Котвич Владислав Людвигович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Котвич Владислав Людвигович
пол. Władysław Kotwicz
Народився 20 березня 1872(1872-03-20)[1]
Vosavad, Лідський повіт, Віленська губернія, Російська імперія або Оссово, Ґміна Любранець, Влоцлавський повіт, Російська імперія
Помер 3 жовтня 1944(1944-10-03)[2][1][3] (72 роки)
Juodšiliaid, Juodšiliai Eldershipd, Вільнюський район, Литва
Місце проживання Санкт-Петербург[4]
Країна  Російська імперія
 Польська Республіка
Діяльність науковець, мовознавець
Alma mater Східний факультет СПбДУd
Галузь сходознавство, тюркологія і монголознавствоd
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Ленінградський східний інститутd
ЛДУ імені Івана Франка
Аспіранти, докторанти A. V. Burdukovd
Членство Академія наук СРСР
Польське наукове товариство у Львові
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі бронзова медаль «За довголітню службу» орден Святого Станіслава

CMNS: Котвич Владислав Людвигович у Вікісховищі

Владислав Людвігавіч Котвич (20 березня 1872, с. Осове, зараз Лідський район — 3 жовтня 1944) — філолог-сходознавець.

Навчався в університеті в Санкт-Петербурзі. З 1895 по 1917 поєднував наукову роботу з адміністративною. Брав участь в експедиціях в Калмикії і Монголії. Склав граматику калмицькай мови (1915).

Ректор Петроградського інституту східних мов (1920-22).

У 1924 перебрався до Львова і прийняв керівництво кафедрою Львівського університету.

Академік Польської Академії Наук (1927).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Lewicki, M.: «Władysław Kotwicz (20.III 1872 — 3.X 1944)», w: Rocznik Orientalistyczny 16 (1953): XI—XXIX.

Посилання[ред. | ред. код]