Кен Саро-Віва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кен Саро-Віва
англ. Ken Saro-Wiwa
Народився 10 жовтня 1941(1941-10-10)[1][3][…]
Borid, Нігерія
Помер 10 листопада 1995(1995-11-10)[1][2][…] (54 роки)
Порт-Гаркорт, Нігерія[2]
·повішення[2][5]
Поховання Port Harcourt Cemeteryd
Країна  Нігерія
Діяльність письменник, поет, сценарист, активіст, захисник довкілля, телепродюсер
Alma mater Ібаданський університет і Державний коледж Умуахіяd
Знання мов англійська[6], Khanad[6] і нігерійський піджин
Заклад Лагоський університетd
Членство Movement for the Survival of the Ogoni Peopled
Напрямок енвайронменталізм
Батько Jim Wiwad
Діти (5) Ken Wiwad, Noo Saro-Wiwad і Zina Saro-Wiwad
Нагороди
IMDb ID 3167978

Кенуль «Кен» Бісон Саро-Віва (10 жовтня 1941 — 10 листопада 1995) — нігерійський письменник і громадський діяч. Кен Саро-Віва належав до народу огоні, етнічної меншини в Нігерії, чия батьківщина, Огоніленд,[7] у дельті Нігеру, з 1950-х років стала об'єктом видобутку сирої нафти і зазнала надзвичайної шкоди довкіллю через десятиліття нерозбірливого скидання нафтових відходів.[8]

Спочатку як речник, а потім як президент Руху за виживання народу огоні (MOSOP), Саро-Віва очолив ненасильницьку кампанію проти погіршення стану довкілля в Огоніленді внаслідок діяльності транснаціональних нафтових компаній, особливо компанії Royal Dutch Shell.[9] Він критикував уряд Нігерії за його небажання забезпечити дотримання екологічних норм іноземними нафтовими компаніями, що працюють у цьому регіоні.[10]

На піку своєї ненасильницької кампанії він був засуджений спеціальним військовим трибуналом за нібито організацію[11] вбивства вождів племені огоні на проурядовому мітингу і повішений у 1995 році військовою диктатурою генерала Сані Абачі.[12] Його страта викликала міжнародне обурення і призвела до призупинення членства Нігерії у Співдружності Націй на понад три роки.[13][14]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Дельті Нігеру, в родині вождя племені Огоні. Сестра Кена згодом стала відомим у країні лікарем і правозахисником. Навчався в найстарішому в Нігерії Ібаданском університеті. Викладав, працював в адміністрації міста Бонні. Під час громадянської війни підтримав федеральний уряд. До військового і післявоєнного часу відноситься початок його роботи в літературі й на телебаченні.

Деякий час Саро-Віва обіймав посаду обласного уповноваженого за освітою, але вже тоді його хвилювало тяжке становище рідного племені Огоні та всемогутність іноземних нафтовидобувних компаній. На цьому ґрунті відбувся конфлікт з керівництвом, що призвів до відставки.

Основний період пропаганди ненасильницького опору знищенню природи та малих народів припав на період правління генерала Ібрагіма Бабангіда. Саро-Віва створив масову організацію MOSOP (Рух за виживання народу Огоні). 1992 року влада Бабангіда похитнулася, і письменник був незаконно заарештований за підготовку зриву виборів.[15]

Не менш активно велася кампанія і проти диктатора Сані Абачи, що викликало ненависть уряду. Як вважають «зелені», Абача діяв у змові з компанією Shell. Почалися погроми.

Були вбиті четверо вождів, які підтримали Абачи — за однією з версій, це була провокація проти MOSOP, за іншою — частина Огоні була незадоволена результатами громадянської непокори, пропагованої Саро-Вівой, і вирішила перейти до насильницьких методів опору.

Так чи інакше, Саро-Віва і ще вісім осіб були арештовані за звинуваченнями в причетності до вбивств чотирьох вождів і засуджені до повішення. Суд проводилося з численними порушеннями. За звільнення Саро-Віви виступили Міжнародна амністія, США, ПАР, Велика Британія, Співдружність Націй.

У листопаді 1995 року вирок був приведений у виконання.[16] За цим відбулося призупинення членства Нігерії в Співдружності, численні санкції. В 2006 у в Лондоні був відкритий пам'ятник Саро-Віве.

Родичі письменника тривалий час судилися з Shell з приводу його загибелі, у 2009 компанія погодилася виплатити понад 15 мільйонів доларів компенсації.[17]

Син Саро-Віви — Кен Віва — відомий журналіст, радник президентів Олусегуна Обасанджо і Умару Яр-Адуа.

Творчість[ред. | ред. код]

  • Sozaboy: A Novel in Rotten English
  • On a Darkling Plain
  • The Singing Anthill
  • A Month and a Day: A Detention Diary
  • Mr B
  • Basi and Company
  • Prisoners of Jebs
  • Nigeria: The Brink of Disaster
  • Genocide in Nigeria

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • Віцепрезидент UNPO (1993–1995)
  • Премія Голдмана (1995)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г Nigeria's Military Leaders Hang Playwright and 8 Other Activists — Ассошіейтед прес, 1995.
  3. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ https://platformlondon.org/background/the-death-of-ken-saro-wiwa/
  6. ↑ а б Saro-Wiwa K. The Language of African Literature: A Writer's Testimony // Research in African Literatures — IU Press, 1992. — Vol. 23, Iss. 1. — P. 153–157. — ISSN 0034-5210; 1527-2044
  7. ↑ Refugees, United Nations High Commissioner for. Refworld | Nigeria: Information on the Ogoni people including where they live, names of towns and villages, languages spoken and a detailed map of Ogoni areas. Refworld (англ.). Процитовано 27 квітня 2023.
  8. ↑ Ogoni 9 execution anniversary: Who be Ken Saro-Wiwa. BBC News Pidgin (pcm) . 11 November 2019. Процитовано 27 May 2020.
  9. ↑ Ken Saro-Wiwa. FantasticFiction. Архів оригіналу за 3 August 2020. Процитовано 27 May 2020.
  10. ↑ Environmentalist Leader – Ken Saro-Wiwa (1941–1995). Tunza Eco Generation. 16 November 2015. Архів оригіналу за 2 August 2020. Процитовано 27 May 2020.
  11. ↑ Ken Saro-Wiwa's battle for justice. www.aljazeera.com (англ.). Процитовано 28 March 2022.
  12. ↑ Buhari mulls pardon for Saro-Wiwa, others 26 years after execution. Punch Newspapers (амер.). 23 October 2021. Процитовано 1 March 2022.
  13. ↑ Ken Saro-Wiwa (1941–1995). Ogoni News (en-gb) . 5 July 2019. Архів оригіналу за 25 July 2020. Процитовано 27 May 2020.
  14. ↑ 10 Quick Facts On Ken Saro-Wiwa. The Guardian Nigeria News – Nigeria and World News (амер.). 10 November 2020. Процитовано 28 February 2022.
  15. ↑ Ken Saro-Wiwa: A foremost environmentalist. The Guardian Nigeria News - Nigeria and World News (амер.). 10 November 2019. Процитовано 28 February 2022.
  16. ↑ The Death of Ken Saro-Wiwa (en-GB) . Процитовано 27 September 2022.
  17. ↑ Shell settles Nigeria deaths case. BBC. 9 June 2009. Архів оригіналу за 10 June 2009. Процитовано 9 June 2009.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кен_Саро-Віва&oldid=40971469