Користувач:Demetrios/Єпископат УАПЦ
Єпископат Української автокефальної православної церкви, відродженої 1989 року і до об’єднання з іншими українськими юрисдикціями в Православну церкву України 15 грудня 2018 року.
Єпископат за предстоятеля Мстислава (Скрипника)[ред. | ред. код]
Єпископи відновленої УАПЦ з моменту виходу єпископа Йоана (Боднарчука) зі складу РПЦ і до смерті митрополита-патріарха Філадельфійського Мстислава (Скрипника). За виключенням митрополита Мстислава, американські єпископи УПЦ в США у список не включені. На момент смерті предстоятеля в УАПЦ на території України лишалося лише двоє єпископів — Петро (Петрусь) і Михайло (Дуткевич) (але й вони ненадовго переходили в УПЦ КП). Всі інші, у зв’язку з юридичною ліквідацією УАПЦ з боку держави, перейшли до УПЦ КП.
Єпископат після смерті Мстислава (Скрипника)[ред. | ред. код]
Після смерті Мстислава (Скрипника) в УАПЦ лишилося тільки двоє єпископів — Петро (Петрусь) та Михайло (Дуткевич). УПЦ в США на чолі з новим предстоятелем митрополитом Костянтином (Баганом) відмовилася рукопокладати нових архієреїв, посилаючись на негативний попередній досвід. Відродження УАПЦ відбувалося головним чином навколо Львівського братства і священика Володимира Яреми — майбутнього патріарха УАПЦ Димитрія. Після загадкової смерті патріарха УПЦ КП Володимира (Романюка) низка ієрархів УПЦ КП повернулася або перейшла до УАПЦ.
Єпископат наприкінці 2018 року[ред. | ред. код]
На момент Об’єднавчого собору 15 грудня 2018 до УАПЦ належали 15 єпископів:
- Макарій (Малетич), митрополит Львівський, предстоятель УАПЦ
- Андрій (Абрамчук), митрополит Галицький
- Роман (Балащук), митрополит Вінницький і Брацлавський
- Володимир (Шлапак), архієпископ Житомирський і Поліський
- Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський
- Герман (Семанчук), архієпископ Чернівецький і Хотинський
- Тихон (Петранюк), архієпископ Тернопільський і Бучацький
- Кирило (Михайлюк), єпископ Ужгородський і Закарпатський
- Володимир (Черпак), єпископ Вишгородський і Подільський
- Геронтій (Олянський), єпископ Бориспільський
- Борис (Харко), єпископ Херсонський і Миколаївський
- Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський
- Савва (Фризюк), єпископ Донецький і Слов’янський
- Павло (Мисак), єпископ Коломийський
- Гавриїл (Кризина), єпископ Рівненський і Волинський
Усі єпископи взяли участь у роботі Соборі та увійшло до об’єднаної Православної церкви України.
Див. також[ред. | ред. код]
- Єпископат Православної церкви України
- Єпископат Української православної церкви (Московського патріархату)
- Єпископат Української православної церкви Київського патріархату
Джерела[ред. | ред. код]
- Бабинський, Анатолій. Українська Автокефальна Православна Церква // РІСУ. — 20 червня 2011.
- Горбик, Сергій, протоієрей. До питання визнання Вселенським патріархатом хіротоній Київського патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви // Дніпровська єпархія Православної Церкви України. — 1 липня 2019.
- Драбинко, Александр. Православие в посттоталитарной Украине (вехи истории). — Киев : Свято-Успенская Киево-Печерская Лавра, 2002. — 286 с.
- Иерархия Украинской Автокефальной Православной Церкви (1989-1993) // Hierarchy.religare.ru
- Лозовий, Марко. Ієрархія ряджених // Православіє в Україні. — 1 лютого 2002.
- УАПЦ // Антираскол
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чин доповнення сумнівної хіротонії.
- ↑ Таємно. Участь не доведена.
- ↑ а б Без доведеної апостольської спадкоємності.
- ↑ а б Де-факто залишив УАПЦ ще у червні 1992.
- ↑ Через сумнівність його хіротонії у лютому 2011 був заново перерукоположений з іменем Адріан (Кулик).
- ↑ Був рукопокладений на єпископа в одній із емігрантських юрисдикцій. Митрополит Мефодій прийняв його без перерукопокладання, але частина єпископу УАПЦ категорично відмовилася визнавати цю хіротонію і не визнавала його як єпископа до повторної хіротонії у 2011 році.