Костел святої Дороти (Славута)
| Костел святої Дороти | |
|---|---|
 | |
| 50°18′14″ пн. ш. 26°51′47″ сх. д. / 50.3039444° пн. ш. 26.8632083° сх. д.Координати: 50°18′14″ пн. ш. 26°51′47″ сх. д. / 50.3039444° пн. ш. 26.8632083° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, Славута |
| Засновник | Євстахій Санґушко |
| Початок будівництва | 1822 |
| Кінець будівництва | 1841 |
| Стиль | палладіанство |
| Належність | РКЦ |
| Епонім | Dorothea of Caesaread |
  Костел святої Дороти (Славута) (Україна) | |
 | |
 Костел святої Дороти у Вікісховищі | |
Костел святої Дороти — пам'ятка християнської сакральної архітектури XIX століття, розташована в місті Славута Хмельницької області. Родинна усипальниця князів Санґушків.
Історія[ред. | ред. код]
Будівлю костелу зведено протягом 1822–1827 років як копію костелу св. Евстахія в Парижі як родову усипальницю Санґушків.[1] Прикінцеві будівельні роботи тривали у 1829–1831 роках. Будівельними роботами керував славутський будівничий А. Брунак. За роботи з тинкування, зокрема, високого рівня виконання декоративні елементи, відповідав невідомий на прізвище Жуковський. Металічні елементи виконали слюсарі Шостаковський і Павло Ріхтер. Малярські роботи виконав Е. Островський.
У 1839-1840 роках встановлено головний вівтар, амвони і лавки роботи антонінського теслі Ґаспара Давмановича. Автором головного вівтаря був архітектор Міклер (дивіться розділ «Архітектура»).
Підлогу виконав Михайло Камінський з Теребовлі. Камінський займався також встановленням мармурового надгробку, привезеного з Кракова і побудовою двоспадових сходів, що провадять до святині.
1841 року встановлено рококовий орган, придбаний Евстахієм Потоцьким з колишнього, зачиненого 1832 року, монастиря кармелітів у Городищі. Орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, відремонтував віденський майстер Ян Зеленой.
У головному вітарі розташовувався італійський образ «Мучеництво святої Дороти», а в одному з бічних вівтарів робота «Розп'яття на хресті», виконана Войцехом Статлером на замовлення Романа Санґушка.
1917 року до костелу був перенесений образ святої Терези, що залишився неушкодженим після спалення палацу князів Санґушків[2].
Поховання[ред. | ред. код]
У крипті костелу святої Дороти були поховані представники князівської родини Санґушків: Євстахій Санґушко, Клементина Санґушкова, Дорота Санґушківна (померла від запалення легень в Римі; забальзамоване тіло мама Климентина привезла сюди 1822 року)[3], Роман Адам Санґушко і Роман Даміан Санґушко.
Архітектура[ред. | ред. код]
Костел святої Дороти має досить скромне опрацювання екстер'єру. Автор проекту славутської святині використав пізньобарокову схему характерну для костелів святого Антонія Падуанського у Старій Котельні та святої Варвари в Бердичеві, подавши спрощено форму, членування і архітектурні деталі. Замкненість зовнішнього храмового фасаду різко контрастує з високого архітектурного рівня опрацюванням інтер'єром, добре вирізьбленими коринфськими капітелями, ефектним розвиненим антаблементом, увінчаним карнизом з кронштейнами і розетками роботи майстра Жуковського.
За автора головного вівтаря ймовірно слід вважати архітектора і садівника Деніса Макклера.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Orman E. Sanguszko Eustachy Erazm, książę (1768—1844) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — T. XXXIV/4. — Zeszyt 143. — S. 477 (пол.)
- Skrabski О. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków, 2006. — T. 6. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Таємниці Костелу Святої Дороти (відео) [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- W sanguszkowej Sławucie [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Chodzi z różańcem w kieszeni [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)