Крейсберг Ісак Миронович
| Ісак Миронович Крейсберг | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Георгій |
| Народився |
7 (19) березня 1898 Київ, Російська імперія[1] |
| Помер |
16 січня 1919[1] (20 років) Полтава, Українська Радянська Соціалістична Республіка[1] ·вогнепальне поранення |
| Країна |
.svg){kind=small} УНР Російська імперія (до 1917) |
| Національність | єврей |
| Діяльність | український політичний діяч, революціонер, більшовик |
| Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія і КПРС |
Кре́йсберг Іса́к Миро́нович (партійна кличка — Гео́ргій; 7 [19] березня 1898[2], Київ, Київська губернія, Російська імперія — 16 січня 1919, Полтава, Полтавська губернія, Українська Народна Республіка) — український політичний діяч, революціонер, більшовик, народний секретар фінансів Народного секретаріату Української Народної Республіки Рад (1918).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Києві (тепер — Україна) у бідній єврейській родині. Закінчив 4-класне училище Бродського. З 1909 року працює, спочатку в Києві, потім у Мінську, Двінську.
З 1912 року брав участь у революційному русі. З 1914 року в Києві, член комітету РСДРП(б). У 1915 році заарештований, засуджений військовим судом до двох років восьми місяців років каторги[3] (відбував у арештанських ротах у Києві, звільнений після Лютневої революції).
З березня 1917 року — секретар Київського комітету РСДРП(б), у квітні — червні 1917 року — член Окружного комітету РСДРП(б) Південно-Західного краю і виконкому Київської ради робітничих депутатів. 27 жовтня 1917 року обраний у Київський ревком, 28 жовтня 1917 року — заарештований, згодом звільнений. 15 січня 1918 року ввійшов до складу загальноміського Військово-революційного комітету по керівництву повстанням у Києві, брав участь у боях зі Збройними силами УНР.
У січні — лютому 1918 року — заступник народного секретаря, народний секретар фінансів у Народному секретаріаті (радянському уряді України). На 1-му і 2-му з'їздах КП(б)У обирався до складу ЦК КП(б)У.
У 1918 році — на підпільній роботі в Одесі (член підпільного ревкому) і в Харкові, один із керівників повстання проти Директорії УНР у Катеринославі (27–28 грудня 1918 року), брав участь у роботі Полтавського губернського селянського з'їзду. Заарештований та розстріляний 16 січня 1919 року в Полтаві.
Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Одну з площ Полтави, де було знайдено тіло Крейсберга, 1919 року було названо на його честь.
- Вулиця Ісаакяна (колишня назва — Фабрична вулиця) у Києві в 1919–1944 роках мала назву вулиця Крейсберга[4][5].
2015 року після прийняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прізвище Крейсберга Українським інститутом національної пам'яті було включено до списку осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Крейсберг Исаак Миронович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ За іншими відомостями — народився 1896 року, а метричний запис про народження 1998 року — фіктивний, зроблений батьками для надання у військовий суд у 1915 році для пом'якшення вироку.
- ↑ М'який вирок пояснювався тим, що родина Крейсберга змогла надати судові фіктивний запис про народження, тому його судили як неповнолітнього.
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Підстава: «Учасник січневого заколоту проти УНР у 1918 р., учасник встановлення радянської влади в Україні. Член ЦК КП(б)У в 1918 р. Один із керівників повстання проти Директорії УНР у Катеринославі в грудні 1918 р.».
Посилання[ред. | ред. код]
- Ісаак Миронович Крейсберг // Сайт «Історія Полтави». [Архівовано з першоджерела 14 лютого 2014.]
- Крейсберг (Исааков) Исаак Миронович // Російська єврейська енциклопедія. (рос.) [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Крейсберг Исаак // Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917—1921 гг. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / сост. Л. Лежава, Г. Русаков. — 3-е изд., испр. и доп. — М.–Л. : Гос. изд-во, 1925. — С. 304 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], 305 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Крейсберг Исаак Миронович [Архівовано 22 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Конда — Кун. — М. : Советская энциклопедия, 1973. — С. 370. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969–1978, т. 13). (рос.)
- Крейсберг Исаак [некролог] // Известия Временного рабоче-крестьянского правительства Украины и Харьковского совета рабочих депутатов. — 1919. — № 34. — 1 февраля. (рос.)
- Крейсберг Ісак Миронович [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.. — С. 490.
- Ті, що одійшли [Архівовано 15 липня 2016 у Wayback Machine.] // Пролетарська правда. — 1927. — № 255 (1868). — 6 листопада. — С. 10.
- Шрейбер С. Памяти Исаака Крейсберга // Летопись революции. — 1927. — № 5–6. — С. 362–370. (рос.)
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |