Коротких Сергій Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коротких.
Коротких Сергій Аркадійович
Коротких Сергей Аркадьевич
Прізвисько Боцман і Малюта
Народився 12 липня 1974(1974-07-12) (49 років)
Тольятті
Країна  Україна
 Білорусь
Національність росіянин
Діяльність вбивця, активіст
Учасник Війна на сході України
Партія Національні дружини, Націонал-соціалістичне товариство[ru], Російська національна єдність[джерело?]

Сергій Аркадійович Коротких (прізвиська: Малюта, Боцман, Захар Лаврєнтьєв тощо; нар. 1974, Тольятті, РРФСР, СРСР) — російський, білоруський та український розвідник, військовик і політик.

У 1992-1994-их роках був командиром невідомого білоруського військового підрозділу. З 1990-их по 2010-ті був учасником різноманітних неонацистських організацій Білорусі та Росії. Після переїзду в Україну у 2014, став протеже Арсена Авакова: у 2014-2015-их роках був командиром розвідроти полку українського військового підрозділу «Азов» що підпорядковується МВС України під керівництвом Арсена Авакова. З 2015 року працює у різних силових відомствах МВС України Авакова (керівник відділу охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України тощо) та займається політикою як член наближеної до Авакова партії «Національний корпус» очолюваною керівником полку «Азов» Андрієм Білецьким. Брав участь у русі «Окупай-педофіляй».

Життєпис[ред. | ред. код]

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Діяльність у Білорусі[ред. | ред. код]

Народився в Тольятті (Росія), але згодом переїхав із батьками в Білорусь. З 1992 до 1994 року служив у білоруському війську в розвідувальному батальйоні. Після служби в армії вступив до школи КДБ, де провчився два роки. За його словами, він був виключений зі школи КДБ 1996 року, за участь в опозиційній ході «Чорнобильський шлях» та сутичках із міліцією під час неї[1]. Водночас члени Білоруського народного фронту в коментарях ЗМІ висловлювали сумніви, чи справді Коротких брав участь у ході[2].

1999 року (за іншими даними — 1994) долучився до Білоруської регіональної організації Російської національної єдності (РНЄ), де став керівником служби безпеки[3]. В організацію його привів Валерій Ігнатович — його друг і далекий родич, засуджений 2002 року за вбивство п'яти людей і викрадення новинаря Дмитра Завадського. За словами Коротких, РНЄ тоді була субкультурою, що намагалася стати політичною організацією, а гроші на діяльність заробляла «кришуванням» ринків, перегоном автомобілів та охороною заходів та об'єктів навколоцерковних структур. 1999 року брав участь у бійці між активістами РНЄ та БНФ, серед яких був Андрій Санніков[1]. Коротких називав бійку «звичайною субкультурною розбіркою», натомість постраждалі стверджували, що напад організували білоруські спецслужби[2].

Діяльність у Росії[ред. | ред. код]

Переїхав до Росії,[коли?] де був співзасновником та одним із лідерів Націонал-соціалістичного товариства[ru][4][5] — однієї з найбагатших неонацистських організацій у Росії[2].

Ізраїльський режисер Владі Антоневич[ru] в інтерв'ю «Радіо Свобода» стверджує[6], що 2007 року Коротких здійснив вбивство жителя Дагестану Шаміля Адамонова та нерозпізнаного таджика; на місці злочину також були присутні Максим Марцинкевич та керівник Націонал-соціалістичного товариства Дмитро Румянцев. Знімання вбивства згодом було поширене в інтернеті під назвою «Страта даґа і таджика» (рос. «Казнь дага и таджика») і містила погрози нелегальним мігрантам неслов'янських національностей. Також Антоневич стверджує, що Коротких здійснив це вбивство за завданням російських спецслужб, які мали на меті примушення Румянцева до співпраці шляхом шантажування участю в тяжкому злочині[7]

2010 року Верховний Суд РФ заборонив діяльність НСТ, російські силовики почали затримувати членів організації, багато з них опинилися в тюрмі, але засновників, зокрема Сергія Коротких, силовики не чіпали[2]. В лютому 2013 року Коротких і Марцинкевич були затримані за бійку з білоруськими антифашистами, під час якої Коротких завдав ножових поранень противнику. Через десять днів їх відпустили, справу закрили[чому?][2][8][9].

Діяльність в Україні[ред. | ред. код]

Навесні 2014 року переїхав в Україну, воював у складі батальйону «Азов».[10] У 2015—2017 роках керував відділом охорони об'єктів стратегічного значення при Департаменті Державної служби охорони при МВС України[11].

З 2017 займається політикою як член наближеної до Авакова партії «Національний корпус» очолюваною керівником полку «Азов» Андрієм Білецьким.

Громадянство[ред. | ред. код]

У грудні 2014 року отримав українське громадянство;[12] на той час він був єдиним з іноземних добровольців українського війська, який отримав паспорт громадянина України.[13]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Коротких є близьким другом Олександра Авакова, сина міністра МВС Арсена Авакова.[14]

Статки[ред. | ред. код]

Згідно з декларацією держслужбовця за 2015 рік, Сергій Коротких купив собі у Києві дві квартири, приватний літак Л-39 «Альбатрос», та мав загалом близько мільйона доларів[15][16]

Контроверсійності[ред. | ред. код]

Робота на російські/білоруські спецслужби[ред. | ред. код]

За даними британських журналістів з видання Bellingcat та українських журналістів з різних видань Коротких, імовірно, є агентом російських/білоруських спецслужб.[10][17][18] За даними українського журналіста Дмитра Чекалкіна Коротких у 1990-ті починав свою кар'єру в російських спецслужбах діяльністю в білоруському КДБ,[19] а згодом, після переїзду в Росію у 2000-их, і у російському ФСБ.[20]

Сам Коротких численні звинувачення у шпигунстві на користь російських спецслужб рішуче відкидає.[11]

Участь у неонацистських організаціях Білорусі та Росії[ред. | ред. код]

З 1990-их по 2010-ті був учасником різноманітних російських націоналістично-неонацистських організацій Білорусі та Росії.[21]

Патронаж Коротких міністром МВС України Арсеном Аваковим[ред. | ред. код]

Згідно з розслідуваннями українського громадського активіста Валерія Маркуса Коротких є протеже міністра МВС України Арсена Авакова, який забезпечує Коротких імунітет від розслідування злочинів Коротких силовими органами МВС України.[17]

Звинувачення у вбивстві українського військовика з полку «Азов» Ярослава Бабича[ред. | ред. код]

На думку дружини вбитого, Лариси Бабич, та колишнього заступника комбата та ідеолога «Азова», який сьогодні вимушений переховуватися від помсти колишніх побратимів за кордоном, Олега Однороженка, у 2015 році Коротких був співвиконавцем вбивства українського військовика з полку «Азов» Ярослава Бабича.[2][14][16]

Звинувачення у вбивстві білоруського журналіста Павла Шеремета[ред. | ред. код]

У 2020 році журналісти Даріус Богуцький та Едуард Чекін опублікували розслідування, в якому вони стверджували, без наведення жодних доказів, що саме Коротких убив Павла Шеремета через події 16-річної давнини в Білорусі.[22]

Звинувачення структур американського бізнесмена Джорджа Сороса у лобіюванні «земельного закону» та у «переслідуванні» Коротких[ред. | ред. код]

Згідно з офіційним вебсайтом партії «Національний корпус» впродовж 2019—2020 років Коротких неодноразово давав інтерв'ю різноманітним проросійським виданням на кшталт strana.ua та був постійним гостем ефірів телепередач проросійських телеканалів NewsOne/ZIK/112.[23] У одному з таких інтерв'ю, у січні 2020 року, даному проросійському виданню strana.ua Коротких заявив, що «проти [нього] почали працювати структури Сороса, коли [він] заявив про „зовнішнє управління“ країною».[24] Місяцем раніше у грудні 2019 року Коротких у в ефірі телепередачі «Український формат» проросійського телеканалу NewsOne стверджував що «„лобіюванням земельного закону займається невелика група осіб — представників міжнародного спекулянта Сороса, щодо якого у США була підтримана петиція про те, щоб оголосити його терористом та конфіскувати майно, а на батьківщині, Угорщині, він нев'їзний“».[25]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Белорус из батальона «Азов» — герой, авантюрист или нацист? История Сергея Коротких [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Белорусский партизан, 16.01.2015 [є українською]
  2. ↑ а б в г д е Самуїл Проскуряков. «Інститут національної політики» виклав досьє, де звинувачує Сергія Коротких у роботі на спецслужби РФ. Автора досьє побили [Архівовано 10 січня 2021 у Wayback Machine.] // Заборона, 8 січня 2021
  3. ↑ Сяргей Кароткіх: згублены «беларускі след» у справе Паўла Шарамета [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Белорусский партизан, 16.12.2019 [є українською]
  4. ↑ Національний корпус в обличчях: хто ці люди і звідки [Архівовано 8 вересня 2021 у Wayback Machine.]. bbc.com. 11 березня 2019
  5. ↑ Белорус из батальона «Азов»: Я за социал-национализм, я не за нацизм [є українською]
  6. ↑ «Я знаю, кто участвовал в убийстве» [Архівовано 18 вересня 2021 у Wayback Machine.] — «Радіо Свобода», 27 листопада 2016 року [є українською]
  7. ↑ «Это последний троллинг Тесака» [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.] — Інтерв'ю Антоневича журналістам сайту «Meduza, 23 вересня 2020 року»[є українською]
  8. ↑ Украинские «Национальные дружины» придумал белорус? [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] [є українською]
  9. ↑ Бывший гражданин Беларуси из «Азова» купил квартиры в Киеве и самолет, а также заработал $1 миллион 60 [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.][є українською]
  10. ↑ а б «Defend the White Race»: American Extremists Being Co-Opted by Ukraine's Far-Right. bellingcat.com. 2019 (англ.)
  11. ↑ а б Всеїдність і охоронний бізнес. Хто фінансує «Національний корпус». texty.org.ua. 2019-03-28
  12. ↑ Білорус із полку «Азов» Сергій Коротких отримав українське громадянство [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.]. zaxid.net. 2014
  13. ↑ Хто такий начальник штабу Нацкорпусу та чому його підтримують російські неонацисти?. Часопис «Державник». 24 вересня 2018
  14. ↑ а б Резонансні «теракти» та інші вбивства в Україні. «Азовський» слід. racurs.ua/ua/. 21 гру 2017
  15. ↑ Багатий неонацист зі школи КГБ: що відомо про главу «Національних дружин» [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.]. obozrevatel.com/ukr/. 31.01.2018
  16. ↑ а б Напад на Порошенка: хто за цим стоїть і яку мету переслідує? [Архівовано 18 грудня 2021 у Wayback Machine.]. radiosvoboda.org. 2 серпня 2019
  17. ↑ а б «Аваков» — узурпація влади [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Youtube-канал «Валерій Маркус». 27 квіт. 2021
  18. ↑ Коротких Сергей Аркадьевич / Короткіх Сергій Аркадійович / Korotkih Sergej Arkadevich. myrotvorets.center. 2014 (рос.)
  19. ↑ Як «Нацкорпус» лиє воду на млин російських агітпропівців [Архівовано 28 квітня 2021 у Wayback Machine.]. 4studio.com.ua. 13 березня 2019
  20. ↑ Уродженець російського Тольятті": блогерка розповіла, хто заснував «Національні дружини». 5.ua. 2019
  21. ↑ Полтавець С. «Національні дружини» у відгуках експертів // Громадська думка про правотворення. 2018. № 3 (147). С. 4–9.
  22. ↑ За що вбили Павла Шеремета? Основні версії. dw.com. 07.01.2021
  23. ↑ Сергій Коротких [Архівовано 18 грудня 2021 у Wayback Machine.]. nationalcorps.org. 2020
  24. ↑ Сергій Коротких: «Проти мене почали працювати структури Сороса, коли я заявив про зовнішнє управління країною». nationalcorps.org. 2020 (рос.)
  25. ↑ Представник НК Сергій Коротких про те, хто лобіює питання розпродажу української землі. nationalcorps.org. 5 грудня 2019
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коротких_Сергій_Аркадійович&oldid=40730767