської -
Вежі замку Серакув, побудовані на кошти Катерини в 1740 р. -
Меса в паризькому Нотр-Дамі за Катериною Лещинською
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1012920631 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б в Lundh-Eriksson, Nanna (1947). Hedvig Eleonora (Swedish) . Wahlström & Widstrand.
- ↑ Nesta H. Webster: The Chevalier De Boufflers (1916)
- ↑ Bogdan, Henry: La Lorraine des ducs
Література[ред. | ред. код]
- Zieliński, Ryszard (1978). Polka na francuskim tronie. Czytelnik.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль на geneall.net [Архівовано 24 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Профіль на Genealogics.org [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
|
