Козак Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козак.
Козак Микола Іванович
Народження 29 жовтня 1947(1947-10-29) (76 років)
Загін, Ічнянський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Миргородський керамічний технікум (1968) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1980)
Діяльність художник
Вчитель Ханко Віталій Миколайович, Гладкий Михайло Захарович, Горбалюк Борис Васильович і Панащатенко Валентина Степанівна
Працівник Полонський порцеляновий завод
Член Спілка дизайнерів України
У шлюбі з Олексенко Зінаїда Володимирівна

Микола Іванович Козак (нар. 29 жовтня 1947, с. Загін, Ічнянський район, нині Прилуцького району, Чернігівська область) — український художник-фарфорист, дизайнер, краєзнавець, дослідник фарфоро-фаянсового промислу на Волині. Чоловік художниці Олексенко Зінаїди Володимирівни, заслуженого працівника промисловості України (нар. 1948)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 жовтня 1947 року в селі Загін Ічнянського району, нині Прилуцького району, Чернігівської області. Дитинство Миколи Козака минуло в с. Тростянець[2] серед природи пам’ятки садово-паркового мистецтва середини XIX століття, створеної І. М. Скоропадським (нині Державний дендрологічний парк «Тростянець» Національної академії наук України). Після закінчення Тростянецької восьмирічної загальноосвітньої школи навчався в Миргородському керамічному технікумі[3] (факультет художньої кераміки, 1963—1968 роки; викладачі Л. Статкевич, В. Панащатенко, В. Ханко); з 1975 по 1980 рік — у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (факультет «Декоративно-прикладне мистецтво»; викладачі М. Гладкий, Б. Горбалюк)[4]. Дипломна робота М. Козака чайно-кавовий сервіз «Олімпійський» у 1980 році експонувалася в Києві на республіканській художній виставці, присвяченій Олімпійським іграм у СРСР[5], у 1981 році — на Всесоюзній виставці вищих навчальних закладів художнього профілю в м. Баку[6].

Працював на Полонському фарфоровому заводі у 1968, 1971—1975 та 1980—1985 роках — художником, у 1985—2003 роках — головним художником заводу. У 2003—2007 роках — головний художник корпорації «Укрпромфарфор» України. У 1987 році став членом Спілки дизайнерів СРСР та України. Створював нові сервізи для чаю та кави, столові, десертні й дитячі набори, вироби декоративно-подарункового призначення[1]. Був членом республіканських та всесоюзних художньо-технічних рад фарфоро-фаянсової галузі УРСР та СРСР.

Найвідоміші роботи майстра[ред. | ред. код]

Набір для чаю "Зустріч"
Набір для чаю "Два кольори"
Сервіз для чаю "Левада"
Сервіз для кави "Адажіо"
Набір штофів "Пісні України"
  • 1971 — набір чайний «Первоцвіт»;
  • 1973 — сервіз кавовий «Наречена», набір чайний «Веснянка»;
  • 1974 — набори: для торта «Свято», для дерунів «Подільський», дитячий «Музиканти», для напоїв «Аромат»;
  • 1975 — набори: чайний «Зустріч», для торта «Свято»;
  • 1979 — набір чайний «Енергія»;
  • 1980 — набори: чайний «Хліб і троянди» (мал. З. Олексенко), чайно-кавовий «Олімпійський»;
  • 1980 — ваза «Блакитна» (у співавторстві);
  • 1981 — набір штофів «Пісні України», сервіз для чаю «Левада», подарункове горнятко «Подолянка» (усі у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 1982 — набори: чайний «Левада», дитячий «Півник»;
  • 1982 — ваза «Колос», подарункове горнятко «Любава» (обидва у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 1983 — гарнітур чайно-кавовий «Золотий колос», набір штофів «Дует», ваза «Синій птах» (усі у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 1984 — набори: чайний «Золотий колос», для дерунів (вареників) «Подільський»;
  • 1985 — набір чайний «Салют Перемоги»;
  • 1986 — набір чайний «Хоморець» (у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 1989 — набір чайний «Енергія», триптих «Пісня Кобзареві»;
  • 1990 — набір чайний «Два кольори»;
  • 1992 — набір чайний «Дарунок» (у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 1996 — набір кухонний «Полонь» (у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 1997 — набір чайний «Дачний» (у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 1999 — набори: для рибної юшки «Короп», для рибних страв «Лящ» (усі у співавторстві з художником З. Олексенко);
  • 2002 — набір ваз «Арт»; ваза «Арт» (у співавторстві)[1].

Роботи експонувалися на художніх виставках: республіканських у Києві від 1973 року[7], Вільнюсі (1975)[8], Мінську (1976)[9], Москві (1982)[10], Загребі (1976)[11], Бельгії (1976)[12], Австрії (1983)[13], Каневі (1989)[14], Нюрнберзі (1991)[15], Києві «Український дизайн» (1992).

Роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (НМУНДМ, Київ))[16], Канівському музеї Тараса Шевченка, Музеї народного декоративного мистецтва у Каневі, Музеї кобзарства та Меморіальному музеї Шолом-Алейхема (у складі Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»), Музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Білого в Чорноморську, Сумському обласному художньому музеї імені Никанора Онацького, Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї[17], Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана, Черкаському обласному краєзнавчому музеї, Історичному музеї Полонської міської ради ОТГ[1].

За проєктами М. Козака в місті Полонному встановлено пам'ятні знаки на річці Різанці (2007), героям-чорнобильцям (2008), Героям Небесної сотні (2014), Алея Слави Героїв АТО (2015). Автор герба і прапора Полонного[18].

Після зупинки виробництва на Полонському фарфоровому заводі (2008), за активної участі М. Козака, було збережено музейну колекцію фарфору, створено та відкрито нову експозицію в приміщенні Полонського Будинку культури (2013)[2].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом» (2016)[19].

Почесний громадянин міста Полонного (1996)[20].

Публікації[ред. | ред. код]

  • В обіймах вічної музики: Валентина Степова // Полонне історія і сучасність. Нариси історії Полонного. — Полонне, 2006. — С. 249—252.
  • Деякі міркування з приводу долі Полонського фарфорового заводу // Реформування соціально-економічної сфери України та напрямки його здійснення. Збірник наукових праць. — Житомир, 2011. — С. 34—37.
  • З історії одного експоната. Їй — 70! // Сьогодення громади. — 2017. — 4 травня.
  • З любов'ю до життя. Скульптор Михайло Моцак // Порцеляна. — 2017. — № 2. — С. 10—13.
  • Історія створення музеїв фарфору в Полонному // Порцеляна. — 2017. — № 1. — С. 78—85.
  • Митець світового масштабу: До 100-річчя від дня народження Лео Мола // Новий шлях. — 2015. — 6, 8 січня.
  • Полонський фарфоровий завод // Полонне історія і сучасність. — Полонне, 2006. — С. 127—132.
  • Прагнення до краси. Художниця Таїсія Шуляк // Порцеляна. — 2017. — № 3. — С. 10—16.
  • Сервіз для Хрущова // Сьогодення громади. — 2017. — 15 червня.
  • Танець з вазами // Сьогодення громади. — 2017. — 17 серпня.
  • Фаянсовий завод Шапіро-Зусьмана в Полонному // Порцеляна. — 2017. — № 3. — С. 36—47.
  • Як склали серенаду «Серенаді» // Сьогодення громади. — 2017. — 12 грудня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г В. М. Ханко Козак Микола Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 616—617. — ISBN 978-966-02-6814-2.
  2. ↑ а б Корусь О. Микола Козак — художник, дослідник, громадський діяч. Роль митця у створенні музею фарфору у місті Полонному: (До 70-річчя від дня народження) // Музейні читання пам'яті М. Біляшівського і Д. Щербаківського: науковий збірник за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Вінниця: ТОВ «Твори», 2018. — С. 126—132.
  3. ↑ Ханко В. Миргород як осередок керамічної освіти в Україні / Віталій Ханко. — Харків, 2021. — С. 9, 67, 109.
  4. ↑ Голубець О. Кераміка. Львівська академія мистецтв. — Львів, 1996. — С. 10.
  5. ↑ Каталог республіканської художньої виставки «Фізична культура і спорт». — Київ, 1980. — С. 21.
  6. ↑ Довідка Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва № 422-01 від 16.04.1987 р.
  7. ↑ Каталог республіканської художньої виставки «Молоді художники Радянської України». — Київ, 1973. — С. 67.
  8. ↑ Довідка Дирекції художніх виставок України № 879 від 14.09.1983 р.
  9. ↑ Каталог виставки образотворчого і народного декоративного мистецтва Української РСР у Мінську. — Мінськ-Київ, 1976. — С. 64.
  10. ↑ Каталог всесоюзной выставки произведений молодых художников «Молодость страны», посвященная ХІХ съезду ВЛКСМ. — Москва, 1982. (Приложение к каталогу, С. 20.)
  11. ↑ Etnografski muzej Zagreb. Izlozba dekorativno-primijenjene Umjetnostti SSR Ukraine. — Zagreb. Zagreb, 1979.
  12. ↑ Довідка ДХВ України від 14.09.1983 р. № 881.
  13. ↑ Довідка ДМУНДМ УРСР від 15.09.1983 р. № 164.
  14. ↑ Довідка Канівського державного музею-заповідника Т. Г. Шевченка № 382 від 19.10.1989 р.
  15. ↑ Im Rahmen der Consumenta Mussezentrum Nurnberg. Designerverband der Urraine. Design-Forum Nurnberg. — S. 21.; Свідоцтво Спілки дизайнерів України від 3 листопада 1991 р.
  16. ↑ Український фарфор, фаянс. Національний музей українського народного декоративного мистецтва // Серія «Музейні колекції». Вип. 4. — Київ, 2019. — С. 5.
  17. ↑ Полонский фарфор: Из фондов Хмельницкого областного краеведческого музея. — Хмельницкий, 1990. — С. 2. (рос.)
  18. ↑ Календар знаменних і пам'ятних дат Полонщини на 2017 рік / Полонська центральна районна бібліотека. Методичний відділ. — Полонне, 2016. — С. 18.
  19. ↑ Розпорядження Голови Верховної Ради України за № 542-К від 30 серпня 2016 р., м. Київ
  20. ↑ Свідоцтво Полонської міської рада народних депутатів за 18 жовтня 1996 р.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Афанасьєв В. Українське радянське мистецтво 1960 – 1980-х років: (Нариси з історії українського мистецтва). — Київ: Мистецтво, 1984. — С. 188.
  • Голубець О. Кераміка. Львівська академія мистецтв. — Львів, 1996. — С. 10.
  • Кавецкая С. Художественный совет по фарфору в Ташкенте// Советское декоративное искусство—6. — Москва: Советский художник, 1983. — С. 261.
  • Календар знаменних і пам'ятних дат Полонщини на 2017 рік / Полонська центральна районна бібліотека. Методичний відділ. — Полонне, 2016. — С. 17—20.
  • Ковган В., Ханко В. Миргородський державний технікум ім. М. В. Гоголя: Історичний нарис. — Миргород, 1996. — С. 47.
  • Корусь Є. Микола Козак — художник, дослідник, громадський діяч. Роль митця у створенні музею фарфору у місті Полонному: (До 70-річчя від дня народження) // Музейні читання пам'яті М. Біляшівського і Д. Щербаківського: науковий збірник за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Вінниця: ТОВ «Твори», 2018. — С. 126—132.
  • Макаренко П. Полонне: Краєзнавчий нарис. — Львів: Каменяр, 1976. — С. 20.
  • Міжнародний керамічний симпозіум «Фарфор-фаянс у світовому й локальному вимірах (історія, мистецтво, побут, бізнес, ідеологія, політика)»: Програма. – Опішне: Українське народознавство, 2011. — С. 15.
  • Полонський фарфоровий завод: До 100-річчя заснування заводу/ Автор-упорядник Макаренко П. — Київ: Реклама, 1989. — С. 11.
  • Український фарфор, фаянс. Національний музей українського народного декоративного мистецтва // Серія «Музейні колекції». Вип. 4. — Київ, 2019. — С. 5.
  • Ханко В. Миргород як осередок керамічної освіти в Україні / Віталій Ханко. — Харків, 2021. — С. 9, 67, 109.
  • В. М. Ханко Козак Микола Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 616—617. — ISBN 978-966-02-6814-2.
  • Шевчук А. Рідне мистецтво: Статті та есеї з історії і критики декоративно-ужиткового й образотворчого мистецтва. — Житомир: Полісся, 2012. — С. 125—137.
  • Школьна О. Фарфор-фаянс України ХХ століття. — Київ, 2011. — С. 331.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козак_Микола_Іванович&oldid=42036132