Кобзарєв Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Кобзарєв
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Олександрович Кобзарєв
Народження 12 червня 1957(1957-06-12) (66 років)
  Ворошиловград, УРСР
Зріст 178 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР, Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1975—1977 СРСР «Зоря» (В)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977—1979 СРСР «Зоря» (В) 28 (0)
1980—1981 СРСР СКА (К) 20+ (4)
1981—1983 СРСР «Дніпро» (Дніпроп.) 20 (0)
1983 СРСР «Колос» (П) 26 (1)
1984—1989 СРСР «Зоря» (В) 146 (3)
1989 СРСР «Шахтар» (П) 4 (0)
Професіональні клуби (футзал)
1990-1994 СРСР/Україна «Механізатор» ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1994
1996—1998
1998—1999
2000—2001
2002—2003 		Україна «Зоря» (Л)
Україна «Металург» (Н)
Україна «Дніпро» (Дніпроп.)
Україна «Дніпро-2»
Україна «Зоря» (Л)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Олександрович Кобзарєв (нар. 12 червня 1957, Ворошиловград, УРСР) — радянський футболіст та український тренер, нападник, майстер спорту СРСР (1977).

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Футболом Володимир Кобзарєв розпочинав займатися у футбольній школі луганської «Зорі», де його першим тренером був Володимир Іванович Коваленко. Пізніше продовжив навчання в луганському спортінтернаті, у тренера Вадима Дмитровича Добіжі. У 1975 році молодого півзахисника запрошують до дублюючого складу «Зорі», в якому він провів два сезони і 2 травня 1977 року дебютував у вищій лізі за основний склад, у матчі «Зоря» — «Шахтар» (Донецьк) 0:0[1]. У тому ж році, в складі своєї команди, став півфіналістом Кубка СРСР, за цей успіх 20 річному футболістові було присвоєно звання Майстра спорту СРСР. У 1980 році Володимира призивають до армії й направляють у київський СКА. У своєму першому сезоні за армійський клуб був переможцем української зони другої ліги, ставши чемпіоном УРСР, а в стикових матчах Кобзарев з партнерами завоювали путівку в першу лігу. У СКА, Володимир був одним з лідерів команди і по закінченню терміну служби отримав запрошення перейти у вищоліговий «Дніпро» з Дніпропетровська, за який відіграв два з половиною сезони, але в дніпропетровському клубі твердого місця в основному складі не мав і в 1983 році перейшов у павлоградський «Колос».

У 1984 році Олег Базилевич, який тренував «Зорю», запропонував півзахисникові повернутися в рідну команду, яка на той час переживала не найкращі часи. Повернувшись у Ворошиловград, став одним з лідерів колективу, який поступово почав вибиратися з кризи. У 1986 році команда перемагає у своїй зоні другої ліги і підвищується в класі. Солідний внесок в успіх «Зорі» вніс і її капітан Кобзарєв, який виконував величезний обсяг роботи на полі і відрізнявся самовідданою та безкомпромісною грою.

Покинувши ворошиловградський клуб Володимир у 1989 році, нетривалий час пограв за павлоградський «Шахтар», остаточно вирішив завершити кар'єру гравця, перейшовши на роботу дитячим тренером. Проте, в 1993 році знову виходив на поле у ​​складі аматорської команди «Дружба-Хліб» з Магдалинівка, а також у сезоні 1993/94 років, в складі команди «Механізатор-Металіст» з Дніпропетровська, брав участь в чемпіонаті України з міні-футболу.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після закінчення кар'єри гравця працював тренером у дніпропетровському спортінтернаті. У квітні 1994 року Володимиру Олександровичу надходить пропозиція очолити луганську «Зорю», яка перебувала на дні турнірної таблиці вищої ліги чемпіонату України. З приходом нового тренера команда ожила, заграла впевненіше, провівши серію виграшних матчів і в підсумку віддалилася від конкурентів у боротьбі за виживання, фінішувала на 14 місці. Наступного сезону, після першого кола команда закріпилася в середині турнірної таблиці, але керівники клубу зважилися на зміну тренера, з другого кола довіривши колектив Анатолію Коршикову.

Після Луганська, Кобзарев протягом двох років очолював друголіговий «Металург» з Новомосковська. У жовтні 1998 року тренер отримав пропозицію очолити дніпропетровський «Дніпро»[2]. Команда перебувала в середині турнірної таблиці, показуючи невиразну гру, але подолати ігрову кризу Володимиру Олександровичу не вдалося і в квітні 1999 року тренер поступився своєю посадою Леоніду Колтуну, після чого прийняв друголіговий «Дніпро-2».

У липні 2002 року, Кобзарев знову став біля керма луганської «Зорі», яка опустилася на той час до другої ліги. Клуб очолив новий президент — Юрій Севастьянов, який поставила за мету вихід у першу лігу. І наставник блискуче впорався із завданням підвищення в класі, завоювавши путівку в першу лігу. У новому сезоні команда стартувала з трьох поразок і хоча згодом ситуацію вдалося виправити, Кобзарєв покинув свій пост, залишивши команду своєму помічнику Олексію Чистякову.

Надалі працював в структурах ФК ЦСКА (Москва), був старшим тренером ДЮСШ ФК ЦСКА (Москва). З 2011 року — старший тренер відділення футболу СДЮШОР № 44 департаменту фізичної культури і спорту Москви.

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • СРСР Майстер спорту СРСР: 1977

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вища ліга 1977. Володимир Кобзарєв
  2. ↑ Завал у «Дніпрі» при одному казковому виключенні. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 12 березня 2018.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Лімбек (1936) · Фівебр (1937) · Сердюков (1939) · Лущицький (1946–48) · Лукін (1949) · Балаба (1953) · Лущицький (1954) · Радікорський (1955) · Морозов (1956) · Холодков (1957–60) · Коломиєць (1960) · Забелін (1961) · Дідевич (1961) · Холодков (1962) · Зубрицький (1963) · Родос (1963) · Зубрицький (1964–66) · Родос (1967–68) · Лобановський (1968–73) · Каневський (1973–77) · Іванов (1977–1978) · Сабо (1978–79) · Лукашенко (1978–81) · Жучков (в. о.) (1981) · Ємець (1981–86) · Кучеревський (1987–92) · Павлов (1992–94) · Лисенко (1995) · Штанге (1995–96) · Грозний (1996–97) · Тищенко (1997–98) · Кобзарьов (1998–99) · Колтун (1999) · Федоренко (1999–01) · Лисенко (в. о.) (2001) · Кучеревський (2002–05) · Тищенко (в. о.) (2005) · Протасов (2006–08) · Безсонов (2008–10) · Тищенко (в. о.) (2010) · Рамос (2010–14) · Маркевич (2014–16) · Михайленко (в. о.) (2016–2017) · Поклонський (2017–2019)

Кладько (1936−1939) • Шевцов (1950−1951) • Абрамов (1957) • Водягін (1957−1959) • Антоневич (1960) • Балаба (1960−1961) • Зонін (1962−1964) • Алпатов (1964) • Бєсков (1965) • Горянський (1966−1967) • Гуреєв (1968−1969) • Зонін (1969−1972) • Блінков (1973−1974) • Пестов (1974) • Захаров (1975) • Пестов (1976) • Сабо (1977) • Захаров (1978−1979) • Добіжа (1980−1981) • Ращупкін (1982−1983) • Базилевич (1984) • Журавльов (1985) • Добіжа (1986−1988) • Байдачний (1988−1989) • Носов (1990) • Куксов (1990−1993) • А. Шакун (1993−1994) • Кобзарєв (1994) • Коршиков (1995) • Журавльов (1995) • Арістов (1996) • О. Шакун (1997) • Добіжа (1998−2000) • Єлісєєв (2000) • Погодін (2001) • Єлісєєв (2001−2002) • Кобзарєв (2002−2003) • Чистяков (2003) • Севастьянов (2003) • Довбій (2003−2004) • Коваль (2004−2006) • Малигін (в. о., 2006) • Безсонов (2006) • Малигін (в. о., 2006−2007) • Косевич (2007−2008) • Волобуєв (2008−2009) • Дудник (в. о., 2009) • Коваль (2009) • Чанцев (2009−2011) • Вернидуб (2011−2019) • Скрипник (2019−2022) • ван Леувен (2022−2023) • Лалатович (2023) • Бартуловичв.о.(2023) • Кривенцов (2023) • Ковальв.о.(2023−)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобзарєв_Володимир_Олександрович&oldid=41762762