Кримінальний кодекс Киргизстану (1997)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кримінальний кодекс Киргизької Республіки (кирг. Кыргыз Республикасынын Кылмыш Жаза Кодекси) — систематизований збірник законів про кримінальну відповідальність, який діяв у Киргизстані впродовж 1998 — 2018 років. Прийнятий Законодавчими зборами Жогорку Кенеша Киргизької Республіки 18 вересня 1997 року. Підписаний Президентом Киргизької Республіки 1 жовтня 1997 і набув чинності з 1 січня 1998 року. Багато положень цього кодексу схожі з відповідними положеннями Модельного кримінального кодексу для країн СНД та Кримінального кодексу Російської Федерації.

За наскрізною нумерацією первинної редакції Кодекс містить 376 статей. Традиційно поділений на Загальну та Особливу частини.

Цікавим є розмежування цілей і завдань Кримінального кодексу, яке проводиться відновідно у чч. 1 та 2 ст. 2 КК Киргизької Республіки. Хоча формулювання ст. 2 КК КР багато в чому схоже на формулювання ст. 1 КК України («Завдання Кримінального кодексу України») та ст. 2 КК РФ («Завдання Кримінального кодексу Російської Федерації»), однак, воно все ж таки відрізняється певною своєрідністю.

Цілями Кримінального кодексу визначені: попередження злочинів, охорона особи(стості), прав та свобод громадян, юридичних осіб, власності, довкілля, громадського порядку та безпеки, конституційного ладу Киргизької Республіки, миру та безпеки людства від злочинних посягань (ч. 1 ст. 2).

Завданнями Кримінального кодексу визначено: визначення принципів кримінальної відповідальності, підстави кримінальної відповідальності, ознак загального поняття злочину, кола суспільно небезпечних діянь, видів покарання, що застосовуються до осіб, котрі вчинили злочини (ч. 2 ст. 2).

Особливістю Кримінального кодексу Киргизької Республіки є наявність у ньому такого майнового покарання як потрійний айип (ст. 45). Потрійний айип є стягнення, що накладається судом в трикратному розмірі завданих збитків в грошовому чи натуральному вираженні (ч. 1 ст. 45). Дві частини потрійного айипу стягуються на користь потерпілого для відшкодування матеріальних та моральних збитків, третя частина стягується в дохід держави (ч. 2 ст. 45).

Потрійний айип має давню історію та бере свій початок у звичаєвому праві киргизів. За своєю суттю він не збігається з таким майновим покаранням як штраф. На думку проф. К. Нурбекова «айип не зовсім відповідає слову штраф. Айип те ж саме, що й продажа та урок разом взяті в „Руській Правді“. Айип — покарання, що накладається судом за злочин, але разом з тим це винагорода, стягувана судом на користь потерпілого чи його родичів та манапа»[1].

В іншому положення Кримінального кодексу Киргизької Республіки багато в чому є традиційними для кримінальних кодексів пострадянських держав.

Від 2012 року у Киргизькій Республіці розробляли новий кримінальний кодекс, його проект був розміщений на офіційному сайті Президента Киргизстану[2].

22 грудня 2016 року новий КК Киргизстану був підписаний президентом А. Ш. Атамбаєвим. Це Закон РК від 2 лютого 2017 року № 19. Кодекс набув чинності з 1 січня 2019 року[3][4][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нурбеков К. История государства и права Киргизской ССР. — Бишкек, 1999. — С. 91, цит. за: Джалгасынова Г. Д. Тройной айып как вид уголовного наказания: учеб. пособие / Под общ. ред. Л. Ч. Сыдыковой. — Бишкек: КРСУ, 2012. — 74 с. — С. 10.
  2. Уголовный кодекс Кыргызской Республики (Проект) // Офиц. сайт Президента Кыргызской Республики. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 25 квітня 2016. 
  3. Президент Кыргызской Республики Атамбаев А. Ш. подписал новый Уголовный кодекс Кыргызской Республики // Koom.kg — Институт общественного анализа. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021. 
  4. Уголовный кодекс Кыргызской Республики от 2 февраля 2017 года № 19 // Министерство Юстиции Кыргызской Республики. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021. 
  5. Уголовный кодекс Кыргызской Республики от 2 февраля 2017 года № 19 (с изменениями и дополнениями по состоянию на 10.03.2021 г.) // Юрист — Параграф Online (online.zakon.kz). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021. 

Джерела та посилання[ред. | ред. код]