Катя Кіппінг
| Катя Кіппінг | |
|---|---|
| нім. Katja Kipping | |
 | |
| Народилася |
18 січня 1978[1][2][…] (46 років) Дрезден, НДР[4] |
| Країна |
 Німеччина НДР |
| Діяльність | політична діячка, славістка |
| Alma mater | Дрезденський технічний університет і Annenschuled (1996)[5] |
| Науковий ступінь | Magister Artiumd[5] |
| Знання мов | німецька |
| Посада | член бундестагу Німеччиниd[1], Member of the Landtag of Saxonyd, лідер партіїd[6], член бундестагу Німеччиниd[7], член бундестагу Німеччиниd[8], член бундестагу Німеччиниd[9], член бундестагу Німеччиниd і deputy member of the Bundesrat of Germanyd[5] |
| Партія | Ліві і Ліва партія. ПДС[5] |
| IMDb | ID 2167725 |
| Сайт | katja-kipping.de |
Катя Кіппінг (нім. Katja Kipping; нар. 18 січня 1978, Дрезден, НДР) — німецька політична діячка, з 2005 року членкиня Бундестагу, а з 2012 року — співголовкиня партії «Ліві» («Die Linke») разом Берндом Ріксінґером.
До того як Катя Кіппінг пройшла до Бундестагу у 2005 році, вона була депутаткою Партії демократичного соціалізму (ПДС) у ландтазі Саксонії, де з 2003 року також належала до ради правління фракції. З моменту заснування партії «Ліві» у 2007 році та до її обрання головою партії Катя Кіппінг була заступницею голови партії. Вона близька до реформаторського руху «Емансипативні ліві».
Біографія[ред. | ред. код]
Катя Кіппінг народилася у сім'ї економіста і вчительки. Закінчивши у 1996 році гімназію у Дрездені, протягом року (1997—1998) Катя Кіппінг була волонтеркою у Гатчині біля Санкт-Петербурга. З 1997 по 2003 роки вона вивчала славістику, американістику і право у Дрезденському технічному університеті, де отримала ступінь магістра. Захистила дисертацію на тему «Взаємозалежність політики і літератури на прикладі творів Чернишевського, Чехова та Блока».
Заміжня, виховує доньку. Проживає в Берліні та Дрездені.
Партійна діяльність[ред. | ред. код]
З початку навчання в університеті була залучена до лівого руху, входила до так званого Протестбюро. У 1998—2007 роках входила до лав Партії демократичного соціалізму, яка злилася з лівими соціал-демократами («Праця і соціальна справедливість — Виборча альтернатива») у нову партію «Ліві».
З липня 2003 року була заступником голови ПДС, займалася соціальними проблемами і співпрацею з соціальними рухами. 16 червня 2007 була обрана заступником голови новоствореної партії «Ліві».
Катя Кіппінг разом з Юлією Бонк і Карен Лай представляє внутріпартійний рух «Емансипативні ліві», близький до лібертарного соціалізму. Є редакторкою заснованого у 2008 році журналу «Празька весна» і співзасновницею Інституту сучасної солідарності.
2 червня 2013 була обрана співголовою «Лівих» (поряд з профспілковим активістом Берндом Ріксінґером) на третьому з'їзді партії у Геттінгені. За кандидатуру Каті Кіппінг проголосувало 371 чоловік з 557 учасників з'їзду (67 %).
Під час з'їзду Лівої партії Німеччини 28 травня 2016 року делегати переобрали лідерами політсили Катю Кіппінґ та Бернда Ріксінґера. Не обійшовся з'їзд і без курйозів — в очільницю фракції «лівих» у Бундестазі кинули тортом.[10]
Депутатка[ред. | ред. код]
(мітинг-блокада Дня Пам'яті загибелі Дрездена)
У 1999—2003 роках Катя Кіппінг була членкинею міської ради Дрездена, у 1999—2004 роках — членкинею ландтагу Саксонії. Там вона була спікеркою фракції Партії демократичного соціалізму з питань транспорту та енергетичної політики, а з 2003 року — членкинею ради правління фракції.
У 2005 році Кіппінг вперше пройшла до Бундестагу як головна кандидатка по земельних списках від ПДС. Кіппінг є спікеркою лівої фракції із соціально-політичних питань. Протягом багатьох років політична діячка виступає за «гарантований мінімум». Кіппінг належить до виборчого округу Дрезден I.
З 25 листопада 2009 року по 26 вересня 2012 була головою комітету з трудових відносин та соціальних питань Бундестагу.[11]
У січні 2012 року стало відомо, що Катя Кіппінг належить до 27 депутатів Бундестагу з партії «Лівих», які перебують під наглядом Федеральної служби захисту конституції Німеччини,[12] що викликало критику представників СПД, партії зелених та ВДП.[13]
Праці[ред. | ред. код]
- Christine Buchholz u. Katja Kipping (Hrsg.): G8 — Gipfel der Ungerechtigkeit. VSA, 2006, ISBN 3-89965-200-2.
- Ausverkauf der Politik — Für einen demokratischen Aufbruch. Econ, 2009, ISBN 978-3-430-20079-0.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
- ↑ FemBio database
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #137525443 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.die-linke.de/partei/organe/parteivorstand/parteivorstand-2014-2016/mitglieder/kipping-katja-parteivorsitzende/
- ↑ https://www.bundestag.de/abgeordnete/biografien/K/kipping_katja-857598
- ↑ https://www.bundestag.de/webarchiv/abgeordnete/biografien18/K/kipping_katja-258622
- ↑ Мехед, Наталія (28.05.2016). З'їзд "Лівих" Німеччини переобрав співголів партії на новий термін | DW | 28.05.2016. DW.COM (uk-UA) . Deutsche Welle. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ Deutscher Bundestag - Sabine Zimmermann folgt auf Katja Kipping. Deutscher Bundestag (нім.). Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ Geheimdienst: Verfassungsschutz beobachtet 27 Linken-Abgeordnete. Spiegel Online (нім.). 22 січня 2012. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
- ↑ Kritik an Beobachtung der Linkspartei durch Verfassungsschutz | tagesschau.de. web.archive.org (нім.). ARD. 16 січня 2013. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 24 липня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 24 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
- Профіль на сайті бундестагу [Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.]
|
