Кольчужний капюшон
| Кольчужний капюшон | |
_cropped.jpg) | |
| З матеріалу | mail[d] |
|---|---|
Кольчужний капюшон, кольчужний каптур, кольчужна відлога (англ. mail coif, трансліт. mail coif) — це капюшон з кольчуги, який захищав голову, міг бути як частиною гауберка, так і носитися окремо.
Спочатку складав з кольчугою єдине ціле, але у другій половині XIII століття (а за іншими даними, ще в середині XII століття) став вироблятися окремо[1]. Міг включати відкидний кольчужний клапан для захисту рота. Поверх кольчужного капюшона зазвичай надягався конічний «норманський» шолом, який до кінця XII століття змінив топхельм (відроподібний шолом). У XIV столітті на зміну капюшону прийшов бацинет з бармицею.
Кольчуга в Західній Європі використовувалася з часів античності, проте вона погано захищає від рубаючих і колючих ударів і з кінця першого тисячоліття нашої ери почали більше надавати перевагу пластинчастим і лускатим обладункам. З XI століття, з появою у вершників великих мигдалеподібних щитів, що закривали їх від обличчя до середини гомілки, кольчуга знову стала популярною, прикриваючи тіло від випадкових і ковзаючих ударів. Поверх кольчужного каптура одягався норманський шолом, оскільки від прямого рубаючого удару сам капюшон не рятував: на Готланді були розкопані черепи в розрубаних поперечним ударом кольчужних капюшонах. У XIII столітті з'являються топхельми, які одягалися на спеціальну, з товстим м'яким валиком-вінцем, шапку, що надіта поверх кольчужного капюшону. Посилення наступального озброєння, зокрема розвиток арбалетів та алебард, призвело до заміни кольчужного капюшону бацинетом.[2]
У сленгу реконструкторів кольчужний капюшон називається «койф».[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Peirce, Ian. The Knight, his Arms and Armour, c.1150—1250 // Anglo-Norman studies XV: proceedings of the XV Battle Conference and of the XI Colloquio Medievale of the Officina di Studi Medievali, 1992 / Ed. Chibnall, Marjorie. — Boydell & Brewer, 1992. — P. 254—256. — ISBN 0851153364.
- ↑ Горелик Марк Борисович (1975). О Бальмунге, Дюрендале и их хозяевах. Вокруг Света (рос.). www.vokrugsveta.ru. Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 13 грудня 2017.
- ↑ Бронская, Елена Леонидовна. Лингвистические параметры молодежной субкультуры как дискурсивного сообщества [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]. // Magister Dixit 1 (2012).
| ||||||||||||||||||||||
