Колегіум єзуїтів (Луцьк)
Луцький єзуїтський колегіум, або Луцька єзуї́тська коле́гія — колишній навчальний заклад, «дім Товариства Ісуса» у Луцьку. Почав діяльність у 1612 році за сприяння єпископа Павела Волуцького.
Відомості[ред. | ред. код]
У 1606 році записано фундуш для заснування колегіуму єзуїтів у Луцьку (затверджений генералом Ордену Аквавівою в 1608 році[1]). Ініціятором фундушу був єпископ Марцін Шишковський.
Луцький колегіум єзуїтів сприяв спольщенню записів судово-адміністративних книг у місті: в 1620—1640 роках їх відсоток доходив до 73, в той час як у 1610—1620-х становив тільки 9.[2]
Навчання в колегіумі[ред. | ред. код]
Колегіум і Студії граматичні й риторичні діяли у 1608—1611 роках під ректорством Обріціуса[3]. Першим магістром був ксьондз, тлумач Біблії[4] Станіслав Вуєк[5]. Спочатку, поки велике приміщення для колегіуму тільки проектувалося, він містився у будинку біля дзвіниці, відданий для навчання єпископом Шишковським. На початках у колегіумі навчалося 150 учнів, у пізніші часи їх кількість сягала більше 300. Навчання було безкоштовним, а викладання на високому рівні, тому до Луцька приїжджали вчитися зі Львова, Острога та Києва. Курс моральної теології для студентів ввели у 1615 році. Філософію — з 1636. Викладали також фехтування, танці, мови. Також діяв театр, для чого була відведена окрема театральна зала у приміщенні колегіуму. Викладання філософії припинили у 1638 і поновили аж у 1688. Математику і фізику викладали у 1692—1695, а згодом відновили у 1753. У 1762 році навчання доповнили курсом етики та вищим курсом філософії[6].
Луцький єзуїтський колегіум був одним із найзаможніших на Волині[7].
Після касації ордену в 1773 році викладачі луцького єзуїтського колегіуму стали викладати в інших школах міста. А також у вищій школі академічного типу, яка була організована Народною комісією освіти частково у приміщеннях обгорілої кафедри Святої Трійці, а частково у колишньому колегіумі.
Будівля[ред. | ред. код]
1609 році луцькі єзуїти отримали дозвіл польського короля Сигізмунда ІІІ на купівлю ділянок для будівництва нового колегіуму й костелу. Не виключено, що проект будівництва був розроблений архітектором М. Гінтаом за участю італійського архітектора Дж. Бріано.[8]
Італійський архітектор Бенедетто Моллі в 1646 році нарисував проєкт будівлі Колегіуму єзуїтів у Луцьку. Рисунок перебуває в Парижі, у збірці «Національної Бібліотеки»[9]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Навчались[ред. | ред. код]
- Казимир Флоріан Чарторийський — примас Польщі.
Доброчинці[ред. | ред. код]
- Катерина Загоровська — донька Стефана, дружина Войцеха Чацького (староста володимирський, полковник ЙКМ), київського підкоморія Адама Олізара.[10]
- князь Юрій Чорторийський — луцький староста[11]
- Юрій Вишневецький, в 1614 році переписав права на якісь земельні ділянки.[12]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Brykowska M. Kościół Jezuitów w Łucku i architektura zakonu Jezuitów na Wołyniu i Podolu w 1. połowie XVII wieku [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 65.
- ↑ Фаріон І. Траєкторія мовної полонізації України наприкінці XVI — упродовж XVII ст Люблінська унія 1569 // Слово Просвіти. — 2016. — № 35 (976) (1-7 вер.). — С. 6—7. (Мова єдина)
- ↑ Stanisław Załęski. Jezuici w Polsce. — Kraków, 1908. — S. 189. (пол.)
- ↑ ]
- ↑ Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu [Архівовано 27 червня 2016 у Wayback Machine.]. — Łuck, 1929. (пол.)
- ↑ Adam Wojnicz. Łuck na Wołyniu, — Łuck, 1922. — S. 52—53. (пол.)
- ↑ Łuck… — S. 779.
- ↑ Ткачук А. Неправославна школа на Волині у XVI—XVII столітті // Етнічна історія народів Європи. — Вип. 11. — С. 44.
- ↑ Paszenda J. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/4, zeszyt 91. — S. 635. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 641—642. (пол.)
- ↑ Latacz E. Czartoryski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 277—278. (пол.)
- ↑ Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia [Архівовано 4 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 231—232. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Brykowska M. Kościół Jezuitów w Łucku i architektura zakonu Jezuitów na Wołyniu i Podolu w 1. połowie XVII wieku [Архівовано 30 червня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka kresów wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1996. — № 2. — S. 65—84. (пол.)
- Łuck // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 779. (пол.) — S. 779—792. (пол.)
- Шевченко Т. Викладачі Луцького єзуїтського колегіуму (1608—1648) [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Київська старовина. 2000. № 6 (336)
Посилання[ред. | ред. код]
- Олександр Котис. Архітектори Луцька: це місто має імена [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Климчук А. М. Єзуїтські бібліотеки на українських етнічних землях в XVI—XVIII ст. [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Krzysztof Rafał Prokop. Paweł Wołucki 1607—1616 [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.] (укр.) (пол.)