Костриця овеча
| Костриця овеча | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Костриця (Festuca) |
| Вид: | Костриця овеча (F. ovina)
|
| Біноміальна назва | |
| Festuca ovina L. 1753
| |
| Синоніми | |
|
Festuca guestphalica Boenn. ex Reichb.[1] | |
Костриця овеча (Festuca ovina L.) — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду костриця (Festuca) родини тонконогові (Poaceae) або злакові.
Поширення та екологія[ред. | ред. код]
Ареал костриці овечої охоплює Європу, північні райони Азію та Північної Америки. В Україні вид поширений в Карпатах та на Поліссі, рідше в Лівобережному Лісостепу[2]. Росте на лугах, пісках і галечниках, лісових галявинах, узліссях, вирубках, розріджених лісах, особливо у сосняках лишайникових.
Ксерофіт, ксеромезофіт, оліготроф. Зимо-, морозо- і посухостійка, часто зустрічається у травостоях пустищ. Віддає перевагу слабопідзолистим та дерново-підзолистим піщаним та супіщаним, бідним ґрунтам[3].
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Багаторічна щільнокущова злакова рослина із голим гладким стеблом 20-60 см заввишки. Кореневище дуже коротке. Листки тонкі, волосоподібні, 0,3-0,6 мм в діаметрі, зверху шорсткуваті, зелені. Язичок дуже короткий, надірваний. Піхви розщеплені майже до основи.
Суцвіття — волоть 3-6 см завдовжки, здебільшого пряма, з шорсткими віссю та гілочками. Колоски 5-6 мм завдовжки. Нижні квіткові луски ланцетні, 3,5-4 мм довжиною, волосисті або голі, ость 1-1,5 мм довжиною. Зав'язь гола. Плід — зернівка, довжиною 4-5 мм, шириною 0,75-1 мм[3].
Цвіте в червні-липні, цвітіння порційне, швидкоплинне: 6-8 днів в сезон, 1,5-2 години в день. Кожна волоть цвіте до 4-5 днів. Анемофіл[3].
Значення і застосування[ред. | ред. код]
В культурі відомий з кінця ХІХ століття. Має низьку кормову цінність, однак вівцями поїдається добре. Перед цвітінням 100 кг трави містить 29,3 кормові одиниці і 2,7 кг перетравного протеїну. В період цвітіння 1 кг костриці містить 25-28 мг каротину. Урожай зеленої маси становить 40-80 ц/га. Середній урожай насіння — 0,5-2,0 ц/га[3]. Швидко відростає після спашування. Можна використовувати для поліпшення гірських пасовищ, закріплення сухих піщаних схилів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Прокудин Ю. Н. Злаки Украины / Ю. Н. Прокудин, А. Г. Вовк, О. А. Петрова. — К.: Наук. думка, 1977. — 518 с. (рос.)
- ↑ Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, др., Институт ботаники им. Н. Г. Холодного АН УССР. — Київ: Наукова думка, 1987. — 546 с. (рос.)
- ↑ а б в г Основные сельскохозяйственные культуры [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.] в Агроэкологическом атласе России и сопредельных стран (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Луківництво: підруч. / В. Г. Влох, Н. Я. Кириченко, П. М. Когут; За ред. В. Г. Влоха. — К.: Урожай, 2003. — С. 55. — ISBN 966-05-0049-1
- Луговые травянистые растения. Биология и охрана: Справочник / И. А. Губанов, К. В. Киселева, В. С. Новиков, В. Н. Тихомиров — М.: Агропромиздат, 1990 — С. 35. (рос.)
- Прокудин Ю. Н. Злаки Украины / Ю. Н. Прокудин, А. Г. Вовк, О. А. Петрова. — К.: Наук. думка, 1977. — С. 315—317. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Костриця овеча на сайті Плантариум [Архівовано 9 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
|