Лазуренко Данило Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данило Лазуренко
Народився 11 (24) грудня 1906
Вільшани, Харківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 20 жовтня 1978(1978-10-20) (71 рік)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність театральний режисер
Партія КПРС (з 1946)
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»

Лазуренко Данило Семенович (11 (24) грудня 1906(19061224), Вільшани, нині Дергачівського району — 20 жовтня 1978, Дніпропетровськ) — український радянський режисер, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1948).

Брав участь у художній самодіяльності з п'ятнадцятирічного віку. Закінчив Харківський музично-драматичний інститут (1929).

З 1930 року працював режисером Харківського Червоназаводського робітничого українського театру. З 1933 театр переведений до Сталіного (Донецьк) і став Сталінським державним українським музично-драматичним театром імені Артема. З 1938 Данило Лазуренко був художнім керівником цього театру.

У 1949 став художнім керівником Дніпропетровського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка, де пропрацював 10 років. У 19591961 роках — головний режисер Миколаївського українського музично-драматичного театру. Після виходу на пенсію проживав у Дніпропетровську.

Основні постановки: «Отелло» Вільяма Шекспіра (1952), «Наймичка» Івана Карпенка-Карого (1938), «Свіччине весілля» Івана Кочерги, «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука, «Єгор Буличов та інші» і «Міщани» Максима Горького.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак Пошани».

Джерела[ред. | ред. код]