Кострома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Кострома
рос. Кострома
Герб Костроми Прапор Костроми
Панорама історичної частини Костроми, вид з Волги
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Костромська область
Код ЗКАТУ: 34 401
Код ЗКТМО: 34701000001
Основні дані
Час заснування 1152
Статус міста 1719
Населення 277,4 тис осіб
Площа 144,5 км²
Густота населення 1919,7 осіб/км²
Поштові індекси 156XXX
Телефонний код +7 4942
Географічні координати: 57°46′05″ пн. ш. 40°55′37″ сх. д. / 57.768055555583330829° пн. ш. 40.926944444472° сх. д. / 57.768055555583330829; 40.926944444472Координати: 57°46′05″ пн. ш. 40°55′37″ сх. д. / 57.768055555583330829° пн. ш. 40.926944444472° сх. д. / 57.768055555583330829; 40.926944444472
Часовий пояс UTC+3
Міста-побратими див. тут
День міста друга неділя серпня
Катойконіми костромичі
Влада
Вебсторінка gradkostroma.ru
Міський голова Кудрявцев Олександр Андрійович
Мапа
Кострома (Росія)
Кострома
Кострома
Кострома (Костромська область)
Кострома
Кострома

Мапа

CMNS: Кострома у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кострома (значення).

Кострома́ — місто в Росії, адміністративний центр Костромської області, великий порт на річці Волга. Чисельність постійного населення — 277,4 тис. осіб (2020).

Розташована за 330 км на північний схід від Москви, на Костромській низовині, на обох берегах Волги і старого гирла річки Костроми.

Історія[ред. | ред. код]

Місто було засноване в 1152 (за версією Татищева), у ході експансії князя Юрія Довгорукого у Поволжя. Перше літописне згадування про існування Костроми, як значного міста, відноситься до 1213 року.

У 1778–1796 роках Кострома була центром Костромського намісництва Російської імперії, а після 1796 року — центром Костромської губернії.

14 січня 1929 року постановою ВЦИК СРСР Костромська губернія скасовується. Її територія включається до складу спершу Івановської, а потім Ярославської області. З 13 серпня 1944 місто Кострома стає адміністративним центром новоствореної Костромської області.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Костроми є помірно континентальним, існує помітний вплив циклонів з Атлантичного океану, які пом'якшують зимові морози та зменшують літній прогрів. Зима помірно холодна і триває 4 — 5 місяців (з листопада по березень). Весна повільна, з частими поверненнями зимової погоди, наступає в середині — наприкінці березня, сніговий покрив зникає у другій половині квітня. Літо прохолодне та триває 3 місяці (з червня по серпень), у червні ще можливі заморозки. Звичайне костромське літо також налічує близько 5 днів з добовим максимумом понад +30°С. Осінь займає період з останніх діб серпня до перших діб листопада, восени часто іде невеликий дощ чи мряка, проте у вересні та першій половині жовтня ще можливі хвилі бабиного літа. Перший сніг звичайно випадає у другій половині жовтня, а остаточно сніговий покрив встановлюється у середині листопада. Середньорічна температура у Костромі становить +4,6°С, середньорічна кількість опадів близько 600 мм, сніговий покрив 45 — 55 см, теплий період триває з квітня до жовтня.

Клімат Костроми
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 6,6 7,2 17,9 27,6 32,5 34,5 37,1 37,3 30,2 22,9 13,8 9,4 37,3
Середній максимум, °C −5,9 −4,8 1,0 10,2 18,2 21,7 24,2 21,7 15,6 7,7 0,0 −4 8,8
Середня температура, °C −8,8 −8,2 −2,8 5,0 12,3 16,1 18,6 16,3 10,9 4,4 −2,3 −6,6 4,6
Середній мінімум, °C −11,8 −11,3 −6,3 0,8 7,1 11,1 13,7 11,7 7,2 1,8 −4,4 −9,1 0,9
Абсолютний мінімум, °C −46,4 −39,3 −31,1 −19 −5,5 −2,7 3,2 1,3 −5,8 −21,1 −28,8 −44,4 −46,4
Норма опадів, мм 41 29 31 35 53 74 73 73 56 64 49 40 616
Днів з дощем 0,4 1 2 9 15 17 16 18 17 14 5 1 115
Днів зі снігом 23 18 12 3 0,2 0 0 0 0 3 19 20 93
Вологість повітря, % 87 83 77 68 64 72 74 78 82 86 88 88 79
Середньомісячна швидкість вітру, м/с 3.8 3.8 3.6 3.2 3.1 2.7 2.4 2.5 2.8 3.5 3.5 3.8 3.2
Джерело: http://www.pogodaiklimat.ru/climate/27333.htm

Населення[ред. | ред. код]

Динаміку зміни чисельності населення Костроми демонструє нижче наведена таблиця.

1825[1] 1833[2] 1840[3] 1847[4] 1856[5] 1863[6] 1867[7] 1870[8] 1885[9] 1897[10] 1910[11]
16847 12149 13490 11874 14834 21415 23453 27178 28171 41336 65274
1917[12] 1920[12] 1923[12] 1926[13] 1937[14] 1939[15] 1959[16] 1970[17] 1979[18] 1989[19] 2002[20] 2009[21] 2010[22]
64644 49978 59237 73730 117682 121325 171720 223042 254725 278414 278750 270475 269 711

Економіка[ред. | ред. код]

У 2007 відвантажено товарів власного виробництва, виконаних робіт і послуг власними силами, обробні виробництва — 25,42 млн руб.

У місті функціонують такі промислові підприємства:

  • Костромський завод «Мотордеталь» (деталі для двигунів)
  • Костромський судномеханічний завод
  • фабрика «Фанплит» (фанера та деревостружкові плити)
  • ГУ ІВП «Кострома» (поліграфія)
  • «Калориферний завод» (теплові калорифери)
  • ФЛ ФГУП «Костромський лікеро-горілчаний завод»
  • Костромський ювелірний завод
  • Завод «Серебряный источник» (бутильована питна вода «Святой источник»)
  • Костромська ТЕЦ-1 та Костромська ТЕЦ-2
  • Завод «КВАРЦ» (художня ковка металу, товари народного споживання: прасувальні дошки, сходи-драбини, сушарки для білизни тощо)
  • Завод «Ремстройпласт» (оздоблювальні матеріали з ПВХ)
  • Костромська ювелірна фабрика Топаз (ювелірні вироби)
  • Меблева фабрика «Такос» (меблі для кухні, міжкімнатні двері з МДФ)
  • Костромський силікатний завод (Силікатна цегла, шпаклівка)
  • ТОВ Підприємство «ФЭСТ» (Трикотаж, одяг для вагітних, аптечки багатофункціональні)
  • ТОВ Ювелірне підприємство «Эгрет» (Ювелірні вироби)

Транспорт[ред. | ред. код]

Міський транспорт представлений автобусом, тролейбусом і маршрутним таксі. Кількість маршрутів невелика, але маршрутна зона обслуговування досить компактна, що сприятливо позначається на рівні обслуговування місцевого населення.

Див. також: Костромський тролейбус.

Повітряний транспорт[ред. | ред. код]

У Костромі є аеропорт, який обслуговує невелику кількість місцевих рейсів, у тому числі рейс Кострома — Шар'я — Боговарово на літаках Ан-2[23]. 14 квітня 2009 відновлено авіасполучення між Костромою і Москвою[24][25]

Залізничний транспорт[ред. | ред. код]

Вокзал Кострома-Нова

Цілорічно курсують поїзда Москва — Владивосток, Москва — Кострома, Кострома — Санкт-Петербург, Кострома — Свеча. Влітку курсують поїзда Москва — Владивосток, Кострома — Анапа (через Рязань) та Кострома — Адлер (через Липецьк).

Місто має вихід на магістральні залізниці електрифікованою одноколійною ділянкою Кострома — Ярославль й одноколійною не електрифікованою Кострома—Галич (Транссибірська магістраль).

Приміське сполучення представлено електропоїздами Кострома — Ярославль, Кострома — Галич.

До 1985 року по вузькоколійній залізниці існувало приміське сполучення Кострома (роз'їзд 5 км) — Місково. В наш час[коли?] залізниця Місковського торфопідприємства розібрана[26]..

Культура[ред. | ред. код]

Кострома — значний культурний осередок Центральної Росії. У місті, зокрема, працюють численні заклади культури — театри, філармонія, музеї, кінотеатри, бібліотеки, клуби; діють професійні та аматорські художні і мистецькі колективи; організуються й проводяться різноманітні культурні заходи, як місцевого, так і загальноросійського масштабу.

Костромська філармонія
Костромська художня галерея у «Романівському будинку»

Театри Костроми:

У місті функціонує обласна філармонія.

Костромські музеї:

  • Костромський державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник;
  • Костромський літературний музей;
  • музей дерев'яного зодчества;
  • музей льону і берести.

Від 1996 року в Костромі працює також муніципальна установа культури «Художня галерея», приватна художня галерея «Перпетуум Арт» та інші.

Централізована бібліотечна система Костроми об'єднує 20 бібліотек із загальним фондом близько 1,5 млн томів.

На початку XXI століття в Костромі працюють 4 муніципальних творчих колективи: муніципальний симфонічний оркестр, муніципальна хорова академічна капела; ансамбль музики, пісні і танцю «Волга-Волга», муніципальний ансамбль гармоністів «Махоня».

Від 1998 року в Костромі проводиться відкритий міський фестиваль-конкурс дитячих, юнацьких і молодіжних творчих колективів та виконавців «Весняна Кострома» (спочатку — «Осіння Кострома»), у якому щорічно беруть участь понад 3 тисячі учасників. У Костромі проходить щорічний обласний фестиваль дитячо-юнацької творчості «Фрістайл». Переможці беруть участь у великому гала-концерті «Фрістайл», який зазвичає відбувається наприкінці січня.

У 2008—10 роках в Костромі був реалізований ряд амбітних культурно-розважальних заходів, зокрема серед інших фестиваль «Сузір'я», виставка виробів фірми Фаберже, постановка на відкритій сцені опер «Борис Годунов» і «Хованщина», автопробіг «Сусанін-Трофі» тощо.

Архітектура[ред. | ред. код]

Набережна Волги і пристані пасажирських суден
Іпатіївський монастир (Кострома), вид з річки Костроми
Дрібні торгові ряди, на задньому тлі — церква Спаса у Червоних рядах

Кострома історично склалась на пересіченій місцевості лівобережжя Волги. У старій частині міста збереглося історичне планування, задане ще генеральним планом 1781 року. Основу радіально-напівкільцевого планування Костроми становить сітка вулиць, що віялом розходяться віялом від центральної Сусанінськой площі таким чином, що центр міста виявляється розкритим відносно Волги.

Завдяки своїм історико-архітектурним пам'яткам Кострома входить до «Золотого кільця Росії».

Культова архітектура[ред. | ред. код]

Найбільший інтерес з числа костромських культових споруд представляють ансамблі Іпатіївського і Богоявленського монастирів (XVI—XIX ст.ст.), а також церкви XVII століття: Воскресіння Господнього на Дебрі, Вознесіння Господнього на Дебрі (реконструюється), Різдва Христового на Городищі, святого апостола Іоанна Богослова в Іпатіївській слободі, Преображення Господнього за Волгою.

З-поміж інших міст «Золотого кільця» Кострома доволі сильно втратила історико-архітектурні пам'ятки за радянських часів. За винятком 2 храмів на Дебрі, у середмісті були знесені всі парафіяльні храми допетровського часу. Як і в Ярославлі, територія кремля була перетворена на пустище. З цієї причини Костромський історико-архітектурний музей заповідник у радянський час займав територію Іпатіївського монастиря, що розташований в стороні від основного міського осереддя.

Крім Іпатіївського, у Костромі вцілів (хоча й зі значними ушкодженнями) інший великий монастир Богоявленсько-Анастасіїн.

Архітектурний ансамбль історичного центру[ред. | ред. код]

Центральна частина Костроми являє собою цілісний, показовий у своєму роді архітектурний ансамбль забудови кінця XVIII—XIX століть. Пам'ятки провінційного класицизму складають головну гордість костромчан. Серед будівель часу Олександра I примітним є ансамбль Сусанінської площі: будівлі Гауптвахти і пожежної каланчі (архітектор П. І. Фурсов) та Присутствених місць (архітектори А. Д. Захаров, М. І. Метлін), будинок С. С. Борщова (архітектор Н. І. Метлін).

У центрі симетрично розташовані: Великі Борошняні (1789—1793) і Красні торгові ряди (1789—1800) (архітектор С. А. Воротилов, початковий проект належить губернському архітектору К. фон Клеру). Будівлі оточені відкритими склепінчастими галереями. У кожній арці була влаштована окрема купецька лавка зі своїм входом і вітриною, конторою на другому поверсі та складом у підвалі. З південного боку Красних рядів прибудовано церкву Спаса в Рядах з дзвіницею, у дворі розташовані Мєлочні ряди (1831—1832). Навколо також збудовані витончені Овочеві (Тютюнові) ряди (1819—1822) (архітектор В. П. Стасов), Масляні ряди (двоповерховий будинок з пов'язаними аркаднимі галереями 1809; архітектор Н. І. Метлін) і Пряничні ряди з двома каплицями (кінець XVIII — початок XIX ст.), а нижче по схилу вздовж вулиці Молочна гора — Рибні ряди (1840—1850).

На початку Павловської вулиці (нині проспект Миру) інтерес представляє будинок у стилі терему Романовського музею (1909—1911, архітектор Н. І. Горліцин). Далі розташовані яскраві зразки цивільної архітектури: триповерхова будівля Дворянського зібрання (арх. М. М. Праві) з двома залами: Великим Білим і Малим Золотим (Єкатерининським) і будівля драматичного театру, перебудована після пожежі на пожертвування містян у 1863 році.

Нові архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]

З будівель і споруд радянського періоду найвідомішими є новий пам'ятник Івану Сусаніну (1967), будівля будинку зв'язку (1934), будівля вокзалу станції «Кострома Нова», Виставка досягнень народного господарства. До стін Іпатіївського монастиря в повоєнний час з усієї області були звезені пам'ятки дерев'яного зодчества, проте центральний експонат цього музею просто неба — церква з села Спас-Вежі (1713) згоріла у вересні 2002 року.

У 2000-х роках у Костромі здійснювалась масштабна кампанія з благоустрою міста — зокрема, була організована пішохідна зона вздовж набережної Волги, реконструйовані Сусанінська площа, площа Миру і бульварна частина проспекту Миру, встановлено низку пам'ятників і скульптур, серед яких:

  • пам'ятник Юрію Долгорукому (2003, скульптор В. М. Церковніков) на Радянській (Воскресенській) площі;
  • пам'ятник трудівникам тилу, друга назва — «Сльоза» (2006, скульптор В. М. Церковніков) перед концертно-виставковим центром «Губернський»;
  • пам'ятник собаці («Пожежний пес Бобка») (2009) на Сусанінськой площі;
  • пам'ятні плити знаменитим особистостям («Алея Визнання», 2009) на початку проспекту Миру;
  • пам'ятник О. О. Зинов'єву (2009, скульптор А. М. Ковальчук) у сквері КДУ імені М. О. Некрасова.

Освіта[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

У Костромі базується футбольний клуб «Спартак», який виступає в зоні «Захід» Другого дивізіону Росії з футболу. Домашня арена — стадіон «Урожай».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Померли[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829.
  2. ↑ Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году / Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
  3. ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
  4. ↑ Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852.
  5. ↑ Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
  6. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. Спб., 1866.
  7. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 169.
  8. ↑ Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 92.
  9. ↑ Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884—1885 гг. Спб., 1887, с. 19.
  10. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 19 грудня 2010.
  11. ↑ Города России в 1910 г. — Спб., 1914.
  12. ↑ а б в Города Союза ССР / НКВД РСФСР, Стат. отдел. — М., 1927, с. 40—41.
  13. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928.
  14. ↑ Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги. Сборник документов и материалов. — М.: РОССПЭН, 2007, с. 72.
  15. ↑ Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. РСФСР. — М., 1963.
  16. ↑ Перепись населения СССР 1959 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.
  17. ↑ Перепись населения СССР 1970 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 19 грудня 2010.
  18. ↑ Перепись населения СССР 1979 года. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 19 грудня 2010.
  19. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.
  20. ↑ Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населенных пунктов — райцентров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи и более человек. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 19 грудня 2010.
  21. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 г. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.
  22. ↑ Численность населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  23. ↑ Из Костромы в Боговарово будут летать самолёты // Новости Федерации, 03.04.2006[недоступне посилання]
  24. ↑ http://www.interfax-russia.ru/r/B/centerFin/492.html?menu=A&id_issue=12239693[недоступне посилання з липня 2019]
  25. ↑ Расписание есть — самолетов нет. Кострома готовится к авиаполетам. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2009.
  26. ↑ Мисковская ж/д. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 19 грудня 2011.
  27. ↑ Wacław Zaikyn. Atanazy I / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 (пол.) S. 176

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
  • (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
  • (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)
  • (рос.) Масленицын С. И. Кострома. — Л. : Аврора, 1968. — 140 с. — (Города-музеи)
  • (рос.) Кострома. (Фотоальбом) / Автор текста: А. Л. Мартынова. — М. : Планета, 1970. — 80 с. — (Архитектурные памятники древних русских городов)
  • (рос.) Разумовская И. М. Кострома. — Л. : Художник РСФСР, 1989. — 208 с. — (Памятники городов России)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кострома
Муніципальні райони
Міські округи
Міста трудової доблесті Росії

Алдан · Астрахань · Барнаул · Бологе · Боровичі · Владимир · Вологда · Воркута · Воткінськ · Горлівка[1] · Дзержинськ · Єкатеринбург · Златоуст · Іваново · Іжевськ · Іркутськ · Казань · Каменськ-Уральський · Каспійськ · Кемерово · Кіров · Коломна · Комсомольськ-на-Амурі · Кострома · Красноярськ · Луганськ[1] · Лисьва · Магадан · Магнітогорськ · Мончегорськ · Находка · Нижній Новгород · Нижній Тагіл · Новокузнецьк · Новомосковськ · Новосибірськ · Норильськ · Омськ · Орськ · Оха · Пенза · Перм · Подольськ · Прокоп'євськ · Рубцовськ · Рибінськ · Рязань · Самара · Саратов · Сєверодвінськ · Ступино · Сизрань · Томськ · Тюмень · Улан-Уде · Ульяновськ · Уфа · Ханти-Мансійськ · Чебоксари · Челябінськ · Чита · Якутськ · Ярославль

  1. ↑ а б На міжнародно-визнаних територіях України, анексія яких в 2014 та 2022 роках у ході російсько-української війни не отримала міжнародного визнання
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Географія та географічні карти
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кострома&oldid=42182038