Кунченко Олексій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кунченко Олексій Петрович
Народився 23 грудня 1952(1952-12-23) (71 рік)
м.Сєвєродонецьк Луганської області.
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Соціалістична партія України 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
Партія регіонів 30 березня 2010 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Олексій Петрович Кунченко (* 23 грудня 1952 р., м.Сєвєродонецьк Луганської області, Україна;) — Народний депутат України, член Партії регіонів.

Освіта[ред. | ред. код]

1976 р. — Рубіжанський філіал Ворошиловградського машинобудівного інституту, спеціальність — «інженер-механік».

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

1977 р. — працював майстром по ремонту на Сєверодонецькому виробничому об'єднанні «Азот».

1982 р. — обраний головою профспілкового комітету виробництва № 4 Сєверодонецького виробничого об'єднання «Азот».

1977 р. — працював майстром по ремонту на Сєверодонецькому виробничому об'єднанні «Азот».

1984 — 1988 рр. — секретар Ворошиловградського обкому профспілки робітників хімічної та нафтохімічної промисловості.

1988 — 1989 рр. — начальник цеху централізованого ремонту заводу товарів народного споживання Сєверодонецького виробничого об'єднання «Азот».

1989 — 1996 рр. — голова профспілкового комітету підприємства.

1996 — 1997 рр. — директор заводу товарів народного споживання.

1997 — 2000 рр. — директор з комерційних та загальних питань.

2000 — 2005 рр. — генеральний директор Сєверодонецького державного виробничого підприємства «Об'єднання Азот».

2005 — 2006 рр. — голова Наглядової ради ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутаи України 5-го скликикання 04.2006-11.2007 від СПУ, № 13 в списку. На час виборів: голова спостережної ради ЗАТ "Сіверодонецьке об'єднання «Азот», член СПУ. Член фракції СПУ (з 04.2006). Член Коміткту з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з 07.2006).

Був першим секретарем Луганського обкому Соціалістичної партії України (з 12.2006 по 2010).

Народний депутат України 6 скликання 03.2010-12.2012 від Партії регіонів, № 203 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 03.2010). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (04.-05.2010), перший заступник голови (з 05.2010).

На парламентських виборах 2012 р. був обраний народним депутатом України від Партії регіонів по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 106. За результатами голосування здобув перемогу[4] набравши 41,41% голосів виборців.[5] Заступник голови фракції Партії регіонів, заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. 16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова. 17.04.12 В розпал історичного голосування Кримінально-процесуального кодексу еротична переписка [6] О. Кунченка з невідомою пасією потрапила до ЗМІ О чем пишут депутаты в своих смс? [Архівовано 21 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.) Також декілька разів помічений за кнопкодавством.[7]

Після 2014 року місце перебування О.Кунченка невідоме.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[8]
  • Орден «За заслуги» II ст. (21 травня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної хімічної промисловості, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня хіміка[9]
  • Орден «За заслуги» III ст. (24 травня 2002) — за вагомий особистий внесок у розвиток хімічної промисловості, прискорення економічних реформ[10]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[11]

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

у 2014 р. проти О.Кунченка порушено порушено кримінальну справу за ознаками ч.5 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем під час проведеня приватизації Алексей Кунченко пересядет из депутатского кресла в тюрьму?

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. http://www.azot.lg.ua/news/show_news.php?subaction=showfull&id=1269842760&archive=&template=ru[недоступне посилання] АЛЕКСЕЙ ПЕТРОВИЧ КУНЧЕНКО – НАРОДНЫЙ ДЕПУТАТ УКРАИНЫ
  5. Результати виборів по одномандатному виборчому округу № 106. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 3 січня 2013. 
  6. https://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4f885f5ced5c0/page_6/ [Архівовано 30 листопада 2014 у Wayback Machine.] Я не люблю!
  7. Кунченко Олексій Петрович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 10 квітня 2023. 
  8. Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 24 вересня 2013. 
  9. Указ Президента України № 469/2008 від 21 травня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України працівників хімічної промисловості». Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 24 вересня 2013. 
  10. Указ Президента України № 488/2002 від 24 травня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України працівників хімічної промисловості». Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 24 вересня 2013. 
  11. Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“». Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 24 вересня 2013.