Колоколин
| село Колоколин | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Букачівська селищна громада |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1394 |
| Перша згадка | 1463 |
| Населення | 682 |
| Площа | 12,666 км² |
| Густота населення | 53,84 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77060 |
| Телефонний код | +380 3435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°18′06″ пн. ш. 24°28′45″ сх. д. / 49.30167° пн. ш. 24.47917° сх. д.Координати: 49°18′06″ пн. ш. 24°28′45″ сх. д. / 49.30167° пн. ш. 24.47917° сх. д. |
| Водойми | Охаба |
| Відстань до обласного центру |
60 км |
| Відстань до районного центру |
60 км |
| Найближча залізнична станція | Букачівці |
| Відстань до залізничної станції |
6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, смт.Букачівці |
| Карта | |
  Колоколин | |
 Колоколин | |
| Мапа | |
| |
Колоко́лин — село у складі Букачівської селищної територіальної громади,Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, Село розташоване за 6 км від центру громади селища.Букачівці,та залізничної станції Букачівці.
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка свідчить про існування села до 29 червня 1394 року[1].
Також згадується у книгах галицького суду 4 березня 1437 року[2].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), млин у Руді та 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[3].
У 1939 році в селі проживало 1830 мешканців (1530 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 180 поляків, 20 євреїв)[4].
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в тодішньому Букачівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Колоколин, Васючин, Княгиничі, Помонята і Явче.[5]
У селі була центральна садиба колгоспу ім. Дзержинського. Артіль мала 1206 га земельних угідь, млин, електростанцію, майстерні. Колгосп розробляв поклади ангідритового каменю. В селі працював металообробний промкомбінат, який виготовляв: металеві ліжка, карнизи, вішалки, залізобетонні конструкції, гіпсоблоки, електро-рубильники.
За післявоєнні роки понад 400 мешканців здобули вищу й середню освіту.
Населення[ред. | ред. код]
Населення села станом на 31.12.1880 р. становило 871 ч., на 09.12.1931 р. — 1682, на 01.01.1970 р. — 1562, на 01.01. 2009 р. — 582.
Сьогодення[ред. | ред. код]
- Восьмирічна школа (діяльність призупинена, не працює з 01.09.2020)[6]
- Клуб
- Бібліотека
- Амбулаторія[7]
- Магазин.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У селі є чотири археологічні пам'ятки та десять пам'яток мистецтва, які знаходяться на державному обліку. На території села виявлено поховання доби неоліту, бронзи та липицької культури.
Село, багате на поклади алебастрового каменю, було одним із осередків призабутого народного промислу — різьби по алебастровому каменю. У селі побутують легенди про те, що під час нападу на село татар люди ховалися від ворогів у давніх алебастрових печерах.
У Колоколині збереглася дерев'яна 3-зрубна церква Собору Івана Хрестителя (1837) [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.], яку розписав букачівецький іконописець Йов Варніцький, в 2008 р. — С. Вдовичин. Одну з ікон Й. Варніцького в 1986 р. було передано через О. Бойкевича до Рогатинської Святодухівської церкви-музею.
Пам'ятники[ред. | ред. код]
У селі споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Драк Микола Мар'янович (1929-29.9.2011, Львів) — педагог, науковець (кандидат історичних наук), громадський діяч, депутат Львівської обласної ради І-го демократичного скликання від Руху (Львів, Галицький район).[8] Похований на Голосківському цвинтарі. Автор розвідок «Історія села Романів» (Романів — Пустомити — Львів, 1964), «Фірма Бачевських у Львові і розвиток лікеро-горілчаної промисловості в Галичині (1782—1939)» (Львів, 2004).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 64. Владислав, польський король, дарує Данилові Задеревецькому села під Галичем i Зудечовом. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.20, № 169. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 67.
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 грудня 2019.
- ↑ Колоколинська філія Княгиницького ліцею. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
- ↑ У селі Колоколин на Рогатинщині ремонтують амбулаторію. ФОТО. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
- ↑ Список депутатів першого демократичного скликання Львівської обласної ради. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Kołokolin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 282. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Колоколин the best [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
