Клаудіо Рейна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Клаудіо Рейна
Особисті дані
Народження 20 липня 1973(1973-07-20) (50 років)
  Лівінгстон, Ессекс, Нью-Джерсі, США
Зріст 175 см
Вага 73 кг[1]
Громадянство  США
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1991—1994 США Вірджинський університет
Професіональні клуби*
1994—1997 Німеччина «Баєр 04» 26 (0)
1997—1999 → Німеччина «Вольфсбург» 48 (6)
1999—2001 Прапор Шотландії «Рейнджерс» 64 (10)
2001—2003 Англія «Сандерленд» 28 (3)
2003—2007 Англія «Манчестер Сіті» 77 (4)
2007—2008 США «Нью-Йорк Ред Буллз» 27 (0)
Національна збірна
1994—2006 США США 112 (8)
Панамериканські ігри
Золото Гавана 1991 футбол
Золотий кубок КОНКАКАФ
Бронза США 1996
Срібло США 1998
Бронза Мексика/США 2003

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клаудіо Рейна (ісп. Claudio Reyna; 20 липня 1973, Лівінгстон, Нью-Джерсі) — американський футболіст аргентинського походження. У складі збірної США брав участь у чотирьох чемпіонатах світу (1994, 1998, 2002, 2006). Учасник Олімпійських ігор 1992 і 1996 років.

22 травня 2013 року був призначений спортивним директором клубу «Нью-Йорк Сіті» ліги MLS[2].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Рейна народився 20 липня 1973 року в родині аргентинського іммігранта Мігеля Рейни, який також був футболістом і пройшов через молодіжну систему «Індепендьєнте» і грав професійно за «Лос-Андес».[3]. Оскільки батько Клаудіо мав «коріння» в Аргентині, Клаудіо разом з усією родиною переїхав туди на постійне місце проживання[4]. Проте через кілька років сім'я Рейни змушена була повернутися в Сполучені Штати і оселилася в місті Спрінгфілд, в штаті Нью Джерсі. Саме тут і зробив свої перші кроки у футболі Клаудіо[5].

Коли Клаудіо виповнилося 10 років, він став займатися футболом в Saint Benedict's Preparatory School міста Ньюарк, і в 12 років спортивний магазин Parade визнав його найкращим футболістом року в країні серед своїх одноліток[6]. Це сталося в 1989 році, а в 1990-му він знову-таки став найкращим футболістом штату Нью Джерсі і країни. Команда міста Ньюарк двічі ставала чемпіоном штату, і також досягла історичного результату, вигравши 47 матчів поспіль. Протягом усієї кар'єри в школі Ньюарка, команда Рейни лише двічі програла своїм суперникам, що сталося під час відсутності Клаудіо, який в той час перебував на зборах збірної США віком до 23-х років. Рейна закінчив свою кар'єру в цій школі забивши 62 голи і віддавши 59 гольових передач.

Клаудіо Рейна є одним з найтитулованіших футболістів в історії університетських чемпіонатів США. З його допомогою, Університет штату Верджінії завоював три титули чемпіонів США за версією NCAA в 1991, 1992 і 1993 роках. У 1992 і 1993 роках, Клаудіо ставав найкращим футболістом Америки за версією журналу Soccer America.

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

Підписавши контракт з командою «Баєр 04» з німецької Бундесліги після закінчення чемпіонату світу 1994 року, у віці 21-го року, Клаудіо розпочав свою професійну кар'єру. Проте дебютував у чемпіонаті Клаудіо лише у сезоні 1995/96, зігравши 21 матч, а у наступному сезоні зіграв лише 5 разів. Після цього в липні 1997 року Рейна був відданий в оренду іншому клубу Бундесліги — «Вольфсбург», де Рейні таки вдалося розкрити свій талант. Клаудіо забив два голи в двох матчах проти мюнхенської «Баварії» і чотири рази був названий найкращим футболістом гри в першій половині сезону. У сезоні 1997/98 року Клаудіо незмінно виходив на поле у ​​складі 11-ти футболістів. З його допомогою, в тому сезоні «Вольфсбург» дійшов до півфіналу кубка Німеччини. Популярність Клаудіо Рейни досягла такого високого рівня, що в 1998 році він став першим американцем, удостоєним честі бути капітаном європейської команди.

У 1999 році Рейна перейшов в шотландський «Рейнджерс». Рейна моментально став одним з лідерів команди починаючи і допоміг команді завоювати чемпіонський титул. У серпні місяці, після першого сезону в Rangers, Клаудіо був названий най кращим гравцем місяця забивши 4 голи в 4-х іграх. Він був також названий найкращим гравцем матчу в Лізі чемпіонів проти італійської «Парми» (2:0) в тому ж році.

У 2001 році Рейна перейшов в англійський «Сандерленд» за рекордну суму для американських гравців — 6,8 мільйонів доларів. Рейна підписав контракт на 5 років. У жовтні 2002 року він пошкодив передню хрестоподібну зв'язку в коліні, через що «вилетів» до кінця сезону 2002/03.

Клаудіо Рейна виводить «Нью-Йорк Ред Буллз» на поле в статусі капітана. 2007 рік.

29 серпня 2003 Рейна приєднався до «Манчестер Сіті» за 2,5 млн фунтів[7]. Проте виступи Рейни за «городян» часто перемежовувалися травмами, обмежуючи його виступи до тридцяти матчів у своєму першому сезоні з клубом, і змушуючи його пропустити шість місяців в сезоні 2004/05. В підсумку за три з половиною сезонів на «Сіті оф Манчестер», Рейна провів 87 матчів, забивши чотири голи. 11 січня 2007 року менеджер «Манчестер Сіті» Стюарт Пірс заявив, що клуб погодився розірвати контракт Рейни з метою його переїзду в Major League Soccer за сімейними обставинами, що і було зроблено 23 січня 2007 року[8][9].

24 січня 2007 року Рейна підписав контракт з «Нью-Йорк Ред Буллз», де він приєднався до свого колишнього головного тренера по Університету Вірджинії і збірній США Брюса Арени[10]. Однак, як і у Великій Британії, в США Рейну також майже постійно турбували травми. Він зіграв тільки двадцяти сім ігор в протягом двох років за команду і тільки шість з них у 2008 році, коли він лікувався від грижт міжхребцевого диска. Через це Рейна оголосив про завершення кар'єри 16 липня 2008 року[11].

Національна кар'єра[ред. | ред. код]

Клаудіо Рейна зіграв майже 100 ігор за свою збірну. Він знаходився в складі команди США на чемпіонаті світу 1994 року, хоча на поле і не виходив, і став одним з лідерів команди під час чемпіонатів світу 1998 року у Франції, 2002 року в Кореї і Японії та 2006 року в Німеччині, будучи на останніх двох капітаном команди.

Рейна на тренуванні збірної США. 2006 рік.

Крім чотирьох чемпіонатів світу, Рейна двічі брав участь в Олімпійських іграх (1992 і 1996). У 1992-му році, він був наймолодшим гравцем в команді, і зіграв 90 хвилин у кожному матчі збірної США в турнірі.

За головну команду країни, Рейну вперше зіграв в 1994 році проти Норвегії, і в тому ж році забив свій перший гол, у ворота збірної Молдови. Справи у Клаудіо йшли добре, але перед самим чемпіонатом світу 1994 року в США Рейна отримав травму гомілки, і був змушений стежити за турніром з лави запасних. Однак в наступному 1995 році Клаудіо допоміг національній команді виграти U.S. Cup, а також пробитися в півфінал Кубка Америки 1995 року. Під час U.S. Cup, збірна Сполучених Штатів обіграла свого історичного опонента, збірну Мексики, з рахунком 4:0. У тому матчі Рейна забив гол і віддав дві гольові передачі.

У 1996 році Рейна відмінно зіграв на Олімпійських іграх, забивши красивий гол на першій хвилині матчу проти збірної Аргентини. У 1997 році лише завдяки вирішальному голу, який Клаудіо забив у ворота збірної Канади, США завоювала місце на чемпіонаті світу 1998 року. Завдяки прекрасній грі в тому сезоні, ФІФА запросили Рейну зіграти в матчі зірок світу в Гонконгу. У тій грі Клаудіо відзначився голом. 1998 рік був знову-таки одним з найпродуктивніших в кар'єрі Рейни. Найкращу гру в тому сезоні США провела проти Австрії, обігравши їх з рахунком 3:0. Рейна забив гол, і віддав 2 гольові передачі. У 1999 році Клаудіо провів за збірну 4 рази, забивши один гол в матчі проти збірної Німеччини, який США виграли з рахунком 3:0.

2000 рік став початком найуспішнішої компанії збірної США в історії чемпіонатів світу. Успішно пройшовши кваліфікаційний турнір, збірна США стала однією з трьох команд, що завоювали путівку на чемпіонат світу 2002 з конференції КОНКАКАФ. Вчетверте поспіль США пробилися у фінальну стадію найпрестижнішого футбольного турніру для збірних. Через травму Клаудіо Рейна не зміг зіграти в матчі проти збірної Португалії, який США виграли (3:2). Відсутність в тому матчі дозволило Рейні залікувати травму і повернутися на поле у наступних матчах. Це припало якраз на гру проти історичного противника, збірну Мексики, яку США виграли із рахунком 2:0 і пробилися в 1/8 фіналу вперше за майже 70 років. Щоправда там команда Рейни програла майбутнім фіналістам збірній Німеччини.

Останнім великим турніром для Клаудіо став чемпіонат світу 2006 року у Німеччині. 23 червня 2006 року, на наступний день після того, як США вилетіли з турніру, Рейна оголосили про свій відхід зі збірної. Він закінчив свою міжнародну кар'єру з 111 матчами і 8 голами[12].

Міжнародна кар'єра[ред. | ред. код]

Клаудіо Рейна у виставковому матчі. 2010 рік.

Голи за збірну США[ред. | ред. код]

# Дата Місце Суперник Рахунок Результат Турнір
01. 20 квітня 1994 Давідсон, США Молдова Молдова 3:0 3:0 Товариський матч
02. 7 травня 1994 Фуллертон, США Естонія Естонія 2:0 4:0 Товариський матч
03. 18 червня 1995 Вашингтон, США Мексика Мексика 4:0 4:0 1995 U.S. Cup
04. 9 червня  1996 Фоксборо, США Ірландія Ірландія 2:1 2:1 1996 U.S. Cup
05. 9 листопада 1997 Бернабі, Канада Канада Канада 1:0 3:0 Кваліфікація до ЧС-1998
06. 22 квітня 1998 Відень, Австрія Австрія Австрія 3:0 3:0 Товариський матч
07. 6 лютого 1999 Джексонвілл, США Німеччина Німеччина 3:0 3:0 Товариський матч
08. 3 червня 2000 Вашингтон, США ПАР ПАР 3:0 4:0 2000 U.S. Cup

Досягнення[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батько Рейни — аргентинський футболіст, дружина Даніель Еган — гравець жіночої збірної США з футболу. Рейна і його сім'я живуть в Бедфорді, штат Нью-Йорк. У подружжя народилось четверо дітей: Джек (1999—2012), Джованні (нар. 2002), який названий в честь хорошого друга і колишнього партнера по «Рейнджерс» Джованні ван Бронкгорста, а також Йоах і Кароліна. 19 липня 2012 року 13-річний син Рейни Джек помер від раку[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://ussoccerplayers.com/player/reyna-claudio
  2. ↑ New York City FC name Claudio Reyna director of football operations (англ.). MLSsoccer.com. 22 травня 2013. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 2 червня 2017.
  3. ↑ http://www.socceramerica.com/article.asp?ART_ID=562138757[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. ↑ Whiteside, Kelly. "USA's Reyna personifies perseverance" [Архівовано 17 Березня 2016 у Wayback Machine.], USA Today, June 2, 2006. Accessed October 9, 2015
  5. ↑ Trecker, Jerry (16 січня 1994). WORLD CUP '94 Making A Quick Point Newcomers, one local, help USA over Norway. Newsday. Процитовано 28 квітня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ Jandoli, Ron (7 листопада 1999). Top 10 Players of each decade. The Star-Ledger. Архів оригіналу за 10 січня 2003. Процитовано 28 квітня 2013.
  7. ↑ REYNA SEALS CITY SWITCH. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 2 червня 2017.
  8. ↑ Pearce confirms Reyna request. Manchester Evening News. Архів оригіналу за 13 січня 2007. Процитовано 14 січня 2007.
  9. ↑ Man City agree to release Reyna. BBC Sport. 23 січня 2007. Архів оригіналу за 25 Серпня 2007. Процитовано 28 квітня 2013.
  10. ↑ Nierman, Jonathan (24 січня 2007). Reyna coming home to join Bulls. MLSnet.com. Архів оригіналу за січень 27, 2007. Процитовано червень 2, 2017.
  11. ↑ Butler, Dylan (15 липня 2008). Reyna announces his retirement. MLSnet.com. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 16 липня 2008.
  12. ↑ Reyna, Claudio на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
  13. ↑ Club Saddened By News. Архів оригіналу за 21 липня 2012. Процитовано 19 липня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаудіо_Рейна&oldid=42345960