Клара Катаріна Поллачек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клара Катаріна Поллачек
нім. Clara Katharina Pollaczek
Ім'я при народженні нім. Clara Löb
Псевдонім Bob і Béol
Народилася 15 січня 1875(1875-01-15)[1][2]
Відень, Австро-Угорщина[3]
Померла 22 липня 1951(1951-07-22)[1][2] (76 років)
Деблінг, Відень, Окупація Австрії союзниками або Відень, Окупація Австрії союзниками[3]
Поховання Зіверинзький цвинтарd
Країна  Австрія
Діяльність письменниця
Батько Louis Loebd
Мати Regina Loebd
Брати, сестри Alfred Loebd
У шлюбі з Otto Pollaczekd
Діти Karl Friedrich Pollaczekd[4] і Hermann Erich Pollaczekd
CMNS: Клара Катаріна Поллачек у Вікісховищі

Клара Катаріна Поллачек (нім. Clara Katharina Pollaczek, уроджена Loeb (Löb); нар. 15 січня 1875 — пом. 22 липня 1951) — австрійська письменниця, деякі її роботи підписані псевдонімами Bob і Bob Béol.[5]

Відома в літературі також через стосунки з Артуром Шніцлером, чиєю супутницею життя вона стала 1923 та до його смерті 1931 року[6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася Клара Катаріна Леб 15 січня 1875 року у Відні в єврейській родині банкіра Луї Леба (Louis Loeb, 1843—1928), де росла разом зі своїми двома братами Альфредом та Отто, а також сестрою Ганною[6]. Її дід був текстильним магнатом, який одягав армії Габсбургів під час Наполеонівських воєн[7]. Отримала початкову домашню освіту, літо часто проводила з усією родиною в Бад-Ішлі[8],[9].

Обдарована й освічена, Клара почала писати в 19 років, підписуючись чоловічими псевдонімами. У квітні 1897 року в літературному журналі Neue Deutsche Rundschau[de] з'явилася її перша робота «Mimi. Schattenbilder aus einem Mädchenleben».

10 травня 1898 року вона одружилась в синагозі Штадттемпель з Отто Поллачеком (Otto Полачека), який народився в Празі і став спадкоємцем найбільшого оптового торговця шкірою. У 1899 році у них народився її перший син — Герман Еріх, в 1902 році другий — Карл Фрідріх[10]. Сім'я жила у Відні у власному будинку на вулиці Blumauergasse. Шлюб Клари не був щасливим — Поллачек незабаром зрадив їй під час другої вагітності, відправившись на відпочинок зі своєю коханкою[7]. У 1907 році його компанія зіткнулася з фінансовими труднощами, і 17 квітня 1908 року Отто Поллачек покінчив з собою[10]. Клара виїхала з його дому до своїх батьків, залишившись без доходу з невеликою сумою коштів.

Після Першої світової війни фінансове становище сім'ї погіршилося. Їй довелося продати свої прикраси і покинути будинок батьків, який був проданий згодом у 1928 році. Деякий час вона жила в готелі, перш ніж переїхати в невелику квартиру у вісімнадцятому окрузі Відня. Щоб підтримати сім'ю, в 1924 році вона повернулася до письменницької діяльності, також працюючи перекладачкою. В 1920—1930 роках вона публікувала оповідання, новели і вірші в престижній щоденній газеті Neue Freie Presse[11]. Клара написала кілька романів, здобувши велику кількість відданих їй читачів[6].

Після аншлюсу Австрії Клара Поллачек була піддана антисемітським переслідуванням. Можливо, їй допоміг вижити чехословацький паспорт, отриманий в результаті шлюбу з Отто Поллачеком. Через два дні після окупації Австрії вона переїхала до Праги, де жила поки Німеччина не зайняла і цю країну. Поллачек переїхала до друзів у Швейцарію, де, маючи фінансову підтримку від родичів, залишалася до кінця Другої світової війни[7]. В 1945 році вона приєдналася до свого сина Карла, який з сім'єю жив в Англії. Її брат Отто Леб організував повернення Клари до Відня в 1948 році[7].

Клара Поллачек захворіла і вже не змогла відновити літературну кар'єру. Багато її колег, з якими вона працювала до 1938 року, померли, або емігрували з країни[7].

Вона померла 22 липня 1951 року у Відні, очевидно, від раку і була похована серед інших почесних громадян міста на міжконфесійному кладовищі Sieveringer Friedhof. Повідомлення про її смерть з'явилося на шпальтах Neue Freie Presse від 25 липня 1951 року.[12]

Родина[ред. | ред. код]

  • Її молодший син Карл Поллачек, який працював лікарем, був заарештований гестапо в 1938 році. Після звільнення втік зі своєю дружиною і дочкою до Швейцарії, а звідти — до Великої Британії. У 1982 році в автобіографії «Two halves of a Life» він описав історію своєї родини і життя його матері під час Другої світової війни.
  • Старший син Герман емігрував у 1931 році через Гамбург до Аргентини.
  • Сестра Ганна також мала літературну кар'єру, але з меншим успіхом. Вона загинула в концентраційному таборі Терезінштадт.
  • Брат Клари Отто став адвокатом і жив у Відні. Він пережив роки нацизму, через свою видатну військову служби під час Першої світової війни. Займався юридичною практикою як «радник і юрисконсульт для євреїв».
  • Інший її брат — Альфред, став художником, був членом об'єднання Hagenbund. У 1939 році жив у Лондоні, помер у 1945 році в монастирі.

Література[ред. | ред. код]

  • Stephan Kurz. Im Schatten Schnitzlers. Leben und Werk von Clara Катаріна Полачека (1875—1951). Böhlau, Wien 2012, ISBN 978-3-205-78746-4.
  • Renate Wagner. Der fünfte Akt. Clara Катаріна Полачека. in dies.: Frauen um Arthur Schnitzler. Verlag Jugend und Volk, Wien/München 1980, ISBN 3-7141-7102-9.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Frauen in Bewegung 1848–1938 — Österreichische Nationalbibliothek, 2006.
  3. ↑ а б Schmid-Bortenschlager S., Schnedl-Bubeniček H. Österreichische Schriftstellerinnen 1880–1938: Eine Bio-Bibliographie — Stuttgart: Akademischer Verlag Hans-Dieter Heinz, 1982. — S. 137. — ISBN 978-3-88099-123-1
  4. ↑ Gaugusch G. (unspecified title) — Wien: Amalthea Signum Verlag, 2016. — S. 2609. — ISBN 978-3-85002-773-1
  5. ↑ Clara Katharina Pollaczek. Архів оригіналу за 1 Травня 2019. Процитовано 21 Березня 2020.
  6. ↑ а б в Christa Bittermann-Wille. Clara Katharina Pollaczek ... Biographie. Frauen in Bewegung: 1848-1938. Österreichische Nationalbibliothek, Wien. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 18 вересня 2017.
  7. ↑ а б в г д Andreas Tallian (author); Prof. Dr. Michael Rohrwasser (supervisor) (2010). Im Schatten des Todes: die Beziehung zwischen Arthur Schnitzler und Clara Katharina Pollaczek (PDF). Diplomarbeit: Magister der Philosophie (Mag.phil.). Universität Wien. Архів оригіналу (PDF) за 25 Січня 2021. Процитовано 21 вересня 2017.
  8. ↑ Stephan Kurz. Im Schatten Schnitzlers - Leben und Werk von Clara Katharina Pollaczek. Архів оригіналу за 27 Березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  9. ↑ Rohrwasser, Michael; Kurz, Stephan; Schopper, Daniel, ред. (2012). »A. ist manchmal wie ein kleines Kind.« Clara Katharina Pollaczek und Arthur Schnitzler gehen ins Kino. Vienna.
  10. ↑ а б Clara Katharina Pollaczek ... Biographie. Wiener Stadt- und Landesarchiv. Процитовано 18 вересня 2017.[недоступне посилання]
  11. ↑ Stephan Kurz: Kommentierte Bibliographie zu Clara Katharina Pollaczek, in: «A. ist manchmal wie ein kleines Kind». Clara Katharina Pollaczek und Arthur Schnitzler gehen ins Kino. Hrsg. v. Stephan Kurz und Michael Rohrwasser. Böhlau, Wien 2010, p. 35 ff.
  12. ↑ Clara Pollaczek. Архів оригіналу за 2 Травня 2019. Процитовано 21 Березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клара_Катаріна_Поллачек&oldid=37726748