Користувач:Dimant/box-header

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сім'я та юність[ред. | ред. код]

Його батько, сер Освальд Мослі був міністром від Лейбористської партії, а також членом парламенту від Консервативної і Лейбористської партій у 1920-х роках. До початку 1930-х він залишив велику політику і став лідером Британського союзу фашистів (БСФ). Його перша дружина померла в 1933 році, а в 1936 сер Освальд одружився на Діані Мітфорд. Церемонія пройшла в Німеччині, де в якості гостей були присутні Йозеф Геббельс і Адольф Гітлер. Макс народився в Лондоні в квітні 1940 року, перші дні початку Другої світової війни. У травні, сера Освальда, який вів переговори щодо мирного договору з нацистською Німеччиною, як і більшість інших активних фашистів у Великій Британії, було інтерновано британською владою згідно правила оборони 18B. Згодом леді Мослі була поміщена у в'язницю.[1] Макс і його старший брат Александер протягом перших років свого життя не бачили батьків. У грудні 1940 року тодішній прем'єр-міністр Вінстон Черчилль, який був знайомий з леді Мослі, попросив міністра внутрішніх справ Герберта Моррісона забезпечити леді Мослі регулярні побачення з Максом, якому на той момент було лише 8 місяців.[2][3]

16 листопада 1943 року сера Освальда і леді Мослі було звільнено з-під варти в'язниці Голловей, що викликало сильні протести громадськості.[4] Кілька шкіл відмовилися приймати синів сімейства Мослі, причиною чому послужили їх дикість і репутація батьків, тому Макс з братом спочатку одержували освіту вдома.[5] Згодом сім'я переїхала до заміських будинків у Англії, що перейшли їм у спадщину. У 1950 році родина Мослі придбала будинки в Ірландії та муніципалітеті Орсе поблизу Парижа. Мослі проводили весну у Франції, а осінь і зиму в Ірландії, де Макс захопився полюванням та верховою їздою.[6][7] Його тітка Ненсі Мітфорд у листах до Івліна Во згадувала, що Мослі подорожували Середземним морем на сімейній яхті. Під час однієї з таких поїздок вони відвідали Іспанію, де були прийняті другом сера Освальда Мослі, генералом Франко.[8]

Свою освіту Макс Мослі спочатку отримував у Франції,[9] а починаючи з 13 років два роки навчався в Німеччині, де оволодів німецькою мовою.[1] Після повернення до Англії, він здобував освіту в Міллфілді (англ. Millfield), незалежній школі-інтернат в графстві Сомерсет. Далі навчався в Крайст Черч, коледжі при Оксфордському університеті, який закінчив у 1961 році зі ступенем в галузі фізики. Під час навчання був секретарем Оксфордського союзу. У 1961 році, Мослі виступив з гаслом «Свобода слова для фашистів», у відповідь на відмову Оксфордського союзу запросити його батька для виступу. Незабаром після цього, Макс представив свого батька Роберту Скідельскі, який пізніше написав біографію сера Освальда.[10] Після того як хлопець зрозумів, що «фізикою багато грошей не заробити», він відкидає свій початковий задум працювати в цій сфері і вирішує навчатися юриспруденції в Грейс-інн (англ. Gray's Inn) у Лондоні, де 1964 року отримав право займатися адвокатською діяльністю.[11][1] У 2005 році від Нортумбрійського університету Мослі отримує почесну ступінь доктора цивільного права.[12] На початку 1960-х років, Мослі був членом Територіальної армії, де проходив навчання на парашутиста.[13]

Політика[ред. | ред. код]

У підлітковому віці і коли йому було трохи за двадцять, Мослі та його брат були пов'язані з батьковою післявоєнною політичною партією Юніоністський рух (ЮР), яка виступала за ідею об'єднання Європи. Тревор Гранді, центральна фігурою молодіжного руху ЮР


  1. а б в Garside, Kevin (2 November 2007). Max Mosley rides out the storm. The Daily Telegraph. London. Процитовано 24 November 2007.
  2. Saward, Joe (6 November 1997). Max's finest hour and other stories. GrandPrix.com. Процитовано 13 January 2008.
  3. Mosley, N. (1983), p. 201.
  4. Horwell, Veronica (14 August 2008). Obituary Diana Mosley. The Guardian. UK. с. 1. Процитовано 7 April 2008.
  5. Jones (2004), pp. 141–143.
  6. Dorril (2006), p. 598.
  7. Jones (2004), pp. 149–150.
  8. O'Keefe, Thomas. Max Mosley: Face to Face. Atlas F1. Процитовано 24 November 2007.
  9. People: Max Mosley. GrandPrix.com. Процитовано 24 December 2007.
  10. Dorril (2006), pp. 622–623.
  11. Im Profil: FIA-Praesident Max Moseley als Redaktionsgast von Auto Motor und Sport ueber die naechste Amtszeit und die Moeglichkeiten, die Formel 1 langsamer zu machen... Auto, Motor und Sport. 2001. Heft 26: Seite 168–172. 12 December 2001.
  12. Honorary Degree is winning formula for Max. Northumbria University. 22 July 2005. Архів оригіналу за 17 April 2008. Процитовано 2 March 2008.
  13. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою poacher не вказано текст