Суассонська область
| |||||||||||||||||||||||||||
_fr.svg)
Суассонська область — автономія в складі Західної Римської імперії в Північній Галлії, пізніше самостійне державне утворення, відоме під назвою Королівство Сіагрія.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Утворення автономії та правління Егідія[ред. | ред. код]
Область Суассон виникла за правління імператора Західної Римської імперії Майоріана. Намагаючись втримати залишки римських володінь в Галлії, Майоріан призначив військовим магістром досвідченого полководця Егідія, наділивши його широкою владою над провінцією. Майоріан та Егідій відновили римське правління на більшості території Галлії, але зі смертю імператора в 461 році становище римлян у центрі та на півдні погіршилося. Ці провінції були приєднані вестготами і бургундцями в 462—477 роках, що спричинило ізоляцію римських територій в Суассоні[2].
Залишившись без підтримки імперії, Егідій заручився підтримкою франків та аланів, дозволивши їм оселитися на сході та півдні автономії. В союзі з королем салічних франків Хільдеріком І римляни розбили вестготів під Орлеаном в 464 році.
Взимку 464 року в розпал війни з саксами Егідій помер у таборі на Соммі за нецілком зрозумілих обставин під час епідемії чуми, існує думка, що він був отруєний. Після його смерті командування римськими військами у Північній Галлії і влада над Суассонською областю перейшли до коміта Павла, а після смерті останнього її успадкував син Егідія Сіагрій[3].
Правління Сіагрія та захоплення області франками[ред. | ред. код]
.PNG)
З початком правління Сіагрія Суассон почав вести окрему від Західної Римської імперії політику. Племенам франків і аланів було дозволено оселитися в землях на кордонах області в обмін на їхню лояльність та допомогу у війні з германськими королівствами. Хоча Сіагрій все ще носив титул військового магістра, германці називали його «королем римлян», а Суассон, відповідно, «Королівством римлян»[4].
В 476 році Суассон відмовився визнати владу Одоакра, що усунув останнього імператора Західної Римської імперії, а Сіагрій відправив посланців до Східної Римської Імперії, щоб отримати їхню підтримку та визнання його наступним імператором. Однак, Флавій Зенон підтримав законність влади Одоакра.
В 481 році помер король франків Хільдерік І, а новим королем став його син Хлодвіг, що розпочав війну проти області та після тривалих бойових дій, розгромив Сіагрія в битві при Суассоні в 486 році. Сіагрій зумів втекти, але скоро був схоплений вестготами та виданий франкам, які стратили його в 487 році. Таким чином, Суассон втратив свою незалежність та став частиною королівства франків, а пізніше Нейстрії.
Див. також[ред. | ред. код]
- Мавро-римське царство — держава в Північній Африці, що утворилася з іншого уламку Західної Римської імперії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Юрій Маєвич. Еволюція військової, політичної та соціальної думки франків. Львівський медієвістичний клуб (lvivmedievalclub.wordpress.com) (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
- ↑ Penny., MacGeorge, (2002). Late Roman warlords. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0199252440. OCLC 50334028.
- ↑ Carrol, A. (29 липня 2009). In Pursuit of the People. Political Culture in France, 1934-1939. French History. Т. 23, № 3. с. 415—416. doi:10.1093/fh/crp066. ISSN 0269-1191. Процитовано 14 жовтня 2018.
- ↑ Carrol, A. (29 липня 2009). In Pursuit of the People. Political Culture in France, 1934-1939. French History. Т. 23, № 3. с. 415—416. doi:10.1093/fh/crp066. ISSN 0269-1191. Процитовано 19 жовтня 2018.