Климов Анатолій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Климов Анатолій Олексійович
Климов Анатолій Олексійович
Климов Анатолій Олексійович
Климов Анатолій Олексійович
Народився 30 березня 1948(1948-03-30)
Лисичанськ
Помер 3 листопада 2020(2020-11-03) (72 роки)
Країна  УРСРУкраїна Україна
Діяльність історик
Alma mater Ворошиловградський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка
Заклад Луганський національний університет ім. Т. Шевченка
Посада 1989—1997 — ректор
Вчене звання кандидат історичних наук
Науковий ступінь професор
Аспіранти, докторанти Шандра Ірина Олександрівна
Нагороди
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Анато́лій Олексі́йович Кли́мов (* 30 березня 1948, Лисичанськ — 3 листопада 2020, Луганськ) — український історик, 1974 — кандидат історичних наук, 1995 — професор, ректор, педагог, почесний професор Луганського національного університету ім. Т. Шевченка. 1998 — заслужений працівник освіти України, кавалер ордена «За заслуги» (2008).

Життєпис[ред. | ред. код]

В 1963—1966 роках працював музичним вихователем у дитячому садку Кадіївки Ворошиловградської області.

1970 року закінчив Ворошиловградський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка за фахом «історія та суспільствознавство», залишився асистентом, перейшов в аспірантуру.

1973 року там же пройшов аспірантуру, протягом 1973—1975 років — знову асистент, у 1975—1980 — старший викладач, 1980—995 — доцент кафедри політичної історії, у 1980—1990 — завідувач кафедри історії КПРС інституту.

В 1989—1997 роках — ректор Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка.

1995 — професор кафедри історії України; академік академії педагогічних і соціальних наук.

З 1997 року завідує кафедрою історії України в Луганському національному університеті.

Цариною його наукових зацікавленостей є дослідження історії України XX століття.

Серед тем:

  • молодіжний рух в 1920-1930-х роках,
  • рух робітників Донбасу в 20 сторіччі
  • промисловий розвиток Донбасу.

Як педагог підготував 9 кандидатів наук. Є автором та співавтором більш як 140 надрукованих праць, з них 5 монографій,

зокрема[ред. | ред. код]

  • 1976 — «Історія міст та сіл Української РСР. Ворошиловградська область»,
  • 1994—2004 — «Книга пам'яті України. Луганська область»,
  • 1998 — «Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Історичний нарис. 1923—1998»,
  • 1999 — разом з Ніколаюк Т. А. «Деякі питання економічного та позаекономічного стимулювання праці робітників промисловості України у 1929—1934 рр.»,
  • 2001 — разом з Борисовою О. В. — «Історичні підвалини Київського патріархату»,
  • 2001—2003 — «Книга скорботи України. Луганська область»,
  • 2003 — «Історія Луганського краю» — разом з Єфремовим А. С., Курилом В. С., Бровченко І. Ю., Красильниковим К. І., Семистягою В. Ф., Подовим В. І.,
  • 2004—2007 — «Реабілітовані історією. Луганська область»,
  • 2005 — «Стахановський рух і робітнича молодь Донбасу»,
  • 2005 — «Велика Вітчизняна війна і Луганщина. Історичні і політологічні дослідження»,
  • 2005 — «Внесок робітників Донбасу в економічний розвиток країни напередодні та на початку Другої світової війни. Внесок Донбасу в розвиток вітчизняного промислового потенціалу»,
  • 2005 — «Боротьба з німецько-нацистськими загарбниками на теренах Луганщини. Велика Вітчизняна війна 1941—1945 років: сучасні проблеми історичної освіти і науки»,
  • 2005 — «Використання комуністами української молоді в тоталітарній радянській державі 20-30-х років XX століття»,
  • 2006 — «До висвітлення трагедії голодомору 1932—1933 років на Луганщині»,
  • 2008 — (у складі редколегії) «Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область.»,
  • 2008 — разом з Михайличенком В. В. та Старовойтовим М. М. — «Повернення з полону примусового забуття: Голодомор 1932—1933 років на Луганщині. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область.»

кінець життєвого шляху[ред. | ред. код]

Анатолій Олексійович залишився в окупованому Луганську, проте в університеті вже не працював. 3 листопада 2020 р. прийшла сумна звістка з Луганська: «Помер професор кафедри Історії України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, ректор Луганського педінституту у 90-х роках Климов Анатолій Олексійович. Учений-історик, краєзнавець, педагог який з початку сімдесятих і по сьогоднішній час працював в університеті, ректор у важкі 90-ті роки, просто прекрасна людина. Безжальний коронавірус. Співчуття близьким і рідним.»

Джерела[ред. | ред. код]