Каїрська декларація прав людини в ісламі
| Каїрська декларація прав людини в ісламі | |
|---|---|
| Тип | документ |
| Підготовлено | 5 серпня 1990 |
| Підписано | 5 серпня 1990 |
| Сторони | 45 членів Організації ісламського співробітництва |
| Мова | арабська |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Каїрська декларація прав людини в ісламі (араб. إعلان القاهرة لحقوق الإنسان في الإسلام) — регіональний теоцентричний міжнародно-правовий документ у сфері прав людини. Каїрська декларація прав людини прийнята 5 серпня 1990 року в Каїрі після схвалення на 19-й конференції міністрів закордонних справ держав-членів Організації Ісламського співробітництва[1][2].
Каїрська декларація заснована на принципах ісламу та ісламського права і проголошує рівність людей незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігійних переконань, соціального статусу тощо[1].
Іншими ісламськими документами в галузі прав людини є Загальна ісламська декларація прав людини (1981), Арабська хартія прав людини (1994) та Пакт про права дитини в ісламі (2005).
Історія[ред. | ред. код]
У теоцентричних концепціях права́ людини найтіснішим чином пов'язані з божественною силою. Їх прихильники вважають, що Бог не тільки створив людину, а й наділив її певними правами і свободами. Перелік і опис цих прав містять як релігійні доктрини, так і священні книги.
У 1981 році ісламськими богословами був розроблений документ під назвою «Права́ людини в ісламі», який ліг в основу прийнятої 1990 року Каїрської декларації прав людини в ісламі.
Основні положення[ред. | ред. код]
- Всі люди утворюють одну сім'ю, члени якої об'єднані покорою Господу і є нащадками Адама.
- Всі люди є слуги Господні, і найулюбленіші ним ті, які найкорисніші іншим його слугам, і ніхто не має переваги над іншими людьми, хіба що в благочесті і добрих справах.
- Життя є даром Господа, і право на життя гарантовано кожному.
- Жінка рівноправна з чоловіком в людській гідності й наділена як правами, так і обов'язками; вона має свій самостійний цивільний статус і фінансову незалежність, а також право зберігати своє ім'я та рід. Чоловік відповідає за добробут і благополуччя родини.
- Здобуття знань є обов'язком, а забезпечення освіти — зобов'язанням суспільства і держави.
- Іслам — релігія первозданної чистоти.
- Лихварство (араб. ربا, трансліт. ribā) суворо заборонено.
- Всі люди рівні перед законом без якої-то не було б різниці між правителями і керованими.
- Не може бути злочину чи покарання, якщо тільки вони не передбачені в шаріаті.
- Кожен має право на вільне вираження своєї думки таким чином, щоб це не суперечило принципам шаріату.
- Влада — це довіра; і зловживання нею або умисне її використання абсолютно неприпустимі в інтересах забезпечення гарантій основних прав людини.
- Ісламський шаріат є єдиним джерелом для тлумачення або пояснення будь-яких статей цієї Декларації.
Див. також[ред. | ред. код]
- Європейська конвенція з прав людини
- Африканська хартія прав людини і народів 1981
- Американська конвенція з прав людини
- Позитивні зобов'язання держави у сфері прав людини
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б University of Minnesota Human Rights Library. hrlibrary.umn.edu. Процитовано 29 лютого 2024.
- ↑ Brems, Eva (15 травня 2001). Human Rights: Universality and Diversity (англ.). Martinus Nijhoff Publishers. с. 241—284. ISBN 978-90-411-1618-5.
Джерела[ред. | ред. код]
- إعلان القاهرة لحقوق الإنسان في الإسلام [Архівовано 14 Січня 2014 у Wayback Machine.](араб.)
- Die Kairoer Erklärung der Menschenrechte im Islam[недоступне посилання](нім.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Текст декларації
- Cairo Declaration on Human Rights in Islam (англ.)
- Теоцентрические концепции прав человека, их формирование и принципы
- Веклич В. Історичні передумови сучасної концепції прав людини і громадянина // Віче. — 2010. — № 18
- Хашматулла Б. Еволюція ісламського права: Теоретико-компаративістське дослідження // Автореф. … д. ю. н. Одеса, 2006
- Organisation of Islamic Cooperation
|
