Корнієнко Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корнієнко Олександр Сергійович
Перший заступник Голови Верховної Ради України
Нині на посаді
На посаді з 19 жовтня 2021
Президент Володимир Зеленський
Попередник Руслан Стефанчук
Народився 12 травня 1984(1984-05-12) (39 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як хімік-технолог, інженер
Громадянство Україна Україна
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Політична партія «Слуга народу»
Діти 2 доньки
korniyenko.in.ua
Корнієнко Олександр Сергійович на сайті Верховної Ради
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — Т.ч

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнієнко.

Олександр Сергійович Корнієнко (нар. 12 травня 1984, Київ) — український політик від партії «Слуга Народу», громадський діяч з неформальної освіти. Перший заступник голови Верховної Ради України з 19 жовтня 2021 року[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

  • 2001—2007 — навчався у КПІ (магістр хімічної технології та інженерії).
  • 2008—2010 — навчався у Вісбаденській академії психотерапії (Німеччина)[2]

Робота[ред. | ред. код]

  • 2001—2003 — журналіст журналу «Молоко», сайту music.com.ua;
  • 2003—2004 — журналіст, редактор молодіжної газети «Молода гвардія»;
  • 2004—2006 — засновник та видавець студентської газети «Студентка»;
  • 2005—2008 та 2011—2013 — концертний директор та менеджер українського рок-гурту Крихітка (Крихітка Цахес);
  • 2006—2008 — виконавчий продюсер мистецького об'єднання «Остання барикада», в рамках якого брав участь в організації ряду мистецьких акцій та фестивалів, зокрема, День Незалежності з Махном(м.Гуляйполе, Запорізька обл., 2006р.).
  • 2005—2010 — співзасновник молодіжної організації «СІМ — Спілка ініціативної молоді»[3], яка займалась неформальною освітою та креативним дозвіллям молоді (рр.);
  • З 2015 — голова Наглядової ради ГО «Біржа молодіжних проектів»;
  • 2016—2018 — для проєкту GoCamp організовував приїзд до України волонтерів для участі у пришкільних мовних таборах.
  • 2008-2010 - соціальний тренер
  • 2010 — квітень 2019 — бізнес-тренер.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2004—2005 — учасник студентських протестів під час Помаранчевої революції.

З 2006 — політичне консультування на виборчих кампаніях, після Революції гідності працював з новими партіями та кандидатами. 2015 року працював у штабі кандидата на посаду міського голови Миколаєва від партії «Самопоміч» Олександра Сєнкевича[4].

З листопада 2018 року — у команді Зеленського. Координував волонтерський проєкт спостерігачів від ЗеКоманди. Організовував роботу з наповнення виборчих комісій.

Керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу»[5], кандидат в народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 7 у списку[6]. Фізична особа-підприємець[7].

Перший заступник голови депутатської фракції партії «Слуга народу»[8], голова партії — з 10 липня 2019 року[9].

Член Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування[10], голова підкомітету з питань організації державної влади, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, державних символів та нагород[11]. Очолює Лічильну комісію[12]. З травня 2019 року — керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу», кандидат в народні депутати від цієї партії.

З 10 листопада 2019 — керівник партії[13].

У травні 2020-го став одним з ініціаторів законопроєкту від «Слуги народу», який за даними ЗМІ[14], фактично офіційно дозволяє непрямий підкуп виборців в умовах пандемії коронавірусу.

Перший заступник голови Верховної Ради України від 19 жовтня 2021 року[15].

19 жовтня обраний першим віце-спікером замість Руслана Стефанчука, який перейшов на посаду голови Верховної Ради, замінивши Дмитра Разумкова.[16][17]

Фінансовий стан[ред. | ред. код]

Згідно з декларацію за 2020 рік, дохід сім'ї Корнієнко становив понад 1,2 млн грн. Зокрема, у Верховній Раді Корнієнко заробив 510 тис. 426 грн. Політик задекларував 104,9 тис. грн і $150 на банківських рахунках. У власності Корнієнка та його дружини — квартира в Києві площею 113 м² і вартістю 4,4 млн грн, квартира в Черкасах площею 85 м² вартістю 200 тис. грн та земельна ділянка та будинок у Київській області. Корнієнко також задекларував автомобіль Citroen C5 Aircross HDi 180 2019 року випуску вартістю майже 951 тис. грн. і 50 % авторських прав на пісні групи «2Саша»[18][19].

Скандали[ред. | ред. код]

Держкіно[ред. | ред. код]

2 грудня 2019 року представники української кіноіндустрії написали відкритого листа до прем'єр-міністра, міністра культури, молоді та спорту та голови Нацагентства з питань держслужби з вимогою звільнити Корнієнка з Комісії з питань вищого корпусу державної служби,[20] якого було призначено у цю комісію напередодні 20 жовтня.[21] Його звинувачують у політичній заангажованості щодо кандидатури Юлії Сінькевич на посаду голови Держкіно, єдиної фіналістки конкурсу на цю посаду.[22]

Сексизм[ред. | ред. код]

23 червня 2020 року потрапив у сексистський скандал, обговорюючи з членом партії «Слуга народу» Давидом Арахамія зовнішність депутатки Ірини Аллахвердієвої[23]. Пізніше стало відомо, що обговорювали вони не Ірину Аллахвердієву, а Тетяну Домбровську[24].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений. Разом із дружиною виховують трьох доньок.

Примітки[ред. | ред. код]

Олександр Корнієнко
у соціальних мережах
Олександр Корнієнко на сайті Facebook
Олександр Корнієнко на сайті Instagram
  1. ↑ Корнієнко став новим першим віцеспікером Ради. Що про нього відомо. bbc.com (укр.). BBC News Ukrainian. 19 жовтня 2021. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  2. ↑ Корнієнко Олександр Сергійович [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] Слово і Діло
  3. ↑ Мозок Зе. Усі радники кандидата Зеленського (список) [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.] Главком (9 квітня 2019)
  4. ↑ Корнієнко Олександр Сергійович [Архівовано 14 квітня 2020 у Wayback Machine.] Чесно
  5. ↑ Керівник штабу «Слуги народу» Корнієнко: Якщо нашим депутатам буде мало грошей — нехай пишуть книжки [Архівовано 13 червня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (13 червня 2019)
  6. ↑ На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.] Радіо Свобода (9 червня 2019)
  7. ↑ Центральна виборча комісія
  8. ↑ Разумков назвав прізвища голів фракцій [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] Depo.ua (29 серпня 2019)
  9. ↑ Новим головою партії «Слуга народу» став Олександр Корнієнко — новини політики | УНІАН. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  10. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  11. ↑ У Комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування утворено 12 підкомітетів [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.] Верховна Рада України (5 вересня 2019)
  12. ↑ Лічильна комісія Ради обрала головою депутата Корнієнка із «Слуги народу» [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.] Главком (10 вересня 2019)
  13. ↑ "Слуга народу" обрала нового керівника партії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
  14. ↑ “Слуга народу” хоче узаконити гречкосійство перед виборами – Рух ЧЕСНО. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  15. ↑ Верховна Рада призначила Корнієнка першим віце-спікером [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // День. — 2021. — 19 жовтня.
  16. ↑ Корнієнко став новим першим віцеспікером Ради. Що про нього відомо. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  17. ↑ Рада призначила нового віце-спікера парламенту: хто отримав посаду. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  18. ↑ Перегляд документа #d5782214-f88f-4e7c-be82-2e0fa54737c0 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  19. ↑ Корнієнко задекларував 0,5 млн грн готівкою та авторські права на пісні. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 2 квітня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  20. ↑ Вікторія Мартинюк. Українська кіноспільнота вимагає затвердити Сінькевич на голову Держкіно і звільнити з комісії нардепа Корнієнка [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.] // theБабель, 02.12.2019.
  21. ↑ Відкритий лист щодо провалу конкурсу на посаду голови держкіно. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
  22. ↑ Конкурс у Держкіно є лише симптомом: Слуги народу вбили позапартійну державну службу (ТОЧКА ЗОРУ) // Тексти, 22.11.2019.
  23. ↑ Баба робоча, президент аж підстрибне»: з’явилося відео, як лідери «слуг народу» обговорюють депутатку фракції (укр.). Букви. 23 червня 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  24. ↑ Домбровська вважає неприпустимими слова Корнієнка на її адресу, але приймає вибачення [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2020. — 24 червня.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Корнієнко Олександр Сергійович
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корнієнко_Олександр_Сергійович&oldid=41820357