Курнаков Микола Семенович

Микола Семенович Курнаков
Николай Семёнович Курнаков
Народився	24 листопада (6 грудня) 1860 Нолінськd, Вятська губернія, Російська імперія
Помер	19 березня 1941(1941-03-19) (80 років) Барвиха, Кунцевський районd, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	хімік, металург, викладач університету
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Галузь	фізична хімія
Заклад	Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Вчене звання	академік СПбАН, академік АН СССР;
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Відомі учні	Ніколаєв Анатолій Васильович Бокій Георгій Борисович Жуковський Григорій Юлійович Немілов Володимир Олександровичd Єфремов Микола Миколайович
Аспіранти, докторанти	Ніколаєв Анатолій Васильович Ivan Ponomariovd Dmitry Ryabchikovd Nikolay Sirotad Немілов Володимир Олександровичd Nikolai Trifonovd Єфремов Микола Миколайович
Членство	Академія наук СРСР Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:	основоположник фізико-хімічного аналізу
Нагороди	Заслужений діяч науки та техніки РРФСР премія імені В. І. Ленина, премія імен Д. І. Менделєєва
Курнаков Микола Семенович у Вікісховищі

Микола Семенович Курнаков (рос. Николай Семёнович Курнаков; 24 жовтня (6 грудня) 1860(18601206), Нолінськ — 19 березня 1941, Барвиха) — радянський науковець, основоположник фізико-хімічного аналізу, професор (1893), заслужений професор (1907), доктор хімічних наук (1909), академік Петербурзької академії наук/Російської академії наук/Академії наук СРСР (1913), лауреат Сталінської премії.

Життєпис

Народився в Нолінському. Після закінчення Нижегородської військової гімназії вступив до Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі, який закінчив в 1882.

Ад'юнкт-професор цього ж інституту по кафедрі металургії, галургії і пробірного мистецтва з 1885. Після захисту дисертації «Про складні металеві основи» отримав звання професора неорганічної хімії (1893).

Засновник і завідувач лабораторією фізичної хімії, професор електротехнічного інституту в Санкт-Петербурзі (1899-1906). В період роботи в інституті винайшов «пірометр Курнакова» (1904) — найбільш досконалий в той час прилад для термічного аналізу.

C 1902 по 1930 очолював кафедру загальної хімії в Політехнічному інституті в Санкт-Петербурзі, де організував і хімічну лабораторію.

Засновник і перший директор Інституту фізико-хімічного аналізу АН СРСР (1918-1934).

Один з організаторів Державного інституту прикладної хімії (ДІПХ) і його перший директор (1919-1927).

Директор Державного інституту науково-технічних досліджень (1921).

Очолював Інститут з вивчення платини та інших благородних металів АН СРСР (1922-1924).

Директор Хімічного інституту АН СРСР (1924).

Член президії Комітету з хімізації народного господарства при РНК СРСР (1928).

Після переїзду хімічних інститутів Академії наук до Москви став директором знову організованого Інституту загальної та неорганічної хімії АН СРСР (1934-1941).

Професор (з 1936), завідувач кафедри неорганічної хімії (1937-1941) МДУ ім. М. В. Ломоносова.

Створив російську школу фізико-хімічного аналізу, російську наукову школу хіміків і металургів.

Сприяв освоєнню калійних родовищ Солікамська, Карабогазської глауберової солі, магнію, брому і йоду Кримських соляних озер і лиманів, соляних покладів Західно-Сибірського краю, Тихвинських бокситів для отримання металевого алюмінію, сплавів різного призначення. Обстежив Алтайські підприємства кольорової металургійної промисловості (1882). Організатор російського металургійного (платинових металів, алюмінію, магнію) і галургійного промислових виробництв. Ініціатор створення при Російському технічному товаристві металографічної комісії (1899).

Помер Курнаков в селі Барвиха Московської області 19 березня 1941 року, похований у Ленінграді на Літераторських містках.

Нагороди та звання

• В 1925 нагороджений Великою премією імені Д. І. Менделеева.
• В 1928 лауреат премії імені В. І. Леніна.
• В 1939 нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.
• В 1940 присвоєно звання Заслужений діяч науки та техніки РРФСР.
• В 1941 лауреат Сталінської премії (за 1940рік).

Адреси в Санкт-Петербурзі

1882—1941 — Гірничий інститут — Миколаївська набережна, 45.

З 1902 до 1930 — Політехнічний університет — вул. Політехнічна буд. 29 кв 4, лабораторія фізико-хімічного аналізу

Пам'ять

Могила М. С. Курнакова на Літераторських містках в Санкт-Петербурзі.

• Інститут загальної та неорганічної хімії імені М. С. Курнакова РАН (з 1944).
• На честь М. С. Курнакова названий винайдений в 1940 році в Казахстані мінерал курнаковит.

• 
  Поштова марка СССР, 1951 рік

Див. також

• Закон Вант-Гоффа і Курнакова

Деякі роботи

• Цикл статей з неорганічної хімії в «Журнале Русского физико-химического общества» та в «Горном журнале».
• Курнаков Н. С. Непрерывность химических превращений вещества [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.] // УФН. 1924. Т. 4, Вып. 6. С. 339—356
• Курнаков Н. С.Введение в физико-химический анализ. Издание четвертое дополненное. М.—Л.: Издательство АН СССР. 1940. 562 с. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Курнаков Н. С. Избранные труды. Т. 1—3. М., 1960
• Список трудов Н. С. Курнакова
• Труды Н. С. Курнакова в электронной библиотеке «Научное наследие»

Посилання

• Біографія М. С. Курнакова на сайті хімфаку МДУ [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Біографія М. С. Курнакова на кругосвіті [Архівовано 9 січня 2009 у Wayback Machine.]
• До 140 річниці зі дня народження М. С. Курнакова [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Могила М. С. Курнакова [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]