Коваленко Борис Львович
| Борис Львович Коваленко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
25 листопада 1903 с. Хотуничі Щорського району Чернігівської області | |||
| Помер |
13 липня 1937 (33 роки) Київ | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | вірш, фейлетон, стаття | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Бори́с Льво́вич Ковале́нко (* 25 листопада 1903, с. Хотуничі Щорського району Чернігівської області —† 13 липня 1937, Київ) — український поет, літературний критик та літературознавець доби Розстріляного відродження. Жертва сталінського терору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Борис Львович Коваленко народився 25 листопада 1903 р. в с. Хотуничі Щорського району Чернігівської області в сім'ї залізничника.
Закінчив літературний факультет Київського ІНО (1925). Працював викладачем, завкафедрою.
Член КПРС із 1929 року.
Репресії[ред. | ред. код]
Заарештований 23 грудня 1936 року в Києві. На перших допитах під моральним і фізичним «впливом» слідства «визнав» себе винним у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації. Але пізніше, на очних ставках, заявив, що своїх попередніх зізнань не підтверджує, бо вони «невірні й вимушені».
В обвинувальному висновку за підписом уповноваженого НКВС УРСР Хаєта Коваленкові Б. Л. інкримінувалася активна участь у контрреволюційній націоналістичній організації, яка була зв'язана з контрреволюційною троцькістсько-зінов'євською терористичною організацією.
На закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного Суду СРСР 13 липня 1937 року, як зазначено в протоколі, Б. Коваленко «винним себе не визнав, від своїх зізнань на попередньому слідстві відмовився, оскільки дав їх під впливом слідства». За вироком цієї колегії 13 липня 1937 року засуджений до розстрілу з конфіскацією всього особисто йому належного майна. Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав, згідно з постановою ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року[1]. Розстріляний Коваленко в Києві того ж дня.
Справа Бориса Коваленка була взаємопов'язана зі справами Дмитра Чепурного, Гната Проня, Володимира Ярошенка, Михайла Мороза.
Цитата із "Сталінських списків[2][ред. | ред. код]
- «КОВАЛЕНКО Борис Львович
21.10.37 Украинская ССР, Центральный аппарат УГБ НКВД УССР Кат.1»
- Підписи: «Сталин, Молотов, Каганович, Ворошилов, Микоян»
Разом із Борисом Коваленком у розстрільному списку від 21.10.37 також були: Михайло Биковець, Майк Йогансен, Андрій Михайлюк, Анатолій Патяк, Яків Савченко, Михайль Семенко, Микола Скуба, Дмитро Грудина.
Реабілітація[ред. | ред. код]
Військовою колегією Верховного Суду СРСР 12 травня 1956 року вирок стосовно Коваленка Б. Л. у зв'язку з виявленими новими обставинами скасовано, а справу припинено за відсутністю в його діях складу злочину. У справі, пов'язаній з реабілітацією Б. Коваленка, є протоколи допитів Військовою прокуратурою письменників О. Копиленка, С. Воскрекасенка, М. Шеремета, які дали позитивну оцінку Борисові Коваленкові як письменникові і громадянинові. Позитивний відгук про Бориса Коваленка на адресу Військової прокуратури КВО написав О. Корнійчук.
Коваленко Б. Л. був реабілітований посмертно.
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Друкуватися почав з 1923 р. Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», ВУСПП. Співробітничав у періодичній пресі, був редактором «Літературної газети». В часи українізації вважався провідним критиком, був одним із керівників «Молодняка» та ВУСППу.
На початку 30-х років працював у Москві в Асоціації пролетарських письменників, викладав літературу в Інституті червоної професури.
У грудні 1934 року відкликаний ЦК КП(б)У на Україну і призначений завідувачем кафедри української літератури Київського університету. З січня 1935 року співробітничав також у «Всеукраїнській асоціації марксо-ленінських інститутів» (ВУАМЛІН).
Твори[ред. | ред. код]
- «В боротьбі за пролетарську літературу» (1928)
- «Перший призив» (1928)
- «Українська пролетарська література» (1929),
- «Петро Панч» (1931),
- «Пролетарські письменники» (1931),
- «Юхим Зоря» (1931),
- «За магнетобуди літератури» (1932),
- «Українська література» (1935),
- «Літературно-критичні статті» (1962).
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Письменники Радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник/Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с.
- З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій/Авт. кол.:Бойко Л. С. та ін. — К.: Рад. письменник, 1991.— Вип. І/Упоряд. О. Г. Мусієнко.— 494 с.
Див. також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 Червня 2013. Процитовано 10 Лютого 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 Січня 2011. Процитовано 10 Лютого 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Постанова ЦВК і РНК СРСР 1 грудня 1934 р [Архівовано 17 Червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Сталінські списки «Меморіалу» [Архівовано 31 Січня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
|
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
