Корюківський район (1923—2020)

Корюківський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Чернігівська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Чернігівська область
Код КОАТУУ:	7422400000
Утворений:	1923 р.
Населення:	▼ 25 950 (на 1.01.2019)
Площа:	1424 км²
Густота:	20 осіб/км²
Тел. код:	+380-4657
Поштові індекси:	15300—15362
Населені пункти та ради
Районний центр:	Корюківка
Міські ради:	1
Селищні ради:	1
Сільські ради:	20
Міста:	1
Смт:	1
Села:	74
Селища:	3
Районна влада
Голова ради:	Чернуха Віктор Іванович
Голова РДА:	Полубень Володимир Володимирович
Вебсторінка:	Корюківська РДА Корюківська районна рада
Адреса:	15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Шевченка, 60
Мапа
Корюківський район у Вікісховищі

Корюкі́вський райо́н — колишній район України на півночі Чернігівської області України з адміністративним центром у місті Корюківка, який існував протягом 1923—2020 років і був ліквідований під час Адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Загальні відомості

Корюківський район розташовувався на півночі Чернігівської області. Межував з Семенівським, Новгород-Сіверським, Сосницьким, Менським, Сновським районами Чернігівщини та Брянською областю Російської Федерації. Площа району становила 1,4 тис. км², населення 32,4 тис. осіб. Адміністративно—територіальний устрій був такий: 79 населених пунктів, підпорядкованих міській, селищній та 20 сільським радам.

Історія

Гетьманська Україна в другій половині XVII ст. знаходилася під владою Москви. В той час, за адміністративним поділом Корюківка належала до Киселівської сотні Чернігівського полку. Леонтій Полуботок з 1689 року заволодів Корюківщиною. У 1706 році новим хазяїном села став Іван Мазепа, а після укладення ним союзу з Швецією 1708 року, Петро І віддав Корюківку у вічне володіння полковнику Павлу Полуботку. З другої половини XVII ст. постійно посилювалося соціально-економічне гноблення селянства.

У 1858 році іноземний підприємець Карл Раух побудував на східній околиці села цукровий завод, де працювало 350 осіб (майже все доросле населення). Робітники працювали весь сезон (3-5 місяців) без вихідних по 12 годин на добу. Виснажені фізично, цукровики часто хворіли, а за кожен день хвороби вираховувався дводенний заробіток.

Не поліпшилося економічне становище селян Корюківки і після відміни кріпацтва у 1861 році. У 1866 році в Корюківці було 156 дворів, 1572 жителя.

Попри те, що тут здавна поширювалися різні ремесла, у селі нараховувалося лише 4 дрібні кузні та 2 столярні майстерні. Проте швидкими темпами зростав цукровий завод. У 1871 році на ньому вже працювало 600 робітників. Через п'ять років був збудований рафінадний завод, 1892 року — цегельний. Цукрова продукція Корюківки за високу якість одержала золоті медалі на Всеросійській виставці в Москві (1882 р.), а 1900 року — на всесвітній у Парижі.

У 1882 році в Корюківці зведена дерев'яна Вознесенська церква. 1884 року побудована залізниця. У 1880 р. відкрито однокласне училище, 1886 р. — церковнопарафіяльну школу, 1896 р. — земську школу. 1904 р. збудована лікарня.

Проте складні умови життя і праці, низькі заробітки спричиняли повстання на заводах.

У 1917-1920 роках у районі кілька разів змінювалась владу. Остаточну влади отримали більшовики,які окупували район до 1941 року.

Вже в 1923 році Корюківка має статус селища, а в 1958 році — міста.

Період Німецько-радянської війни тривав з 5 вересня 1941 по 19 березня 1943 року. Звідси почав свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з'єднання О. Федорова.

У результаті масового вбивства здійсненого в березні 1943 року загонами угорської військової жандармерії в Корюківці було знищено 6700 мирних жителів, спалено 1390 будівель. Корюківська трагедія за кількістю жертв майже в 45 разів перебільшує білоруську Хатинь, в 41 — чехословацьку Лідіце, в 12 — французький Орадур.

Промисловість

Корюківщина має промислово—аграрну структуру господарства.

Сьогодні в районі працює 8 промислових підприємств, якими за 4 місяці поточного року вироблено промислової продукції на 108,3 млн грн^{[джерело?]}. Підприємствами району виробляються шпалери, образотворча (поліграфічна) продукція, паркет, масло тваринне, молоко, спирт етиловий, пиломатеріали, лляне волокно, безалкогольні напої, ковбаса, макаронні вироби. Лідером серед промислових підприємств Корюківщини є відкрите акціонерне товариство «Корюківська фабрика технічних паперів», яким за рік виробляється близько 50 млн рулонів шпалер. Більше 80 % продукції паперовиків експортується за межі України.

В агропромисловому комплексі працюють 30 сільськогосподарських формувань та 19 фермерських господарств. В землеробстві переважає вирощування зернових, льону, кормових культур, у тваринництві — м'ясо-молочне скотарство.

Розвивається соціальна сфера району, в якій також є і здобутки, і перспективи, і проблеми. У 2004—2005 навчальному році в районі функціонувало 25 загальноосвітніх закладів, в яких навчалося 4083 учні, працює 442 вчителі. Дитячих дошкільних закладів — 7, у них виховується 469 дітей.

Транспорт

Територією Корюківського району проходять п'ять доріг загального користування місцевого значення, всі з яких мають тверде покриття (Т 2512, Т 2519, Т 2532, Т 2534, Т 2536).

Через територію району проходить неелектрифікована залізниця Бахмач—Гомель з відгалуженням до Корюківки. Магістральною залізницею щоденно курсують кілька пасажирських поїздів далекого сполучення та два дизель-поїзда Сновськ—Бахмач. Здійснюється регулярне вантажне сполучення. До електрифікації ділянки Конотоп—Ворожба, дизель-поїзди курсували зі станції Сновськ через Бахмач та Конотоп до Ворожби. Пасажирське сполучення зі станцією Корюківка відсутнє, раніше курсували дизель-поїзди Корюківка—Сновськ.

Соціальна сфера

У сфері культурного обслуговування населення в районі діють 25 будинків культури і клубів, 24 бібліотеки, 3 музеї (Корюківський історичний, Холминський бойової слави, Савинківський історико-краєзнавчий).

Медичну допомогу населенню району надають 33 лікувально-профілактичні заклади. Три сільські лікарські амбулаторії працюють на засадах загальної практики — сімейної медицини.

Персоналії

• Віленський Зіновій — скульптор, лауреат Державної премії СРСР
• Довгопол В. — учений в галузі чорної металургії, лауреат Державної премії СРСР
• Ткаченко Валентина — поетеса
• Савич Іван — поет
• Розстальний Віталій — народний артист України
• Корнієвський Олександр — кобзар-лірник, майстер з виготовлення народних музичних інструментів
• Шут Андрій — кобзар-лірник
• Летута Панас Захарович (1887 - ?) - український громадський діяч у Маньчжурії, народився на хуторі неподалік с. Охромієвичі

Герої Радянського Союзу

• Більченко Феодосій Лукич
• Лучок Михайло Тихонович
• Стрілець Федір Михайлович
• Білий Данило Микитович
• Дудко Федір Михайлович
• Бардаков Григорій Фокич.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Корюківського району була створена 31 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 61,84 % (проголосували 13 644 із 22 062 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 35,52 % (4 846 виборців); Юлія Тимошенко — 21,84 % (2 980 виборців), Олег Ляшко — 17,37 % (2 370 виборців), Анатолій Гриценко — 11,34 % (1 547 виборців), Сергій Тігіпко — 4,06 % (554 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,10 %.

Заповідні території

На території району розташована комплексна пам'ятка природи державного значення урочище Гулине.

Посилання

• Сторінка на сайті ОДА^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Сторінка на сайті Облради^{[недоступне посилання з липня 2019]}