Клер Голлінгворт
| Клер Голлінгворт | ||
|---|---|---|
 Клер Голлінгворт у 1942 році | ||
| Народилася |
10 жовтня 1911 Найтон (Лестер)d, Лестер[d], Лестершир, Англія, Сполучене Королівство[1][2][3] | |
| Померла |
10 січня 2017 (105 років) Гонконг | |
| Країна |
 Англія.svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство | |
| Національність | англійка | |
| Діяльність | журналістика | |
| Alma mater | Університетський коледж Лондона і Загребський університет | |
| Знання мов | англійська і польська | |
| Заклад | Ліберасьйон, The Daily Telegraph[4], Ґардіан[2] і The Economist[4] | |
| Учасник | Друга світова війна | |
| Нагороди |
| |
Клер Голлінгворт, OBE (англ. Clare Hollingworth; 10 жовтня 1911 — 10 січня 2017) — англійська журналістка та письменниця, яка першою повідомила про початок Другої світової війни[5].
Біографія[ред. | ред. код]
Клер Голлінгворт народилася 10 жовтня 1911 року у місті Лестер (графство Лестершир).
Кар'єра[ред. | ред. код]
Вона була першим військовим кореспондентом, яка повідомила про початок Другої світової війни, описавши події «сенсацією століття».[6] Як кореспондент «Дейлі Телеграф» у 1939 році під час поїздки з Польщі в Німеччину вона повідомила про німецькі війська, сконцентровані на кордоні з Польщею. Заголовок газети звучав так: «1000 танків скупчилися на кордоні Польщі. Десять дивізій доповідають про готовність до негайного удару»[7]. Стаття не містила прізвища журналістки, що було поширеною практикою для тогочасних газет. Три дні по тому вона була першою, хто повідомив про німецьке вторгнення в Польщу.[5]
Її стаж журналіста налічував понад 40 років, під час війни Голлінгворт працювала в Румунії, Туреччині, Греції та країнах Східної Африки. У повоєнний час Клер не залишила гарячі точки планети, відвідавши Палестину, Китай, Іран, Ірак, В'єтнам. З нею зустрічалися арабські шейхи та саудівські принци, що раніше не допускали до себе жінок-журналістів. Своє прощальне інтерв'ю давав їй останній шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві, який назвав англійку «єдиною людиною, з якою йому хотілося б поговорити».
До того, як стати репортеркою, Голлінгворт допомагала тисячам людей врятуватися від гітлерівських військ, роблячи для них британські візи. Одна з тих, кому допомагала журналістка, Марго Станьєр, згадувала її як «велику пані, яка була в правильному місці в правильний час»[7].
Сама репортерка ледве уникла смерті в 1946 році, коли вибух бомби зруйнував готель «Цар Давид» в Єрусалимі. Біля 1000 людей загинули внаслідок вибуху, від епіцентру якого Холлінгворт перебувала всього за 300 ярдів (274 м)[7].
В Бейруті Клер Голлінгворт влаштувала стеження за радянським резидентом Кімом Філбі. Будучи переконаною, що Філбі був частиною шпигунської мережі, яка включала Гая Берджесса і Дональда Мак-Лейна (вивезені в СРСР у 1951 році), вона написала, що він теж утік до Росії. Зараз відомо, що 23 січня 1963 року Кіма Філбі нелегально переправили до СРСР, де він проживав до самої своєї смерті в 1988 році[7].
Голлінгворт отримала Почесну нагороду Премії ім. Джеймса Кемерона з журналістики в 1994 році та найбільше достягнення за її кар’єру — премію телепрограми "What the Papers Say" ("Про що говорять газети") в 1999 році[7].
Останні сорок років свого життя журналістка прожила в Гонконзі, до того попрацювавши в столиці Китаю Пекіні в 1970-х роках[7].
Померла 10 січня 2017 року в Гонконзі в віці 105 років[7].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Голлінгворт була двічі заміжня. Вона вийшла за Ванделера Робінсона, який працював у Лізі Союзу Націй в 1936 році, вони розлучилися в 1951 році. Потім вона вийшла заміж за Джеффрі Хоара, близькосхідного кореспондента «Таймс». Хоар помер в 1965 році.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- The Three Weeks' War in Poland (1940), Duckworth ASIN B000XFSXEM
- There's a German Just Behind Me (1945), Right Book Club ASIN B0007J5R3Y
- The Arabs and the West (1952), Methuen ASIN B00692G566
- Mao and the Men Against Him (1984), Jonathan Cape ISBN 9780224017602
- Front Line (memoirs) (1990), Jonathan Cape ISBN 9780224028271
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.nytimes.com/2017/01/10/business/media/clare-hollingworth-reporter-who-broke-news-of-world-war-ii-dies-at-105.html
- ↑ а б (not translated to en-gb) Clare Hollingworth obituary — The Guardian, 2017. — ISSN 1756-3224; 1354-4322
- ↑ Celebrated war reporter Clare Hollingworth dies aged 105 — The Guardian, 2017. — ISSN 1756-3224; 1354-4322
- ↑ а б http://www.pbs.org/newshour/rundown/journalist-broke-story-start-world-war-ii-dies-105/
- ↑ а б «Clare Hollingworth, Reporter Who Broke News of World War II, Dies at 105», The New York Times, 10 January 2017
- ↑ Clare Hollingworth: British war correspondent dies aged 105. BBC News. 10 січня 2017. Архів оригіналу за 13 Січня 2017. Процитовано 14 Січня 2017.
- ↑ а б в г д е ж Журналістка, яка першою повідомила про початок Другої світової війни, померла в віці 105 років. Архів оригіналу за 15 Січня 2017. Процитовано 14 Січня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Imperial War Museum Interview from 2001 [Архівовано 13 Січня 2017 у Wayback Machine.]
- Clare Hollingworth interviewed in 1999 [Архівовано 14 Січня 2017 у Wayback Machine.] on BBC Radio 4's Desert Island Discs
|
