Красицькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Красицькі
Рогаля
Опис герба: Рогаля під графською короною. Щит розділений навпіл, на білому полі коричневий оленячий ріг з чотирма відростками, на червоному полі срібний буйволовий ріг.

Титул: Графи
Родоначальник: Якуб Сецінський
Період: XV-XX століття
Місце походження: Річ Посполита
Підданство: Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Королівство Галичини та Володимирії, Російська імперія
Маєтки: маєток Красицьких в Шабастівці, маєток Красицького в Володимирці
Замки / палаци: Замок Красицьких в Красичині, Замок Красицьких в Лісько
Ксаверій Францішек Красіцький

Красицькі гербу Рогаля - шляхетський польський рід.

Рід Красицьких вперше згадується в XV столітті. Це були магнати в Речі Посполитій.

Історія[ред. | ред. код]

Сім'я Красицькі походила з Мазурії. Сецень - їх сімейне помістя. До того ж, вони вживали ім'я Сеценські ( z Siecina ). Ця родина успадкувала замок у Красичині. Потім Красицькі отримали земельні наділи на Перемишльському Передгір’ї та Сяноцькій землі.

1 липня 1631 року два брати отримали титули графів: подільський воєвода Марцін (помер бездітним) і галицький прапороносець Єжи (батько Адама Владислава, дід Кароля Олександра).

Родина отримала підтвердження титулу в Австрії та Галичині в 1786 (Антоній), а також у Російській імперії в 1844 (Леон), 1866 (Францишек Ксаверій Ігнацій) і 1882, визнана там графами в 1852 (Нарциз Євгеніуш, Леопольд Олександр, Марцелі).

Відомі члени сім’ї[ред. | ред. код]

  • Серпень Красіцький
  • Ян Божи Красіцький
  • Кароль Олександр Красіцький
  • Ксаверій Францішек Красіцький
  • Ігнацій Красіцький [1]

Герб[ред. | ред. код]

Родинним гербом була Рогала .

Резиденції[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 29 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Т. 5: Oświecenie. W: Bibliografia Literatury Polskiej - Новий Корбут. Варшава: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1967, с. 185–216.
  • Polski Słownik Biograficzny t. 15 с. 144
  • Andrzej Romaniak, Ostatni obrońca sanockiego zamku, Tygodnik Sanocki, nr 33 (719) z 19 sierpnia 2005, s 11.